Яким повинен бути безпечний шкільний автобус

Особливо це стосується дітей із сільської місцевості. Однак не завжди такі автобуси відповідають стандартам. Наприклад, у березні поточного року біля села Феневичі, що на Київщині, шкільний автобус в якому везли дітей на відпочинок, з невідомої причини загорівся. Яким же повинен бути безпечний автобус? На це запитання відповіли в прес-службі ДП «Полтавастандартметрологія».

По-перше, планування салону автобуса розраховане лише на перевезення пасажирів, які сидять. Він має бути обладнаний автономною закритою системою обігріву, що забезпечує підтримування на висоті 60 сантиметрів від підлоги температури не менше ніж плюс 15 градусів за будь-яких погодніх умов. Бо ж, як відомо, щоденна їзда на холодному сидінні не сприяє зміцненню дитячого здоров’я. Обов’язковою є і наявність хорошої вентиляції, медичної аптечки та вогнегасника. Проходи мають бути покриті матеріалом, що перешкоджає ковзанню. З обох сторін автобуса встановлюють одне чи кілька зовнішніх дзеркал заднього виду з електропідігрівом. Також висувається ряд вимог щодо міцності кузова, планування салону, розмірів та розташування сидінь, які повинні бути обладнані інтегрованими підголівниками та підлокітниками, дверей, поручнів тощо.

Окремо прописані вимоги для автобусів, які перевозитимуть школярів з обмеженою здатністю до пересування, зокрема, інвалідів на візках. В таких транспортних засобах передбачені місця для розташування крісел-колясок, пристрої для їх безперешкодного завантажування та вивантажування, тощо.

Будь-який шкільний автобус має відповідати суворим вимогам з техніки безпеки, якими з поміж іншого, передбачена наявність пристрою обмеження швидкості руху, що перевищує 70 км/год. Робоче місце водія повинно бути обладнане тахографом, звуковою та світловою сигналізацією, які попереджатимуть про перевищення швидкості.

Кузов автобуса за стандартом має бути жовтим, щоб його добре було видно ще з далеку. Спереду і ззаду на ньому повинні бути нанесені розпізнавальні знаки: «Діти» та «Обмеження максимальної швидкості». Шкільні автобуси обладнують проблисковими маячками та звуковою попереджувальною сигналізацією.

Кабельні коробки та трубопроводи, каркаси та підставки сидінь для пасажирів і водія, поручні, перегородки салону автобуса, матеріали, якими обшиті сидіння та інше автобусне «начиння» повинно бути виготовлено з негорючих або важкогорючих матеріалів. У пасажирському салоні заборонено використовувати шторки з легкозаймистих текстильних матеріалів. Шкільний автобус повинен бути оснащений щонайменше двома сертифікованими в Україні порошковими вогнегасниками зі зарядом вогнегасної речовини не менше ніж 5 кілограмів кожний.

Відповідність автобуса зазначеному стандарту підтверджується наявністю сертифіката відповідності, виданого органами із сертифікації продукції у встановленому законодавством порядку.

Водієві шкільного автобуса недостатньо звичайної категорії: потрібен спеціальний допуск, та як мінімум 5 років стажу.

Контролює дотримання правил перевезення пасажирів державтоінспекція.

Загальна потреба в шкільних автобусах на початок нинішнього року становила близько 2-х тисяч одиниць, з яких біля сотні — це транспортні засоби для дітей-інвалідів. Крім того, потребували оновлення понад 700 автобусів, які експлуатуються більше 10 років.

Тож рішенням уряду строк дії програми «Шкільний автобус» продовжено до 2015-го року, а обсяг фінансування збільшено. Проте, шкільні автобуси, які відповідають чинним стандартам, поки що, на жаль, залишаються лише мрією для жителів багатьох населених пунктів, у яких малокомплектні школи позакривали, а до найближчої великої — дістатися, особливо по розмитих дощем, чи занесених снігом неасфальтованих шляхах, ой як не просто. Там раді вже бодай найгіршому транспортному засобу, який би допоміг учням потрапити на уроки.

Андрій ПЕТРОВ, «Полтавщина»