Вулицями старої Полтави

— Дуже люблю дух старої Полтави, — говорить вона. — Шість років тому мені запропонували вести передачу «Світ класичної музики» на «Лтаві». І тут же в мене виникла ідея створення радіонарисів «Вулицями старої Полтави». Я не науковий співробітник, не архівіст — я музикант, і мої нариси про стару Полтаву завжди супроводжуються музикою.

Як Ольга збирає інформацію про минуле свого міста?

— Я просто заходжу в двори, розпитую людей — хто що пам’ятає, — говорить вона.

«Это был заезжий двор», — сказали Ользі там, де в радянські часи діяла фабрика музичних інструментів. І це — її знахідка. Вулиця Павленка Олю зачарувала, заінтригувала — й вона почала «розкручувати клубок»... І таких знахідок було багато.

Інститут благородних дівиць, нині – центральний корпус ПолтНТУ

Ольга робить уже другу редакцію своєї книги під тією ж назвою, що й радіонариси: «Вулицями старої Полтави». Книга написана гарною простою мовою. Перша сотня екземплярів швидко розійшлася — книжка користується попитом. Готуючи її, авторка розраховувала, що видання піде насамперед у школи — викладачам, вихователям.

— Я — туристка Радянського Союзу, — говорить про себе Ольга Чепіль, — ще застала Радянський Союз. Підіймалася тоді у гори Кавказу, подорожувала...

Вид на площу Леніна (1960 рік)

Але прогулятися подумки вулицями старої Полтави не менш захоплююче. На тому місці, де вже 17 років — обласна бібліотека, раніше стояв довгий одноповерховий білий будинок. В ньому був книжковий магазин, у якому продавали підручники, студія звукозапису. А бібліотека раніше знаходилась на вулиці Шевченка, біля пам’ятника Келіну. В 1900-1901 роках споруджували будинок, який ми знаємо як обласний архів. Перше архітектурне джерело було набагато ошатнішим, ніж зараз. Коли після війни наспіх усе відбудовували — багато втратили.

У 1830 році в Полтаві з’явилася перша дворянська, або публічна, бібліотека — на другому поверсі теперішнього кінотеатру Котляревського (тоді — Дворянський дім). З цього розпочалася історія нашої обласної державної універсальної наукової бібліотеки ім. І.П. Котляревського. У Дворянському домі виступали Чайковський, Рахманінов, Скрябін і сам Шаляпін!

Дворянський дім, нині – кінотеатр ім. І.П. Котляревського

А тепер давайте станемо під годинником біля головпоштамту за годинниковою стрілкою: там була реміснича художня школа для дівчаток, заснована меценатом Хрульовим. А де зараз поштамт — поліцейська управа. В будинку, де сьогодні — Мала академія мистецтв, чого тільки не було в минулому! І Маріїнська жіноча гімназія, і притулок для бідних дворянських дітей, а мешканці сусіднього будинку сказали Ользі, що й середня школа імені Леніна. В тій школі навчалася Клара Лучко — через високий зріст її називали «жирафою». «Ми всі ходили в простих піонерських галстуках, а Клара — в шовковому», — і таким нюансом поділилися з Ольгою. Була в місті й парашутна вишка, з якої дозволяли стрибнути за 5 копійок.

Останнім у ансамблі Круглої площі з’явився Кадетський корпус. Зараз цей красень занепадає — то горить, то розвалюється...

Кадетський корпус

Біля Спаської церкви знаходився «Дом портного» — на ньому красувалися схрещені ножиці.

Були у Полтаві російські, українські, єврейські театри. Яке активне театральне життя кипіло тут! Борис Гмиря проїжджав через Полтаву і на певний час залишився. А театр працював і в окупацію...

Цю і ще багато надзвичайно цікавої інформації містять науково-популярні нариси Ольги Чепіль. Книгу «Вулицями старої Полтави» вона недавно презентувала в Обласній державній універсальній науковій бібліотеці ім. І.П. Котляревського. Там її, до речі, може почитати кожен відвідувач.

Наталія ЖОВНІР, «Полтавщина»