18.10.2010 | 11:58

Ім’я, дане во святому хрещенні, не проміняю на номер!

Під час обговорення проекту нового Податкового Кодексу представники УПЦ численними листами та мітингами спонукали розробників дозволити віруючим жити без ідентифікаційних кодів

Власне, у Законі України N1003-14 від 1999 року йдеться про те, що громадяни з релігійних переконань можуть відмовлятися від присвоєння ідентифікаційного коду. Це — момент законодавчий. Момент релігійний полягає у тому, що в останній книзі Нового Завіту — «Апокаліпсисі» — йдеться про «нумерацію диявола». Особливо небезпечне, звичайно, число, що складається з трьох шісток. До чого тут податкові ідентифікаційні коди, — спитаєте ви, де загальна кількість цифр — 10?

За однією легендою, кінець світу настане тоді, коли всі люди матимуть номер замість імен. Не хочеться так думати, але, схоже, вже маємо початок кінця. Всі ми сьогодні маємо велику кількість документів, які містять певну послідовність цифр — акти про реєстрацію шлюбу, народження дитини, дипломи про освіту і т. д. Більше того, у кожному паспорті є номер, з 10 цифр складається номер мобільного телефону.

З іншого боку, імена сьогодні поки що ніхто не відміняв, більше того, часто люди отримують два імені: одне при хрещенні, інше — мирське.

До речі, в отця Юрія Мисика, який також є доктором історичних наук, у номер мобільного телефону закралися три шістки поспіль. Проте священик від сучасного зв’язку відмовлятися не збирається. Хоча з іншого боку від нумерації населення він не в захваті. Ось що сказав отець Юрій з цього приводу газеті «День»:

— Вважаю, що проблема ідентифікаційних кодів не є винятково церковною. Це частина важливого й складного питання збереження людської особистості в сучасному світі, в умовах тотальної глобалізації. Уже сьогодні техніка дозволяє контролювати кожен крок людини, кожну дію, позбавляє життя залишків приватності; невдовзі йтиметься і про керування нами. Небезпеки ще немає — ідентифікаційні номери не є загрозою, але суспільство повинне усвідомлювати, до чого йде, а головне — рахуватися з вірою людей. Мені, наприклад, не байдуже, що зі мною буде після короткочасного перебування на цьому світі — вічні муки чи вічне блаженство. Ви питаєте, а що Захід? Їх там більше хвилюють права людини, тоді як нас — спасіння душі. А щодо конечної державної необхідності кодів, то можна послатися на досвід Китаю, де суспільство досягло значних успіхів у економіці без подібних систем. Упевнений також, що жодні податкові коди не зупинять таких національних «героїв», як наприклад, Лазаренко.

Що цікаво, сьогодні проблеми з видачею податкових ідентифікаційних кодів православним віруючим — виключно українські. Листи з вимогою їх скасувати, схожі один на одного як близнюки, кілька років поспіль наповнювали шафи податківців. До речі, у Російській Федерації такої проблеми не існує. Католицькі країни також не переймаються магією чисел.

Як би там не було, якщо ви — віруюча людина Української православної церкви, для отримання пенсій, стипендій, сплати податків та інших обов’язкових платежів для вас тепер достатньо мати під рукою паспорт. З шестизначним номером...

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»

Економіка і бізнес