У Кременчуцькій колонії зіграли весілля
У Кременчуцькій виховній колонії зареєстрували шлюб
Катерина з Денисом дружили ще зі школи, згодом покохали один одного. Усе йшло до весілля, але... Юнак опинився за ґратами, на п’ять років. Дівчина від коханого не відвернулася, всіляко намагалася допомогти й підтримати. Щодо одруження не мала сумніву, хоча й батьки, і знайомі відмовляли від такого кроку. Казала просто: «Я його люблю, тому підготувала сукню та гарний настрій».
У них не було весільного кортежу, їм не грали веселі музики, не звучав марш Мендельсона, і тамада не виголошував тостів. А наречена у скромному вбранні без фати стояла поряд із коханим. З гостей — рідні та близькі молодят, працівники колонії. Та все одно весілля було справжнім — у кімнаті для довготривалих побачень на території установи. Цілих три доби разом, щоб знову розійтись до наступного побачення.
До речі, ініціатором весілля стала саме Катерина. Сам механізм підготовки і реєстрації шлюбу майже не відрізнявся від того, як це відбувається на волі. Наречена звернулася у відділ реєстрацій актів громадянського стану, заповнила свою частину спільної заяви, а потім принесла її в групу по контролю за виконанням судових рішень колонії. Далі оформив свою частину заяви й наречений Денис. Через місяць шлюб зареєстрували представники Кременчуцького відділу реєстрації актів цивільного стану.
Олена УДОВИЦЬКA, начальник сектору по роботі з особовим складом Кременчуцької виховної колонії