З нагоди 75-річчя полтавський театр імені Гоголя влаштував екскурс у минуле

У листопаді 2011 року Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М. В. Гоголя відсвяткував своє 75-річчя.

Під час свята актори продемонстрували фільм про історію створення театру. До того ж у фойє працівники влаштували виставку програмок різних років. Це «пам’ятки минулого» — програми 71-ого, 73-ого, 74-ого, 75-ого, 76-ого, 86-ого, 87-ого, 89-ого та 2011-ого років.

Продовжуємо екскурс у минуле... Слід зазначити, що Полтавський український музично-драматичний театр імені М. В. Гоголя створений у місті навесні 1936 року на базі Харківського комсомольського музичного театру. Тоді теперішній театр імені Гоголя називався Державним театром музичної драми. Про це журналісти нашого інтернет-видання дізналися з енциклопедичного довідника Полтавщини 1992 року за редакцією А. В. Кудрицького.

Програма 1971 року

Заснував театр народний артист УРСР В. М. Скляренко, який і став його першим головним режисером. У репертуарі на той час були драматичні та оперні вистави. Таким чином театр стартував спектаклем «Сорочинський ярмарок» М. Мусорського. Поставили його 1 травня 1936 року. Серед інших вистав були і такі: «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1937), «Катерина» М. Аркаса (1939), «Ревізор» М. Гоголя (1946), «Нескорена полтавчанка» П. Лубенського (1949), «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1956), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Енеїда» І. Котляревського (1976), «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого (1972), «Циганка Аза» М. Старицького (1968), «У неділю рано зілля копала...» за О. Кобилянською (1983), «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1985).

Вперше «Дванадцяту ніч» В. Шекспіра на українській сцені було поставлено у 1939 році саме у Полтаві. І це зробили працівники Державного театру музичної драми. А за спектакль «Біла ворона» Г. Татарченка у 1990 році театр отримав другу премію республіканського фестивалю.

З 1936 по 1941 роки театр містився у приміщенні, де сьогодні знаходиться полтавський кінотеатр «Колос». Тепер він розташований на Театральній площі по вулиці Жовтнева, 23. Цей будинок спорудили у 1958 році.

Програма 1971 року

У роки німецької окупації полтавський музично-драматичний театр не працював лише тиждень. Увесь інший час спектаклі на полтавській сцені ставилися постійно. Як повідомляє Віктор Ревегук у книзі «Полтавщина у роки Другої світової війни (1939 — 1945)», вже 1 жовтня 1941 року у театрі показали «Наталку Полтавку» і «Запорожця за Дунаєм». Директором Державного театру музичної драми офіційно вважався Юрій Сидорук, але фактично ним був німецький унтер-офіцер, піаніст із Гамбурга Зігфрід Вольфер, який видавав себе за оперного режисера. За даними Віктора Ревегука, у роки війни театр втрачав національне обличчя. Основними глядачами в ньому були вояки німецької армії та чиновники окупаційної адміністрації. Значна частина вистав відбувалася німецькою мовою. Наприклад, з 24 вистав оперети «Мадам Баттерфляй», які відбулися протягом 1942 року, лише 5 проходило українською мовою.

З українськими акторами німецький «шеф» поводився брутально. Іноді він вдавався навіть до рукоприкладства. Але більшість акторів змирялася з постійним приниженням і працювала в театрі, адже там їм був гарантований продовольчий пайок.

Програма 1993 року

Наш театр працював до останніх днів окупації. У ці часи вперше в СРСР на українській сцені в Полтаві була поставлена опера Л. Бетховена «Фіделіо». А 19 вересня 1943 року Зігфрід Вольтер вивіз весь колектив театру до Кам’янець-Подільського, де полтавські актори поставили «Наталку Полтавку», «Запорожця за Дунаєм» та «Циганського барона». Потім колектив театру відправили до Німеччини. Але вже не в якості акторів, а — остарбайтерів.

Програма 2011 року

Розповідати про роботу театру у радянські часи можна багато, це тема окремої розмови. Варто зазначити, що останні три роки актори не грали на його сцені через масштабний капітальний ремонт і реконструкцію. Віднедавна полтавці, які так довго чекали відкриття театрального сезону, можуть насолодитися грою талановитих земляків і виставами, поставленими нинішнім головним режисером театру Владиславом Шевченком.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»