У Полтаві пропонують перейменувати 33 вулиці, які повторюють російську риторику або потребують уточнень

12 вересня робоча група затвердила перелік вулиць і провулків, які планують перейменувати в четвертій черзі — це 33 вулиці та провулки у Полтаві.

1. вулиця 9 Травня
2. вулиця Агітаційна
3. вулиця Барикадна
4. вулиця Безвірницька
5. провулок Борців
6. провулок Валерія Гасановича Германа-Шахли
7. вулиця Визволення
8. вулиця Гвардійська
9. провулок Гвардійський
10. вулиця Героїв-Партизан
11. вулиця Героїв Праці
12. вулиця Грабчака
13. провулок Депутатський
14. провулок Донецький
15. вулиця Іванівська
16. вулиця Кривоносівська
17. провулок Микитенка
18. вулиця Мясоєдова
19. провулок Мясоєдова
20. вулиця Олександра Бідного
21. вулиця Партизанська
22. провулок Паскаля
23. провулок Першотравневий
24. проспект Першотравневий
25. вулиця Петрашева
26. вулиця Повстанська
27. вулиця ПРЗ
28. вулиця Пушкіна
29. вулиця Ставицького
30. вулиця Ставицького
31. вулиця Тобілевича
32. провулок ХТЗ
33. провулок Цитовський

Член робочої групи Олег Пустовгар також запропонував перейменувати у Полтаві вулиці Короленка, Макаренка, Миру, 23 вересня та 8 березня. Щодо імен письменника і педагога, робоча група направить запит до Інституту національної пам’яті, щоби отримати роз’яснення того, чи підпадають вони під закони про декомунізацію і деімперіалізацію. Щодо вулиць Миру, 23 вересня та 8 березня, більшість членів робочої групи відмовилася виносити їх на перейменування.

Розуміючи, що у багатьох полтавців виникнуть питання щодо перейменування, наприклад, вулиці Мясоєдова або провулку Донецького, робоча група підготувала відповідні пояснення.

Інформаційна довідка щодо перейменування вулиць:

→ Вулиця 9 Травня

12 червня 2023 року Президент України Володимир Зеленський підписав Закон про перенесення Дня пам’яті та перемоги над нацизмом на 8 травня. Тому було б доцільно запропонувати назву вулиці, яка відображає нову назву святкового дня.

9 травня з 2024 року стане Днем Європи. Оскільки вулиця Європейська в Полтаві вже є, то доцільно перейменувати цю вулицю (9 травня святкує країна-агресор РФ, яка перетворила це свято в день перемоги у війні виключно Росії).

Вигнання з України гітлерівського націонал-соціалістичного злочинного режиму і натомість повернення не менш злочинного російського комуністичного (перемога Колими над Бухенвальдом) не стало перемогою для українського народу, а насправді лише заміною одних окупантів на інших. Поразкою, а не перемогою є те, що у 1944 році сталінський режим депортував з Криму весь кримсько-татарський народ, а у 1946 році влаштував українцям новий голодомор і репресії. Справжня перемога для України настала після розвалу СРСР й падіння комуністичного режиму з 24 серпня 1991 року, коли було відновлено незалежність. А остаточна Українська перемога станеться після російсько-української народної війни за незалежність.

Розташування: протяжна вулиця в селищах Климівка й Залізничників.

→ Вулиця Агітаційна

Належить до групи назв, які зберігають радянсько-більшовицьку риторику в стилі сталінських часів, тому рекомендується до перейменування. Назва має сталі ідеологічні та соціокультурні конотації та є уособленням радянських комеморативних практик.

Розташування: протяжна й центральна вулиця в селищі Рибці.

→ Вулиця Барикадна

Належить до групи назв, які зберігають радянсько-більшовицьку риторику в стилі сталінських часів, тому рекомендується до перейменування. Назва має сталі ідеологічні та соціокультурні конотації та є уособленням радянських комеморативних практик.

Розташування: селище Яківці, поблизу музею Історії Полтавської битви.

→ Вулиця Безвірницька

Належить до групи назв, які зберігають радянсько-більшовицьку риторику в стилі сталінських часів (боротьби з релігією), тому рекомендується до перейменування.

