Поради полтавського лікаря при анемії

Вона може виникнути в різні періоди життя людини, як при захворюваннях, так і при деяких фізіологічних станах. Розвиток анемії може бути обумовлений якістю харчування, захворюваннями кишківника, печінки, нирок, гормональними порушеннями, оперативним втручанням, онкологією тощо. І серед цієї безлічі причин лікар-гематолог визначить саме ту, що лежить в основі анемічного синдрому у певного пацієнта. Адже від цього залежить успіх лікування.

У ІІ половині ХХ століття поширеність анемій була значно меншою, ніж зараз. На це впливає дія таких факторів як зниження якості харчування, загальна реактивність організму, психоемоційне перенапруження, ендо- та екзогенна інтоксикація, радіація тощо. Анемічний синдром має соціально-економічне значення, а саме: погіршує якість життя пацієнтів та знижує їх працездатність.

Анемія — дефіцит заліза

Анемія — стан, що виникає у випадках, коли у крові немає достатньої кількості здорових червоних кров’яних клітин, які є переносниками кисню. Це призводить до порушення функціонування органів та систем організму в цілому.

Серед всіх анемій 80% складають залізодефіцитні анемії, а ще близько 20% припадає на В12-дефіцитні, гемолітичні та апластичні анемії.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), від дефіциту заліза потерпає кожен п’ятий мешканець планети Земля. А це 50% молодих людей, серед яких 30% — жінки дітородного віку. Це захворювання досить поширене і в Україні, зокрема й у Полтавській області та Полтаві, де кожен сотий мешканець обласного центру має анемію.

Причини виникнення анемії

Найбільш поширені причини нестачі заліза:

• хронічні крововтрати у жінок дітородного віку, у чоловіків — кровотечі зі шлунково-кишкового тракту,
• порушення всмоктування заліза при патології шлунково-кишкового такту,
• аліментарний дефіцит заліза внаслідок недостатнього або нераціонального харчування,
• підвищена потреба в залізі при вагітності чи швидкому рості.

Симптоми і анемії і помилки хворих

При анемії хворі скаржаться на загальну слабкість, головокружіння, головний біль, швидку втомлюваність, мерехтіння мушок перед очима, шум у вухах, зниження пам’яті, швидкості мислення, запаморочення, непритомність, ламкість нігтів, випадіння волосся, спотворення смаку та нюху, бажання їсти крейду, нюхати ацетон або бензин. Такі люди зазвичай дратливі, знервовані, плаксиві, часто хворіють на застудні захворювання.

Для уточнення діагнозу хворому необхідно звернутися до сімейного лікаря та зробити загальний аналіз крові. Навіть людині, яка вважає себе здоровою, потрібно раз на рік здавати на аналіз кров. Не кажучи про людей, які відчувають нездужання.

Лікування залізодефіцитної анемії зводиться до ліквідації причини, що зумовила виникнення дефіциту заліза та поповнення його нестатку. Адекватне лікування та тривале збереження ефекту не можливе без визначення причини.

Найпоширенішою помилкою пацієнтів є намагання поповнити запас заліза лише повноцінним харчуванням, але й недооцінювати цього не варто. До раціону слід включати достатню кількість м’яса (насамперед — яловичини), свіжі фрукти, овочі, крупи (вівсяні, гречані, соєві, бобові), соки, мед. Кріп, салат, абрикоси, яблука, гранати є лише джерелом органічних кислот, що покращують всмоктування заліза. Але таке покращення якості раціону в 15-20 разів нижче від можливостей залізовмісних препаратів. Всмоктування заліза погіршують таніни чаю, молоко, рослинні волокна, жири, кальцій, ентеросорбенти.

Основним аспектом лікування є пероральне застосування препаратів заліза (фізіологічний шлях введення — безпека лікування). У виняткових випадках призначають препарати заліза для парентерального введення.

Тривалість лікування — 4-6 місяців у залежності від тяжкості стану хворого. Запасайтеся терпінням і виробляйте у себе корисну звичку приймати ліки суворо за графіком.

Несвоєчасна діагностика анемії або стирання її клінічних проявів внаслідок лікування без з’ясування причини анемії, можуть призвести до пізнього розпізнавання ряду захворювань, у початковому періоді яких анемія є єдиним симптомом. Пам’ятайте про це!

Вадим НЕДОБОРЕНКО, лікар-гематолог