Депутати облради стали свідками потужного вибуху

При чому щоразу перед вибухом працівників підприємства та мешканців навколишніх будинків про це двічі попереджає сирена, така ж сама, як у цивільного захисту.

Представники різних депутатських комісій на чолі з заступником голови облради Володимиром Марченком відвідали сьогодні одне із найпотужніших бюджетоутворюючих підприємств Полтавщини. За рахунок податків, яке воно сплачує до обласного та місцевих бюджетів, утримуються десятки соціальних об’єктів.

Геннадій Федотов, Володимир Марченко

Пульт керування заводом демонструє енергетик дільниці Олександр Тодоров

Екскурсію навколо величезного кар’єру та у виробничих приміщеннях провів директор ПАТ «Кременчуцьке кар’єроуправління «Кварц» Геннадій Федотов.

Підприємство працює вже 63-ий рік поспіль, тут сформувалися свої робітничі династії. Раніше кар’єроуправління було державним, тепер воно — ПАТ, при чому основні акціонери — з числа трудового колективу. Сьогодні на «Кварці» працює 530 осіб — ІТР і робітників. Середня зарплата складає нині 4 тисячі гривень. Найбільше заробляють водії «Белазів», але їхні гроші, як і гроші інших працівників, залежать від об’ємів видобутого граніту та швидкості виконання робіт.

БелАЗ

Кар’єр

Тут досі використовують радянську техніку, тому що закупити для неї окремі вузли та час від часу міняти деталі виявилося легше, ніж придбати та утримувати імпортну. Такий підхід до організації виробництва допоміг «Кварцу» пережити кризу й вийти із неї з мінімальними втратами. Більше того, тут зберегли всю соціальну інфраструктуру для персоналу, запровадили екологічні та природоохоронні заходи.

— Ми виготовляємо нерудну будівельну продукцію із видобутого граніту — щебінь для дорожнього, залізничного будівництва. Без нашої продукції також не може обійтися жодне будівництво в містах та селах. Наші потужності завантажені на 98%, у рік ми виготовляємо 1 млн. кубів щебеню, — зазначив Геннадій Федотов.

Щокова дробарка граніту

Заміна подрібнюючого конусу з конусної дробарки

90% продукції «Кварцу» йде на експорт у Росію. При чому Геннадій Федотов зазначає: останнє десятиріччя в Україні не виробляються власні вантажні вагони, що здорожує перевезення продукції заводу.

Найцікавішим моментом розповіді керівника був той, який передував підриванню породи. За словами директора, на підприємстві для цього застосовується сучасний метод — несейсмічний та нетоксичний. За один раз у 30-45 пробурених свердловинах глибиною 13-14 метрів заливають вибухову речовину двох видів (близько 11 тонн).

Начальник гічничого цеху Михайло Литвиненко дає дозвіл на вибух

— Сьогодні ми підійшли до підошви кар’єру, глибше його розробляти не будемо. Нині його глибина складає 140 метри — це мінус 66 метри стосовно рівня моря, — зазначив Геннадій Федотов.

Скільки років залишилося працювати кар’єру — це питання неоднозначне, вважає директор.

— Чомусь багатьох цікавить це питання, але в гірських справах про це говорити не прийнято. Залишків родовища вистачить для того, аби видобути 20 млн. кубів граніту. Тобто якщо на рік ми підіймаємо 2 млн. кубів гірської маси — це приблизно 10 років. За цей час маємо знайти і підготувати нові майданчики для розробки, — зазначив він.

Рано чи пізно будь-яке родовище вичерпується. Кременчук знаходиться на українському кристалічному щиті, в якому міститься 87% запасів граніту в Європі. Тож підприємства, подібні «Кварцу», без роботи не залишаться. Тим більше, що навколо самого Кременчука є покинуті, затоплені, нерентабельні кар’єри. Геннадій Федотов вважає — в них просто немає хороших господарів. Але й цього замало — без допомоги обласної влади тут не обійтися, адже необхідні дозволи та інвестиції.

Геннадій Федотов подякував депутатам за допомогу в подовженні дії дозволів за розробку надр та за співпрацю в різноманітних питаннях. Критика щодо діяльності влади з його боку прозвучала, як побажання. Мовляв, хотілося б, приміром, капітально відремонтувати наші дороги, особливо Кременчук — Полтава.

Коли родовище граніту, де сьогодні час від часу лунають вибухи, вичерпається, згідно з проектом його затоплять — уявляєте собі озеро глибиною 140 метрів?

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»