Володимир Макар: нардепи демонстративно нехтують своїми виборцями

В кінці 2012 в Україні з’явилася «Українська аграрна асоціація» — нова неприбуткова організація, до складу якої увійшли українські сільськогосподарські підприємства. Метою створення асоціації є представлення і захист інтересів аграріїв в органах державної влади, суспільних, та інших організаціях, а також участь в розробці та суспільній експертизі законодавчих та інших нормативних актів, що регулюють питання аграрної сфери в Україні. Головою асоціації обрано Володимира Макара, відомого полтавчанам та жителям області громадського діяча, лідера Громадського об’єднання «Наш Дім — Полтава».

— Доброго дня, Володимире Романовичу, вітаємо зі створенням Асоціації. Чому ви вирішили заснувати та очолити цю організацію?

— Це цілком природній шлях для мене, як громадського діяча. Багато що вдалося зробити для Полтави та області у форматі ГО «Наш Дім — Полтава», громадське об’єднання продовжує свою діяльність, я продовжую його підтримувати. Проте, зараз хочеться зробити більше.

— На жаль, одна громадська організація не в змозі вирішити всіх проблем району чи міста. Для реального розвитку регіону та країни потрібна сильна економіка та справедлива система розподілу благ. Саме для цього я брав участь у виборчої кампанії минулого року. Саме це я почув від полтавців під час багатьох зустрічей. Люди розуміють, що, звичайно, благодійна допомога це добре, але краще б було, щоб її взагалі не треба було надавати. Щоб питання соціального захисту українців були вирішені державою, а не доброю волею підприємців, які просто не можуть дивитись на той жах, що відбувається в країні. Щоб медикаменти купувалися за кошти бюджету, а не за рахунок громадських організацій, щоб підготовку дітей до школи могли забезпечити їх батьки, щоб школярам вистачало хоча б таких необхідних речей, як парти, книжки та комп’ютери. Полтавська область переважно аграрна, тому для мене важливо зосередитися на вирішенні у першу чергу аграрних питань. А їх багато: приміром, всім, хто працює на аграрному ринку зрозуміло, що ринок зерна потрібно лібералізувати. Не повинно бути так, як є зараз: без папірця від чиновника не можна ані продати зерно, ані зберігати його.

Крім того, аграрна галузь потребує більш досконалої системи державної підтримки. Насправді, грошей в країні багато. Наприклад, згідно з держбюджетом України на 2013 рік, на утримання Міністерства аграрної політики і продовольства буде направлено 8,4 млрд. грн.! Таким чином, кожна п’ята гривня, внесена аграріями в бюджет, буде витрачена профільним міністерством та відомствами, діяльність яких воно координує. Тільки на зарплати чиновників від АПК заплановано 1,74 млрд. грн. Це приблизно вдвічі більше, ніж закладено на безпосередню підтримку галузі. В цілому ж сільгоспвиробники можуть розраховувати лише на 10% від витрат міністерства. Чи можна назвати такий розподіл грошей справедливим та корисним для людей та галузі? Точно ні.

Україна не настільки багата країна, щоб мати настільки роздутий бюджет. Від більшості цих витрат можна було б сміливо відмовитися і ніхто з сільгоспвиробників не помітив би їх відсутності.

— Як з цим можна боротися?

— Я з великою повагою відношусь до Полтавців і ціную довіру 25 тисяч виборців, які за мене голосували в 2012 році. І хоча за результатами виборів я не став членом Парламенту, я зі своєю командою навіть за його межами продовжую реалізовувати свої напрацювання, поліпшувати законодавчу базу, бо не можу нехтувати довірою стількох людей, які надали мені підтримку.

Якщо ви слідкували за моїми виступами, то в інтерв’ю «Полтавському віснику» наприкінці 2012 року я обіцяв створити організацію, яка б захищала інтереси сільгоспвиробників. На сьогодні така організація створена. В нас працюють аналітики, економісти, юристи-нормотворці, ми також активно спілкуємось з аграрними підприємствами, у тому числи з Полтавщини. В Асоціацію на сьогоднішній день входять десятки сільськогосподарських підприємств з 9 областей України.

Вважаю, що нам, українцям, треба більше об’єднуватися. Все ж таки «моя хата з краю» — це не та позиція, яка дозволяє захищати спільні інтереси. Ми почали дуже активно працювати.

— Що вже вдалося зробити?

— Нещодавно у Верховній Раді зареєстровано законопроект про внесення змін до закону «Про зерно та ринок зерна в Україні», спрямований на дерегуляцію ринку зерна. Експерти Української аграрної асоціації взяли активну участь у розробці законопроекту.

Прийняття цього закону буде корисним для аграріїв, адже він посилить конкурентоспроможність українського села, знизить можливості до корупційних дій з боку чиновників та зменшить навантаження на державний бюджет України. Також зараз працюємо і над іншими законами, які мають стимулювати експорт з держави, вдосконалювати податкове законодавство, впорядковувати такі важливі питання, як оренда землі, сівозміна, тощо.

Завдання, яке я собі поставив — вдосконалювати законодавство для розвитку економіки, сільського господарства і як, наслідок, наповнення державного і місцевих бюджетів.

І тільки тоді школи будуть забезпечені всім необхідним, ліки в лікарнях буде за що закупити, пенсії буде вистачати не лише на квартплатню. Тобто, врешті-решт, українці отримують достойне життя і не пострибуватимуть допомоги з боку громадських об’єднань.

Законопроекти, які ми розробляємо, було подано у Верховну Раду, та, на жаль, поки що їх не розглядав навіть профільний комітет. ВР не може похвалитися результативною роботою.

Робочий час депутатів поділено на три частини: робота з виборцями, робота в комітеті та у сесійній залі. Не знаю, яким є КПД роботи з виборцями, але у сесійній залі за 3 місяці не було зроблено майже нічого. З власних джерел також знаю, що й на рівні комітетів відбувається те саме що й в сесійній залі: кнопкодавство, блокування, нехтування регламентом.

— Як ви вважаєте, чому не працює Верховна Рада?

— В першу чергу народним депутатам заважають власні амбіції. Я, звичайно, поважаю політичні погляди всіх депутатів, все ж таки за кожну партію та кожного депутата голосувала певна кількість українців. Але основне завдання народних депутатів — займатися законотворчою діяльністю. Ми часто чуємо: «немає відповідного закону», «заважає недосконалість законодавства» тощо. Це означає, що у 450 депутатів є купа роботи. Кожного дня Апарат Верховної Ради реєструє близько 10 нових законопроектів. Але вони лише накопичуються, ніякого подальшого руху не відбувається!

Мене дуже обурює такий стан речей. Я не вірю в те, що по всіх законопроектах, які зареєстровані у ВР, позиції більшості та опозиції є кардинально протилежними. Тобто є ряд законопроектів, користь та необхідність яких є очевидною для всіх. То ж чому б їх не поставити на голосування, прийняти, а потім сперечатися по інших, принциповіших речах?

На жаль, поки ні в партії влади, ні в опозиції не вистачає мудрості почати конструктивну роботу. Навіть незалежні мажоритарники грають в цю гру. Це ще один раз доказує, що багато хто йшов до ВР не заради того, щоб реально працювати, готувати закони, захищати інтереси виборців, але лише з метою отримання статусу та зарплатні. Але ті, хто байдикує у Верховній Раді, фактично, зраджують своїм виборцям.

Підготував Петро ПЕТРОВ, «Полтавщина»