Розташування: невелика вулиця на Дублянщині.

→ Вулиця Бородая

Ідентифікувати особу, на честь якої названа вулиця в селищі Івонченці не вдалося ні за документами, ні зі спілкування із жителями селища. Є версія, що ця особа — Бородай Віктор Васильович, 1937 р., учень, що підірвався на міні 8.11.1945 р. і похований у с. Івонченці. Але це не достовірно, тому вулицю пропонується перейменувати.

→ Провулок Борців

Належить до групи назв, які зберігають радянсько-більшовицьку риторику в стилі сталінських часів, тому рекомендується до перейменування. Назва має сталі ідеологічні та соціокультурні конотації та є уособленням радянських комеморативних практик.

Розташування: прилягає до вул. Агітаційної на Рибцях.

→ Провулок Валерія Гасановича Германа-Шахли

Рішення Полтавської міськради від 21.09.2002 «Про перейменування провулку Челюскіна на провулок Валерія Гасановича Германа-Шахли» прийнято на прохання родичів померлого керівника приватної будівельної організації, яка розміщувалася на той час у с. Нижні Млини (у наш час неіснуючої). Аргументи родичів: померлий допомагав у благоустрої провулку. У довідці про рішення немає достатнього обґрунтування заслуг перед Україною, які б давали підстави для вшанування особи у формі назви геоніму. Крім того, назва провулку занадто довга й не відповідає рекомендаціям до назв геонімів (у Полтаві немає інших геонімів, які б включали подвійне прізвище + по батькові). Тому пропонується надати провулкові нову назву.

Розташування: селище Юрівка.

→ Вулиці Визволення

Належить до групи назв, які зберігають радянську риторику (назва з 1920-х років, яка, очевидно, відображає визволення пролетаріату від влади багатіїв).

Дехто пропонує вважати назву на честь так званого «визволення» Полтави. Згідно з законом України «Про увічнення Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» юридичного терміну «визволення» не існує, натомість впроваджено «вигнання». У статті 2. «Форми увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років».:. «Основними формами увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років є: 1) відзначення Дня пам’яті та примирення, днів вигнання нацистів з України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, інших адміністративно-територіальних одиниць з України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, інших адміністративно-територіальних одиниць». Також УІНП пропонує використовувати термін «вигнання нацистських окупантів із України» замість сполучення «визволення України від фашистських загарбників». Термін «визволення» передбачає волю, свободу, а в 1944 році Україна не стала вільною. Із вигнанням нацистів Україна не отримала волю, а опинилася під іншим пануванням. Його наслідками стали масові репресії та депортації сотень тисяч українців, поляків і цілого кримськотатарського народу. СРСР ставив за мету не визволення Українського народу, а повернення його до складу радянської імперії. Досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна у кінцевому підсумку закінчується у столиці агресора. Волю і свободу Український народ отримав тільки після 24 серпня 1991 року, з розпадом Радянського Союзу, а остаточне визволення станеться після Української Перемоги в сучасній російсько-українській війні за незалежність. Тому вулиця рекомендується до перейменування.

Розташування: біля Зіньківського переїзду.

→ Вулиця та провулок Гвардійський

Назва на честь гвардійських частин радянської армії, та гвардійської (чорно-оранжевої) стрічки, яка стала символом російського імперіалізму. В Україні відсутнє поняття «гвардійська» стосовно військових частин. Назва, що широко використовувалася у населених пунктах СРСР та сучасної Росії. Радянська назва, що апелює до комуністичного міфу так званої «Великої Вітчизняної війни». 21.05.1942 року Указом Президії ВР СРСР були повернуті гвардійські звання, які присвоювались з’єднанням Червоної Армії і ВМФ. А за кілька тижнів нарком ВМФ СРСР адмірал М. Кузнєцов затвердив й опис гвардійської стрічки: «шовкова репсова муарова стрічка жовтогарячого кольору з нанесеними на неї трьома подовжніми чорними смужками». Тобто стилістично була схожа на георгіївську. Отже сталінський режим негласно апелював до військового спадку Російської імперії. Зараз цей спадок активно експлуатується путінським режимом у війні проти України. Назва порушує дух і букву закону (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 26, ст.292) щодо заборони пропаганди георгіївської (гвардійської) стрічки. Також дана назва є порушенням Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

Розташування: історичний район Полтави — Павленки.

