Янукович і Тимошенко: хто буде «меншим злом»

— Пане Андрію, ми щойно відсвяткували День Соборності України. Як Ви, як політолог, оцінюєте ідею соборності? Наскільки вона життєспроможна? Чи це тільки політики «розкручують» красиве свято? Наскільки насправді можливе об’єднання Заходу і Сходу України?

— Соборність — гарна ідея й перспективна політична доктрина, оскільки підкреслює, що різні регіони України мають відмінну історію, знаходилися протягом тривалого часу у складі різних держав. Але, разом з тим, є щось таке, що об’єднує їх між собою, що утворює українську державність. І йдеться не лише про культуру, мову, етнічний склад населення, але найголовніше — йдеться про історичне надзавдання, про спільне майбутнє, про універсальну місію в історії людства.

— Хто, на Вашу думку, має більше шансів перемогти в другому турі виборів Президента України — Тимошенко чи Янукович? Хто з них насправді буде «меншим злом»?

— Гадаю, меншим злом з них буде той, хто має ефективну стратегію розвитку України, цілісне бачення пріоритетів, шлях побудови ефективного суспільства та економіки. Поки що у передвиборчих матеріалах цих кандидатів я не знайшов відповідей на свої питання. 

— Кого, як Ви передбачаєте, врешті-решт вибере Тігіпко — Тимошенко чи Януковича, а чи й далі стоятиме на тому, що не агітуватиме своїх виборців ні за кого?

— У Тігіпка поки що не склався «свій» електорат, тому більшість голосів за нього — це протест проти відсутності реального вибору, проти вибору поміж Януковичем та Тимошенко. Через це у нього невисокий коефіцієнт передачі голосів — не більше 0,3, себто не більше 30% з тих, хто у першому турі проголосував за нього, готові проголосувати у другому так, як він скаже.

Саме з цієї причини, гадаю, Тігіпко не скаже жорстко-однозначно — мовляв, голосуйте за «Ю» чи за «Я». Враховуючи, що на даний момент ці двоє мають приблизно однакові шанси на президентське крісло, а йому дуже хочеться опинитись з переможцем, він якщо і закликатиме голосувати за когось, то якось дуже тонко. Наприклад, зараз він сказав, що готовий стати прем’єром при будь-якому президенті.

— Тимошенко запропонувала Тігіпку посаду прем’єр-міністра. Як Ви вважаєте — це те, чого він хотів? Чи схилить це його вибір у бік Тимошенко?

— Тігіпко з самого початку мріяв посісти третє місце і стати не президентом, а прем’єром. Зараз його штабом розглядаються варіанти не лише на прем’єрство, а й на лідера опозиції — на голову Партії регіонів, замість Януковича, та інші сценарії.

— Але 26 січня Тігіпко назвав пропозиції Тимошенко більш вагомими. А вона якраз в той самий день заявила, що вивчила програму Тігіпка і згодна з усім, бо якраз те й сама збиралася робити. Значить, він усе-таки, як Ви передбачали, тонко дав зрозуміти, що зробив вибір? 

— Думаю, Тігіпко уявляє себе прем’єр-міністром при президенті Тимошенко, але аж ніяк не уявляє при президенті Януковичі. Фактично він єдиний, хто доклав зусиль, аби написати свою стратегію економічного розвитку України. І такий підхід виявився успішним, інші ж кандидати виглядали як продавці «понтів» та своїх рекламних зображень — концептуальна змістовність цієї передвиборчої кампанії впала ледь не до нуля.

— Якщо обраний всенародно Президент діятиме врозріз з інтересами України й українців, це, на Ваш погляд, стане катастрофою, чи все не настільки страшно, бо буде сильна опозиція? 

— Сильна опозиція — гарант стабільності розвитку країни і гарантія від непередбачуваних ризиків. Наприклад, в Росії та Білорусі, де немає реальної легальної опозиції, все залежить від непередбачуваності владної корпорації або особисто президента.

— Якщо народ розчарується у своєму виборі й людей охопить внутрішній протест — наскільки можливий, Ви вважаєте, імпічмент? І як скоро?

— В українському законодавстві імпічмент прописаний так, щоби його неможливо було здійснити. Вірогіднішим є не імпічмент, а народний бунт, майдан, поєднаний з початком процедури імпічменту. Але для цього потрібні надзвичайно сильні дії з боку президентської влади стосовно тих класів, які вміють самоорганізовуватися — наприклад, щодо середнього бізнесу.

— Чи допускаєте Ви можливість активного протесту, якщо Президент не виправдає довір’я виборців? В чому цей протест може виражатися (рух опору, демонстрації, силовий переворот)?

— Великі соціальні протести в Україні в принципі можливі, але зараз і найближчим часом їх чекати не доводиться — перш за все, через загальну народну апатію, розчарування у політиках і політиці, відсутність надії на те, що життя може стати кращим, а політика — осмисленою.

Як на мене, протягом півроку після другого туру виборів — оптимальний період для створення нового суб’єкту: для об’єднання так званого «креативного класу» — всіх тих людей та сил у суспільстві, які прагнуть оновлення й системної модернізації України. Це може бути широкий суспільний рух або політична партія, яка ставить за мету інноваційний розвиток країни. На жаль, ніхто з нинішніх політиків не виявився на це здатним.

Наталія ЖОВНІР, «Полтавщина»