Табір Петра І: українці визначились із вибором
Допоки у суспільстві триває дискусія щодо значення Полтавської битви 1709 року для української історії, українці визначилися з цим питанням по-іншому. На жаль, як і в більшості випадків, — по-варварськи
Розрекламоване для іноземних туристів місто Полтава головною своєю візитівкою обрало саме цю одіозну битву. Баталія скінчилася більше ніж три століття тому, а наше суспільство все ще хвилюють питання тих років. Проте мова йде не про політику.
Свого часу тут знаходився російський укріплений табір
У комплексі пам’яток, присвячених битві, значиться пам’ятний знак на місці командного пункту Петра І. До нього веде скромна ґрунтова дорога від вулиці Шведська могила. На під`їздові до пам`ятника туристи (в тому числі й іноземні) бачать рештки укріплень табору російської армії. Мова йде про так званий другий табір російських військ, що був перенесений ближче до нинішнього селища Яківці із Кротенок (місце переправи та першого табору росіян). Звісно ж, справжніх укріплень майже не лишилося (та і надто значні були їх розміри для утримання табору в презентабельному вигляді до ХХІ століття). Важко судити, чим є на сьогодні невеличкі земляні вали майже без характерних для тих часів рівчаків, що не обрамлені бермою (невеличкою ділянкою землі, яка відділяє власне рів від валу): сучасними насипами чи дивом вцілілими рештками історії. Принаймні, такі речі ми можемо дізнатися з довідників і карт.
Це табірний вал...
...а це за кілька метрів від нього
До цієї пам`ятки немає дороговказів — і невипадково. Знайти історичне місце можна хіба зі знанням місцевості: рештки укріплень сховалися у чагарниках висотою з людину та лісовому молодняку, який не знав прорідження вже кілька років. Потрапивши всередину земляних валів, ми можемо побачити купи сміття, що формувалася тут, схоже, не один сезон. При спробі обійти «пам'ятку» потрапляємо на справжнє звалище. Відмітимо, що місцевість поряд із рештками табору росіян свого часу мала ознаки цивілізації — з-під куп сміття видніється невеличкий асфальтований майданчик (вірогідно, для автобусів, а самі «укріплення», схоже, прибирали до річниці битви у 2009 році).
Під час нашого перебування поряд ми помітили, як до звалища під`їхала машина марки «Газель». Що робили пасажири автомобіля на смітнику — важко сказати, але активності прибирання зафіксовано аж ніяк не було.
Одна з доріг, якими зможуть до пам`ятки доїхати туристи
Так табір позначено на мапі
Взагалі ж «лісові» пам`ятки битви давно впали в око веселим компаніям — навіть на відносно чистому командному пункті Петра І газон там і тут поплямований місцями багать, в яких підприємливі українці полишали недопалки пляшок, одноразового посуду, пачки цигарок.
Як бачимо, поки політики полемізують над проблемами значення Полтавської битви для української історії, полтавці самі вирішили всі складні політичні питання, просто закидавши їх сміттям.
, «Полтавщина»