→ Вулиця Героїв-Партизан

Належить до групи назв, які зберігають радянсько-більшовицьку риторику. У СРСР публічний топонімічний простір масштабно маркувався назвами на честь червоних партизан — мілітарних структур періодів агресії росії проти УНР та 2 світової війни (створювалися за вказівкою диктатора СРСР Йосипа Сталіна) є втіленням російської імперської політики. Злочини червоних партизанів описано в оприлюднених істориками документах. Зокрема, у 2006 році українські історики Олександр Гогун і Анатолій Кентій видали збірник документів «Красные партизаны Украины: 1941-1944».

Розташування: вулиця в селищі Рибці.

→ Вулиця Героїв праці

Назва є алюзією до часів так званого «соціалістичного будівництва» у СРСР. Пропагандистське кліше «ентузіасти соціалістичної праці» використовувалося комуністичними ідеологами.

Вулиця є продовженням колишньої вул. Сакко за Затуринським переїздом.

→ Вулиця Грабчака

Грабчак Валерій Миколайович (1963-1984), народився в Казахстані, з 1968 р. жив у Полтаві. Як військовослужбовець строкової служби, перебував у складі «обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані». Загинув в Афганістані, похований на Центральному кладовищі у Полтаві. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). На фасаді двох установ — Комунального закладу «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 26» і Полтавського фахового коледжу нафти і газу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» встановлені меморіальні дошки на його честь. Пропозиція: перейменувати вулицю, оскільки загибель особи зумовлена вторгненням військ СРСР до Афганістану, що було порушенням суверенітету іншої держави. Для вшанування пам’яті достатньо двох меморіальних дошок. Персоналія не відповідає вимогам Закону України про вшанування пам’яті в назвах геонімів.

Розташування: мікрорайон «Алмазний».

→ Провулок Депутатський

Належить до групи назв, які зберігають радянську риторику. Хоч назва і не підпадає під дію Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», але пропонується перейменувати у межах Закону «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» та частини 2 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Розташування: історичний район Очеретянка.

→ Провулок Донецький

Ця назва зараз неоднозначно сприймається окремими представниками громадськості (оскільки вона асоціюється у них із проросійськими терористами з так званої днр). Є пропозиція від громадської організації, що об’єднує рідних воїнів, які загинули в АТО, перейменувати на пров. Батальйону «Донбас», або пров. Захисників українського Донбасу (на вибір мешканців громади).

Розташування: короткий провулок в районі «Новобудова».

→ Вулиця Іванівська

Походження назви не встановлено (можливо, від міста Іваново в РФ). Похідні від назв міст держави-агресора підпадають під дію деколонізаційного закону.

Розташування: селище Яр (у 1990 р. земельні ділянки надані для індивідуального будівництва).

→ Вулиця Кривоносівська

Вулиця названа в 1930-х роках на честь «Кривоносівського руху» — аналогу стаханівського руху на залізниці, тому цей геонім цілком підпадає під вимоги про декомунізацію назв.

Розташування: селище Лісок.

→ Провулок Микитенка

Маленький провулочок на розі вулиць Гожулівської й Решетилівської. У рішенні Полтавського міськвиконкому від 9.11.1962 р. «Про перейменування пров. 1-й Гожулівський» немає інформації про персоналію, на честь якої названий провулок. Є припущення, що названа на честь Івана Кіндратовича Микитенка (1897-1937) — українського радянського письменника і драматурга, який вчинив самогубство, очікуючи на арешт, будучи виключеним із більшовицької партії за те, що не доніс на брата і мав походження із середняків. Але це лише припущення, тому провулок підлягає перейменуванню. Творчість І.К.Микитенка припала на роки побудови соціалізму (від середини 1920-х років), і носить відбиток епохи. Він був одним із керівників спілки письменників УРСР з 1931 р. Його персона отримала позитивну оцінку Українського інституту національної пам’яті. Проте, він був не тільки членом КПУ (б), але й членом Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (ВУЦВК) — найвищого законодавчого, розпорядчого, виконавчого та контролюючого органу державної влади Української СРР у 1917-1938 роках.

