Столітня полтавка розвозила листи верхи на коні

Любов Артемівна народилася й прожила вік у рідному селі. Довелося жінці пережити страшні революційні події, жахіття голодомору, кровопролитні роки Великої Вітчизняної війни, повоєнну відбудову, труднощі й поневіряння. З надією в серці чекала з фронту свого чоловіка, вірила, і таки дочекалася. Все життя пройшли поруч. У пам’ять про чоловіка на стіні в оселі Любові Артемівни до цього часу в золотавій рамі висить почесна грамота за бойові заслуги у боях з ворогом, підписана самим маршалом Конєвим.

Весь вік Любов Калюжна працювала у колгоспі імені Ілліча. Як згадують місцеві мешканці, колись довгожителька також працювала листоношею, навіть їздила верхи, адже села, які вона обслуговувала, знаходилися далеко один від одного. Робочі руки не знали супокою. Все життя тяжко трудилася заради процвітання своєї Батьківщини.

Зараз для бабусі Люби надійною опорою і підтримкою є її двоюрідний онук Микола, який піклується і дбає про неї. За його словами, Любов Артемівна лише останні 5 років стала почувати себе гірше, заслабла, втратила зір, а до цього її працелюбності міг позаздрити кожен.

З нагоди ювілею Любов Калюжну щиро вітали перший заступник голови Полтавської районної державної адміністрації Олександр Іваніна та заступник голови Полтавської районної ради Микола Кальченко, вручивши іменинниці грамоти від Президента України Віктора Януковича, від голови Полтавської обласної державної адміністрації Олександра Удовіченка, а також відзнаки Полтавської райдержадміністрації та Полтавської районної ради, грошовий подарунок та чарівні троянди. Теплими словами та подарунком почесну односельчанку також поздоровив Судіївський сільський голова Віктор Гуржій. У день ювілею для Любові Артемівни звучали щирі побажання та слова подяки за невтомну працю і здобутки.

Юлія ШАБЛЯ для «Полтавщини»