Думки полтавських призовників про службу в армії

Аби скласти більш повну картину про Збройні Сили України та їхню привабливість я наніс візит до збірного пункту Полтавського обласного військомату, який очолює полковник Борис Павлов і провів незаангажоване опитування юнаків, що прибули на попередні співбесіди зі старшими команд різних родів військ та видів збройних сил, де вони незабаром проходитимуть службу.

Моїми респондентами стали близько трьох десятків із більше як півтори сотні призовників з різних районів Полтавської області. Різні за віком, уподобаннями, звичками, соціальним та освітнім рівнем, вони тим не менше були одностайні в одному — хто не пройшов армійську школу, не має права називати себе справжнім чоловіком. Тому що саме армійська служба є тією межею, яка розділяє безтурботне дитинство і доросле життя.

Ось кілька думок з цього приводу.

Євген Конвісар

Євген Конвісар, cелище Терешки Полтавського району. Закінчив середню школу у минулому році.

— До лав Збройних Сил України іду не за примусом, вважаю військову службу важливою часткою формування чоловічої гідності та відповідальності. Негативного про армію чув достатньо — із преси, телебачення. Але серед моїх знайомих майже усі вважають за необхідне пройти через це випробування. Дідівщина не лякає, це вже здебільшого анахронізм. На мою думку, вона є там, де немає справжнього колективу і безвідповідальні командири. Є думка після строкової служби залишитись на контрактну, але час покаже...

-

Олег Антонець

Олег Антонець, смт Решетилівка Полтавської області. Випускник Полтавського університету економіки і торгівлі 2011 року.

— Військову службу з дитинства розглядав як нормальне явище, готувався до неї і морально, і фізично. Серед рідних та знайомих дуже багато тих, хто має армійський досвід. Звісно, не усі думки однозначні, але жоден з них не вважав службу марно втраченими роками. Труднощі не лякають. Навіть цікаво, чи зможу витримати службові навантаження. Адже попереду — ціле життя, а воно значно складніше, ніж час, проведений в армійських лавах. Про плани на майбутнє ще не замислювався. Хотілося б застосувати набуті у виші знання на практиці, хоча це і дуже важко з багатьох причин.

-

Артем Піцик

Артем Піцик, смт Решетилівка Полтавської області. Закінчив професійний аграрний ліцей у 2011 році за спеціальністю зварювальник-водій.

— Переді мною питання служити чи ні навіть не поставало. Армія — це складно. Це — суворий розпорядок, дисципліна і виснажлива праця. Це і випробування характерів. Але сподіваюсь витримати усі труднощі з гідністю. Щоб батькам, рідним та друзям за мене не було соромно. Щоб було чому вчити своїх синів. Від служби очікую отримати життєвий досвід та удосконалити професійний фах. Після звільнення мрію продовжити службу в органах МВС. До дідівщини відношусь негативно. Це — прояв слабкості тих, хто не може завоювати авторитет справжніми людськими якостями.

-

Богдан Макогон

Богдан Макогон, смт Чутове Полтавської області. Закінчив середню школу у 2010 році.

— Очікування від військової служби? Лише позитивні. Нові враження, нові знайомства. Фізичні, моральні, навіть господарські навантаження не лякають. Служби бояться лише «мамчини синки» або слабкі духом. Як би не було, а головне — це взяти для себе в армійських лавах усе саме корисне. Навчитись тому, що стане у пригоді у цивільному житті. Це — не тільки військова спеціальність, а й ті якості, які по-справжньому можуть проявитись саме в умовах тісного казарменного спілкування: взаємовиручка, відповідальність за свої вчинки, уміння вистояти у складній ситуації тощо. Для мене і моїх земляків — це питання принципове. А після служби в лавах Збройних Сил планую вступити до навчання до вишу.

-

Станіслав Рибчак

Станіслав Рибчак, Полтава. Студент заочної форми навчання Полтавського Державного педагогічного університету.

— Військова служба, на мою думку, дасть мені змогу краще зрозуміти свій характер, свої можливості, сформувати відношення до життя та його цінностей. Пересторог ніяких не відчуваю, дідівщини не боюсь. Є просто великий інтерес до чогось незвіданого та незвичного. Думаю, що налаштовувати себе на негатив — це вже передумова для того, що служба не складеться. Після демобілізації є думка залишитись у столиці і знайти застосування своїм знанням та умінням.

-

Євген Рюмін

Євген Рюмін, Полтава. Закінчив Полтавський ліцей транспорту у 2011 році.

— Іду служити з бажанням. Сподіваюсь розвинутись фізично і духовно. Чув багато відгуків про армійську службу і хороших, і поганих. Вважаю це справою суто індивідуальною для кожного громадянина. Але без служби неможливо зрозуміти багатьох життєвих речей, пізнати свої можливості. Недарма на усі серйозні та важливі посади беруть сьогодні не стільки за дипломом, а обов’язково після проходження військової служби. Про Збройні Сили можу судити лише з тієї позиції, що якщо є держава, то вона повинна бути захищеною. З планами на майбутнє визначусь у процесі служби.

До цих слів можна додати лише те, що юнаки давали свої відповіді незалежно один від одного, без вагань та ніяковостей. Розмова велась без якогось тиску або «цільового» натяку на потрібну відповідь. Підтвердженням тому — підпис автора цих інтерв’ю.

А остаточну оцінку, звісно, поставить час і враження хлопців після оголошення наказу про їхнє звільнення після проходження строкової служби.

-

Володимир ЛАЗАРЄВ для «Полтавщини»