7 січня близько 12:00 у Миргороді 41-річний водій Dacia Logan збив підлітка та поїхав з місця аварії — хлопця оглянули медики, обійшлося без госпіталізації

26 грудня 2024-го року Октябрський райсуд Полтави виніс вирок Олегу Клименку, який обікрав гриль-бар «7teen» та викрав скриньку благодійного фонду Helpgroup з магазину «Аврора». Чоловік частково визнав провину та отримав 7 років ув’язнення. Про це стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Волосся — це важлива частина зовнішності кожної жінки, і його випадання може викликати значний дискомфорт та втрату впевненості. Вирішити проблему допоможе шампунь професійний, який забезпечує ефективний вплив. Важливо, щоб у його складі були корисні інгредієнти.

Відділ оперативного реагування Полтавської міськради повідомив про проведення аварійно-ремонтних робіт на мережах «Полтававодоканалу».

Як і раніше, медичним кейтерингом у Полтаві займатиметься Володимир Сергієнко. Вартість однієї стандартної порції комплексного обіду в лікарні складе 40-45 грн.

Слава Україні! Розпочалась тисяча п'ятдесята доба широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України.

У ніч на 8 січня 2025 року (із 19:30 7 січня) противник атакував 64-ма ударними БпЛА типу «Shahed» і безпілотниками-імітаторами різних типів із напрямків Орел, Курськ, Брянськ, Приморсько-Ахтарськ — рф.

Поліція встановила особу неповнолітньої жительки Полтави, яка в одній із соцмереж негативно висловлювалась щодо України. Після спілкування з правоохоронцями, неповнолітня публічно перепросила за свою поведінку. 

«Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України», — писав про поета Євген Сверстюк. Він був першим паростком хрущовської відлиги і першою жертвою системи, яка панічно боялася мислячих людей. «І як же ненавиділи його поезію, його пам’ять сталіністи, які за часів Брежнєва здобувалися-таки на реванш за удар, завданий їм на XX з’їзді КПРС. Не вмер би Василь Симоненко — його б вони загнали туди, куди загнали Василя Стуса, чи Івана Світличного, чи Євгена Сверстюка, чи Івана Дзюбу, чи Олеся Бердника, чи багатьох інших. Чи загнали б у петлю, як Григора Тютюнника або Віктора Близнеця, у загибель від горілки, як Станіслава Шумицького, Валерія Юр’єва, Василя Бондаря… Вони б знайшли спосіб розквитатися із ним. Але — і в цьому я непохитно впевнений — не змусили б його відмовитися від свого «Я», — так характеризував ту епоху Святослав Тельнюк.