У Чорнухинському районі на мисливців чекає сюрприз
Вороньківське лісництво ДП «Пирятинський лісгосп», що знаходиться у Чорнухинському районі Полтавської області, займається не лише лісовим, а й мисливським господарством
Зона діяльності — 4 100 га. У цих лісах мешкають лосі, кабани, козулі, зустрічаються й плямисті олені. Декілька років тому на території лісництва побудували вольєри. Нині там мешкають в’єтнамські поросята, а поряд семеро диких кабанів. Усі тварини, що утримуються в вольєрах, обов’язково щеплюються проти різних хвороб.
— Головне розпочати роботу. Побудувати всі необхідні будівлі і завести тварин. В утримані нічого складного не має. Дикі кабани спокійні, неагресивні, вони звикли до людей, — розповідає лісничий Вороньківського лісництва Віталій Шерстюк.
Дикі кабани їдять як м’ясо, так і рослинну їжу. Окрім того, що вони самі знаходять поживу, їх щодня підкормлює єгер Віктор Курбацький. Ці тварини живуть до 20-ти років і виростають до 350 кг.
— Живуть кабани стадами по 10-12 голів. Вожаком стада є старша свиноматка, а старші кабани живуть, в основному, одинаками. Дикі свині, привівши потомство, в середині літа відлучають маленьких поросят від себе. До зими вони підростають і разом з дорослими бігають у стаді, — продовжує лісничий:
Наприкінці серпня тут очікується поповнення диких кабанів.
А нещодавно у господарстві з’явилися фазани. Уже близько двох десятків яєць заклали до інкубатора для збільшення їх популяції. Також до кінця року лісники планують завести ще й перепілок.
—Для того, щоб задовольнити потреби мисливців, обов’язково будемо випускати майбутнє потомство у вільне утримання в лісі, тобто у дику природу, — говорить інженер ОЗЛ Пирятинського лісгоспу Микола Кузьменко.
У Вороньківському господарстві є ще й страуси. Поки що їх троє: одна самка й два самці.У цьому заслуга директора лісгоспу і молодого лісничого Вороньківського лісництва, адже саме за їхньої ініціативи спробували розвести цих чудо-птахів.
Страуси не літають, але швидко бігають і здатні розвивати швидкість до 50 км за годину. Їдять все підряд, навіть камінці. Оскільки зубів у страусів не має, то таким чином вони допомагають шлунку перетравлювати їжу.
— Даємо їм ракушняк, що раніше використовували на будівництві. Птахи самі його розбивають і їдять, — каже Віталій Шерстюк.
Лісничий розвінчує легенди про страусів, зокрема те, що вони ховають голови в пісок. Насправді у разі небезпеки ці птахи ведуть себе інакше: вони присідають і шию, простягнувши, кладуть на землю. Проте, це в умовах дикої природи, а в вольєрах страуси такого не роблять. Вони практично нічого не бояться, лише те, що вище за них.
Страусам, що живуть у господарстві, більше 3-х років. У цей період вони досягають статевої зрілості. Самки несуть яйця лише раз на рік. Загалом, під час шлюбного періоду, самка здатна знести до 10-ти яєць. У господарстві вже є кілька, які закладуть в інкубатори.
Проте дістати яйця дуже складно, оскільки страуси дбають про своє потомство і захищають його. А ще сила удару птаха інколи сягає близько 120 кг. Тому лісники переманюють страуса в один кінець вольєра, а з іншого довгою палицею перетягують яйце до забору.
Робота з дикими тваринами — приємна робота, зізнається Віталій Шерстюк. Адже вони створюють не лише пізнавальну зацікавленість у населення, а й екологічне та естетичне виховання як молоді, так і дорослих.