1 вересня, 11:00

В Опішні розбирають останній завод з виробництва кераміки — місцевий депутат б’є на сполох

В Опішні розбирають останній завод з виробництва кераміки В Опішні розбирають останній завод з виробництва кераміки

Депутат Опішнянської селищної ради звернувся до голови Полтавської ОДА Валерія Головка втрутитись в ситуацію і врятувати будівлі колишнього керамічного заводу

До ІВ «Полтавщина» звернувся депутат Опішнянської селищної ради Микола Різник, з проханням розказати про знищення керамічного виробництва в столиці українського гончарства. Надаємо йому таку можливість.

В Опішні Полтавської області почали розбирати заводи кераміки, колишню гордість, та місце, де в різні часи працювало більше 300 людей. Завод започаткований ще в 1929 році і працював до 1998 року. Того року «Художній керамік» випустив готової продукції на суму 210,7 тис грн, у 1999 році — на 192,4 тис грн, а в 2000-му — на 250,6 тис грн. Проте навесні 2002 року збанкрутіле підприємство повністю припинило своє існування. До цього часу він стояв пусткою, але старий цех на вул. Партизанській, 152 працював і працює, завдяки людям, які намагаються зберегти виробництво гончарних виробів в Опішні. В маленькому холодному цеху декілька чоловік роблять миски, глечики, макітри і багато інших якісних вітчизняних виробів повсякденного вжитку. Виробництво не таке масове, але воно живе. Тепер і воно під загрозою. Якісна Опішнянська кераміка користується популярністю. Якщо, наприклад, поставити запікати картоплю в духовку в Опішнянському горщику, то він ніколи не трісне від температури, як сучасні китайські.

Заводів в Опішні було декілька, якісь із них переобладнали і наладили там інше виробництво. Той, що на вул. Заливчого, нещодавно розібрали повністю. Але завод на Партизанській, 152 весь цей час знаходився в нормальному станію. Не зважаючи на те, що всі верстати порізали на метал, капітальні будівлі стояли. Жителі Опішні мали надію, що він рано чи пізно відновить свою роботу або хоча б в цих приміщеннях відкриють будь-яке інше виробництво з робочими місцями. Але такого, що капітальні будівлі в гарному стані почнуть трощити і розбирати на будматеріали, навіть ніхто не міг уявити. Адміністративний корпус заводу, який збудований в 90-х роках, в був в ідеальному стані, навіть шибки цілі, а зараз з даху зняли плити і вивезли.

Наразі все розбирається на будівельні матеріали і багатотонними вантажівками, які добивають дорогу, вивозиться невідомими людьми в невідомому напрямку. Всі люди зі сльозами на очах спостерігають за цим і ми не знаємо, як на це вплинути. Люди готові до крайніх мір — перекривати дорогу цим вантажівкам, щоб зупинити цей «безпредєл». Завод будувався за кошти і силами громади. А тепер прийшов якийсь дядько і відбирає наше. Можливо це якось можна зупинити? Адже завод на вул. Партизанській стоїть на землі, яка належить Опішнянській селищній раді, і за оренду землі ніхто ні копійки не сплачував.

Опішнянська селищна рада не знає навіть власника і в минулому році розпочала процес його пошуку. Численні звернення до поліції результату не принесли. Ми звернулися до голови Полтавської ОДА Валерія Головка з проханням розібратися в ситуації. Можливо, навіть якщо власник має всі дозволи на розбирання цього приміщення, нам вдасться знайти якийсь компроміс? Ще лишилося багато будівель не розібраних і якщо терміново втрутитись, то ще можна врятувати гончарство в Опішні. Коли Опішня стоїть на порозі створення об’єднаної територіальної громади ці будівлі можна б було використати для розміщення виконкому, комунальних служб, створення музею чи виробництва. Цей завод, як лакмусовий папірець для нашої влади, чи ми балачками будемо займатися, чи можливо, все-таки, хоч щось зробимо для збереження виробництва та підняття села з колін. Як говорив Томас Едісон: «Наш великий недолік в тому, що ми занадто швидко опускаємо руки. Найбільш вірний шлях до успіху — весь час пробувати ще раз».

Нагадаємо, що у 2010 році керамічний завод ще працював силами одного цеху — колишнього будинку земської гончарної школи. На той момент там провели експозицію робіт опішнянських корифеїв — Василя Омеляненка, родини Пошивайлів та Івана Білика.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»

Культура і освіта