«Наш» День закоханих

До 1917 року в Російській імперії це свято відзначали досить широко. У день Петра й Февронії годилося відвідувати храми, молоді люди просили в молитвах про кохання й щасливе сімейне життя, якому ці святі є покровителями. День Петра й Февронії вважався щасливим для укладання шлюбу.

Із 2008 року в Російській Федерації на офіційному рівні відновили православне свято як «День сім’ї, любові й вірності». В Україні ж про «свій» День закоханих ще мало хто знає. Хоча, на думку православних священиків, це, напевно, і непогано.

— Що таке День закоханих у сучасному розумінні? Це оспівування плотського кохання, гріховних, безвідповідальних стосунків, фактично пропагується розпуста. Це — протилежне православному вченню про любов і шлюб, — говорить єпископ Полтавський і Кременчуцький Федір. — Православна церква вчить закону Божому. Ти можеш його ігнорувати, але це не означає, що від того він перестане діяти. Як закон тяжіння. Ти можеш вилізти на верхній поверх, крикнути, що не віриш у силу тяжіння й стрибнути. Але все одно впадеш на землю. Так само й заповіді Божі. Можеш їх не виконувати — але пожинати плоди беззаконня все одно доведеться. Тому День закоханих — це просто комерційне свято, яке не пов’язано ні з духовністю, ні з Церквою, зі святістю. У Церкві є справді багато прикладів любові, християнської любові. По-перше, ця любов передбачає стосунки людей лише в шлюбі, тобто у благословенні Богом. Люди беруть на себе відповідальність один за одного, за створення сім’ї, народження дітей. Це справжня відповідальна любов. Приклад святих Адріана і Наталії, Петра і Февронії — якраз свідчення такої любові.

Віолета СКРИПНІКОВА, «Полтавщина»