→ Вулиця Мясоєдова

Носить цю назву з 1964 році, на честь художника Григорія Мясоєдова (1834-1911), який проживав тут у 1889-1911 роках. Але було двоє дуже відомих художників Мясоєдових: Григорій і його син Іван. Тому пропонується варіант: вул. Художників Мясоєдових.

Розташована на Павленках.

→ Провулок Мясоєдова

В архіві міськради не знайдено протоколу рішення про перейменування цього масиву забудови на території земель, відчужених у сільськогосподарського технікуму, оскільки ці землі тоді належали радгоспу імені Макаренка в Ковалівці. Однакова назва провулка із сусідньою вулицею Мясоєдова створює проблеми для працівників сфери послуг. Геонім потребує перейменування (зі статусом вулиці).

Розташований на Павленках.

→ Вулиця Олександра Бідного

Олександр Леонідович Бідний народився 1964 у Полтаві. Працював слюсарем на Полтавському тепловозоремонтному заводі. Як військовослужбовець строкової служби, перебував у складі «обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані». Загинув 1983 року загинув в Афганістані. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). В 2017 році на його честь на фасаді Комунального закладу «Полтавська загальноосвітня школа I-III ступенів №27 Полтавської міської ради Полтавської області» встановлено меморіальну дошку.

Пропозиція: перейменувати вулицю, оскільки загибель особи зумовлена вторгненням військ СРСР до Афганістану, що було порушенням суверенітету іншої держави. Для його вшанування достатньо меморіальної дошки. Персоналія не відповідає вимогам Закону України про вшанування пам’яті в назвах.

Розташована в мікрорайоні «Левада».

→ Вулиця Партизанська

Належить до групи назв, які зберігають радянську риторику. Назву вулиці потрібно або уточнити, або перейменувати її. У СРСР публічний топонімічний простір масштабно маркувався назвами на честь червоних партизан — мілітарних структур періодів агресії росії проти УНР та 2 світової війни (створювалися за вказівкою диктатора СРСР Йосипа Сталіна) є втіленням російської імперської політики. Злочини червоних партизанів описано в оприлюднених істориками документах. Зокрема, у 2006 році українські історики Олександр Гогун і Анатолій Кентій видали збірник документів «Красные партизаны Украины: 1941-1944».

Розташування: колишнє селище Ельяшевичі, за Автоагрегатним заводом.

→ Провулок Паскаля

Очевидно, назва на честь французького математика, письменника, філософа Блеза Паскаля (Blaise Pascal). Тому доцільно уточнити ім’я: пров. Блеза Паскаля. Цікаво, що його попередня назва — Мазепинський провулок.

Розташування: мікрорайон Кобищани.

→ Провулок Першотравневий

Об’єкт топоніміки, названий на честь 1-го травня є яскравим втіленням радянської практики ідеологічної номінації, пов’язаної з масовими комемораціями Міжнародного дня солідарності трудящих, що використовувалися для пропаганди комуністичного тоталітарного режиму

Давній провулок у «Новому місті» XVII століття (на Мазурівці), який мав назву Миколаївський узвіз. Доцільно повернути йому історичну назву.

→ Проспект Першотравневий

Об’єкт топоніміки, названий на честь 1-го травня є яскравим втіленням радянської практики ідеологічної номінації, пов’язаної з масовими комемораціями Міжнародного дня солідарності трудящих, що використовувалися для пропаганди комуністичного тоталітарного режиму. В 143 країнах 1 травня відзначається як День праці (у т.ч. в Україні). У радянських умовах першотравневі демонстрації набули офіціозно-політичного характеру — на відміну від більшості країн, де вони перетворилися в карнавальні дійства. У 2017 році Верховна Рада України внесла зміни до статті 73 Кодексу законів про працю, відповідно до яких «День міжнародної солідарності трудящих» було перейменовано на «День праці». Нинішня назва проспекту належить до назв, які зберігають радянську риторику, тому рекомендується до перейменування. Названий так за радянської влади (історичні назви: Інститутський проспект, Келінський проспект).

Розташування: біля парку «Перемога» і Полтавської політехніки.

