Власники лейкозних корів на Полтавщині вимагають незалежної експертизи

У минулу п’ятницю «Полтавщина» побувала на сходці у цьому селі, поспілкувалася із селянами та представниками державних установ, що опікуються ветеринарними питаннями.

Нагадаємо, після обстеження корів навесні цього року з’ясувалося, що у Кратовій Говтві із 58-ми корів старших за 6 місяців 16 — хворі на лейкоз. Невиліковна хвороба поступово вбиває тварин, причому у першу чергу великих та молочних. Молоко та м’ясо хворих тварин без ретельної теплової обробки може зашкодити здоров’ю людей. Тому лейкозну худобу приймають лише на промислову переробку, від чого селяни несуть збитки.

— Єдиний варіант, який можна застосувати у такому випадку, передбачений п.4.5.5 Інструкції «По профілактиці та оздоровленню ВРХ від лейкозу». Там зазначено, що лейкозних тварин в якості винятку до здачі на забій можна утримувати у власному господарстві, в окремому приміщені протягом двох років«. За цей час корова може привести двох теляток, які при правильному поводжені можуть бути здоровими. Так, перші сім діб після народження теля годують молозивом матері — воно, на відміну від молока, не інфіковане. А потім маля випоюють молоком здорових корів, — розповів «Полтавщині» начальник управління ветеринарної медицини Диканського району Сергій Павлов.

В якій лабораторії шукати правду?

Якщо лейкозних тварин не ліквідувати, згодом все село «закриють» на карантин, адже хвороба пошириться і легально продати звідти худобу та продукцію з неї стане не можливо. Коли селяни дізналися про такий імовірний розвиток подій, вони зазначили: їхня ситуація на користь фермерам та крупним тваринним комплексам району. Представники останніх, на думку селян, «дають на лапу» ветеринарним фахівцям, аби ті знаходили у свійських тварин на приватних подвір’ях різноманітні захворювання.

Завідуюча відділом по діагностиці та боротьбі із лейкозом ВРХ регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини Тетяна Бурлака зазначає: готова до експериментів, аби довести неправдоподібність версії селян. Якось до неї приїжджали журналісти одного із центральних телеканалів України, до яких звернулася власниця корів із Котелевського району. Представники ЗМІ кілька діб провели на Полтавщині, під їхнім наглядом Тетяна Бурлака провела всі етапи дослідження плазми корів. За її словами, у тому випадку таки з’ясувалося, що тварини хворі на лейкоз і тема була закрита.

Але власники хворих корів у Кратовій Говтві у своєму випадку наполягають на змові спеціалістів від ветеринарії. Проби крові їхніх тварин взяли без порушень — це вони визнали, але спочатку їх дослідили у районі, потім в Полтаві, а потім вони потрапили до Києва, але не до тієї установи, в яку хотіли відвезти їх селяни.

Аналізи до столиці везли гуртом, навіть найняли для цього спеціальний автомобіль. У групі були власники хворих тварин та районний ветлікар Сергій Калнусенко.

За словами жительки села Лідії Лебідь, вони хотіли їхати в одну з приватних ветлабораторій, але довелося відвозити аналізи до Державного науково-дослідного центру з лабораторної діагностики та санітарно-ветеринарної експертизи. Справа у тому, що уже в дорозі з’ясувалося: не взяли супровідні документи. Їх до Центру надсилали факсом з Полтавщини. У цьому мешканці Кратової Говтви бачать каверзу, адже згодом київські фахівці підтвердили діагноз своїх полтавських колег.

Селяни стверджують: їх позбавили шансів впевнитися в чесності цього аналізу. Натомість начальник управління ветеринарної медицини Диканського району Сергій Павлов заявляє: аналізи на лейкоз роблять тільки у державних лабораторіях на всіх рівнях. Він говорить, що не перешкоджає повторним аналізам крові худоби у будь-якому іншому місці. Але, за його даними, ліцензії на це є тільки у державних установах.

Хто винен у лейкозі тварин?

Тим часом селяни шукають не тільки спосіб перевірити правдивість аналізів, а й винних у тому, що в селі виник осередок лейкозу. Вони говорять, що довести не можуть, але хвороба з’явилася у Кратовій Говтві після того, як  районний ветлікар Сергій Калнусенко привіз до села своїх корів. Селяни припустили, що вони були куплені з метою ведення бізнесу і куплені дешево, а тому «із сюрпризом».

Щоб відстояти своє чесне ім’я до редакції Сергій Калнусенко звернувся особисто. Він пояснив, що разом із товаришем орендував у селі приміщення, де деякий час утримував кількох корів, а згодом бичків для власних потреб. При цьому всі тварини куплялися із відповідними супровідними документами. Нині Сергій Калнусенко худобу в Кратовій Говтві не тримає.

Нагадаємо, лейкоз ВРХ передається дуже легко — за допомогою укусів комах, через виділення та за допомогою спарювання.

До теми. У березні 2010 року наше видання писало про випадок із лейкозними тваринами у Гадяцькому районі. Тоді через помилку спеціаліста ветлабораторії кілька власників тварин у селі Веприк зарізали або здали своїх корів, як хворих на лейкоз. А невдовзі в обласній лабораторії з’ясували, що худоба буда здорова. Мешканці Веприка тоді заявляли, що це була змова ветлікарів та перекупників.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»