Лялькар із Полтави розкрив секрет майстерності

Як ми писали раніше, 26 вересня завершилася І Всеукраїнська виставка «Сценографія театру ляльок», присвячена 90-річчю з моменту заснування першого професійного театру ляльок в Україні. Кияни та гості столиці мали змогу насолодитися чудовими ляльковими образами, які створюють для них професійні художники з усієї країни. На цій виставці побував і художник-постановник Полтавського академічного обласного театру ляльок, заслужений художник України Василь Безуля.

Переможців на тій виставці не було, бо кожен художник працює у тільки йому притаманній творчій манері, говорить Василь Безуля. Йому сьогодні 68 років і, крім звання Заслуженого художника України, він має інші досягнення. Василь Іванович також член Національної спілки художників України, член Національної спілки театральних діячів України, лауреат обласної премії імені Панаса Мирного у 2009 році. Нещодавно за сприяння управління культури ОДА у Василя Безулі відбулася персональна виставка у Полтаві.

За словами заслуженого лялькаря, якось так саме життя «призначило» його на професію. Він свого часу закінчив Одеське художнє училище за фахом художник-бутафор, згодом — Львівський поліграфічний інститут імені Івана Федорова. Із спеціальністю художника-графіка Василь Безуля попрацював майже в усіх обласних центрах України, а також за запрошенням — в Росії і Болгарії. Коли він тривалий час творив ляльок для глядачів у Хмельницькому, його перевели головним художником до Полтави, де театр ляльок тільки створювався. Тут йому дали квартиру, тут він і живе з 1984 року.

У театрі ляльок є свої цехи — швейний, бутафорський, столярний. Але Василь Іванович не тільки художник, який малює ескізи. Він також виготовляє ляльок своїми руками — щоб образи виходили максимально наближені до придуманих ним.

— Секрет створення ляльки один: вона має бути максимально живою. Щоб не тільки дитина, а навіть дорослий повірив: існує світ із такими створіннями, — говорить лялькар.

Василь Безуля виростив сина, дочку, нещодавно оженив одного із онуків. Але, як рідні, для нього його ляльки. Найбільше запам’ятався неповторний Омеля із російської казки про щуку, яка виконувала бажання. Він зробив його у Хмельницькому.

— У мене немає улюблених ляльок. Кожна з них цікава по-своєму. Але Омеля вийшов, як живий, при повороті ляльки його обличчя міняло вираз. Намагався створити цей персонаж у Полтаві, але він вийшов не такий, як я хотів, — розповів Василь Іванович.

Робота у художника-лялькаря — напружена і її багато. Адже, скажімо, у казці «Русалонька» задіяно близько 40 ляльок. А ще ж оздоблення для сцени, декорації, реквізит... Загалом протягом свого творчого життя Василь Безуля створив персонажів для понад 150 вистав. Найбільше йому запам’яталися ті, які оцінило багато людей та професіоналів. Так, вистава до Івана Купала, ляльок для якої він зробив на Волині, отримала гран-прі на конкурсі у Бресті — років з 10 тому. А полтавська «Торбинка з піснями» стала свого часу кращою дитячою виставою у столиці на конкурсі «Київська пастораль».

Тож, відвідуючи вистави Полтавського театру ляльок із своїми дітьми, зауважте: чудовий і добрий світ казки створений також руками Василя Безулі.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»