8.08.2013 | 12:31

Директори полтавських шкіл: Без батьківських коштів школи можна закривати

Полтавський міський багатопрофільний ліцей № 1 Полтавський міський багатопрофільний ліцей № 1 | Фото: mycity.poltava.ua

У Полтаві батьківських коштів не контролюють, але дякують за істотну допомогу

В управлінні освіти Полтавського міськвиконкому офіційно повідомили, що інформацією стосовно спонсорських та батьківських коштів володіють безпосередньо директори шкіл.

У зв’язку із цим «Полтавщина» звернулася до кількох із них, щоб з’ясувати, у якій кількості надійшло таких коштів перед початком нового навчального року.

Першою нашою респонденткою стала директор Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 Наталія Вергал:

— Я не можу сказати вам точно. Інколи були випадки, що на рахунок приходило 30 тисяч гривень спонсорської допомоги, 10 тисяч було, і тисяча і дві, і три... Наприклад, є ідея купити на потреби ліцею прінтер, або відеокамеру нормальну, то може пройти значний час, бо батьки з багатьох класів поступово накопичують кошти. А були роки, коли за державні кошти ми капітально робили важливі речі, але це не про 2013 рік. Тому батьківські кошти — це відчутна допомога нам, за що адміністрація щиро їм дякує.

Нічого про конкретні цифри не змогла сказати і директор ЗОШ № 2 Ольга Шемет:

— Надходження і використання батьківських коштів контролюють самі батьки. Є рахунки, вони кладуть і звітуються не перед нами, а перед тими, хто клав гроші. Це відчутна допомога нам і прикро, що державних коштів на школи не вистачає. Сама ж допомога — тільки добровільна.

Майже те саме сказала й директор Полтавської гімназії № 6 Людмила Мирошниченко:

— Конкретних цифр чи відсотків я не назву, бо облік ведуть батьківські комітети. Це безумовно відчутна допомога нам і можу тільки подякувати найактивніших батьків, які очолюють комітети і беруть на себе цей тягар відповідальності. Хочу сказати, що у майже абсолютній кількості полтавських шкіл «поборів» не існує, це добровільні внески. І я відверто кажу батькам, що я не розумію, чому саме вони повинні цим займатися, а не держава. Це неправильно. Але що робити? Якщо відмовитися від батьківських коштів, то що, закривати школи?

P.S. Дійсно, давайте уявимо собі ситуацію, коли батьки, які заплатили податки у тому числі й на утримання та розвиток шкіл, перестали допомагати школам. Скільки тоді їм потрібно сплачувати податків, щоб державі нарешті вистачало? І чи у розмірі податків уся суть питання? Залишаємо ці відповіді у якості «домашнього завдання».

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»

Культура і освіта