→ Вулиця Петрашева

Петро Петрашів — це відомий художник та іконописець XVIІI століття родом із села Рибці. Нинішня назва вулиці в Рибцях містить помилку (русизм). Доцільно виправити цю помилку, вказавши варіанти нової назви: вул. Петра Петрашіва або вул. Художника Петраші́ва.

→ Вулиця Повстанська

Хоч вулиця і не підпадає під дію Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», але пропонується перейменувати у межах Закону «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» та частини 2 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Досить протяжна вулиця на межі Браїлок і Рибців. Колись тут розташовувалося невелике козацьке село Мартинівка.

→ Вулиця ПРЗ

Назва вулиці з не загальноприйнятою абревіатурою є недоречною (очевидно, означала «Полтавський паровозоремонтний завод»). Хоч вулиця і не підпадає під дію Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», але пропонується перейменувати у межах Закону «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» та частини 2 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Розташування: історичний район Полтави — Дублянщина.

→ Вулиця Пушкіна

Назву «Пушкінська» вулиця отримала з 11.1909 р. З кінця 1940-х — вул. Пушкіна. Пушкін Олександр Сергійович (1799-1837) — російський поет, драматург і прозаїк. Заперечував право народів на державність, виправдовував воєнні злочини російської армії. Вірш «Клеветникам России» нині використовується ворожою пропагандою для виправдання агресії проти України. Один із ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму, автор поетичних і прозових творів, придворний імператорський співець тої епохи. Брав участь у каральних акціях геноцидного характеру армії Російської імперії проти народів Кавказу, автор віршів циклу оповідань кавказького циклу, у яких возвеличив російські військові злочини; його перу належить поема «Кавказький бранець» і слова «Смирись, Кавказ, идёт Єрмолов». Автор поеми «Полтава», де змальовує видатного українського гетьмана Івана Мазепу максимально негативним дідом, збоченцем і маразматиком. Судячи з кількості вулиць його імені по всій Україні, використовувався як провідник російської культури. Назви, пов’язані з іменем Пушкіна рекомендовані до перейменування Центром стратегічних комунікацій при Міністерстві культури та інформаційної політики України.

→ Вулиця Ставицького

Особу, на честь якого названа вулиця, встановити не вдалося. Оскільки відсутня достеменна інформація про особу, на честь якої названа вулиця, то вона підлягає перейменуванню. Імовірно, Ставицький Олександр Пилипович — почесний залізничник, котельник Полтавського паровозоремонтного заводу.

Розташування: селище Вороніна.

→ Вулиця Тобілевича

Вже є пров. Карпенка-Карого (Іва́н Карпе́нко-Ка́рий, справжнє прізвище — Тобілевич), тому виходить, що є дві вулиці на честь однієї й тієї ж людини. Пропонується змінити назву на вул. Родини Тобілевичів.

Розташування: на Кобищанах.

→ Провулок ХТЗ

Назва не загальноприйнятою абревіатурою є недоречною. Очевидно, означала «Харківський тракторний завод». Хоч вулиця і не підпадає під дію Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», але пропонується перейменувати у межах Закону «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» та частини 2 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Розташування: Мазурівський яр / південний схил Іванової гори.

→ Провулок Цитовський

Названий у 1920-х роках на честь ЦИТО — Центрального інституту охорони труда в столиці держави-агресора — Москві). Назва втратила актуальність і суперечить деколонізаційному законові.

Розташування: селище Вороніна.

***

Під час засідання робоча група затвердила 14 вулиць у старостатах Полтавської громади, які підлягають перейменування четвертою чергою. Проте наразі немає його повного списку.

Також робоча група затвердила результати онлайн-голосування за нові назви 61 вулиць із третьої черги, які названі на честь російських та радянських художників, письменників, освітян та науковців. Далі обрані варіанти мають затвердити на сесії депутати.

Нагадаємо, 10 березня у Полтавській громаді була офіційно перейменована 71 вулиця та провулок, які містили орфографічні помилки, русизми у назвах або були пов’язані з географічними назвами країн ОДКБ, а 19 травня перейменували 95 вулиць, що названі на честь російських та радянських подій, військових, партизанів та політиків.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»