У найкращої радистки України номер мобільного — сигнали «морзянки»

Тут є і «поцілунок», і «SOS», і ще один сигнал, який ми не будемо називати, щоб не розкривати, на прохання радистки, її телефонний номер (адже вирахувати цифри за сигналами радіолюбителям було б нескладно).

— Мені дуже хотілося, щоб мій номер був ніби «морзянка», — говорить жінка. — Тому я звернулася до представників оператора з проханням підібрати мені такий номер. І от, маю.

Радіоспортом Ольга захопилася років у 14-15, ще під час навчання в школі. Ходила на колективну радіостанцію, брала участь у багатьох змаганнях. У 2003 році пішла в армію. Нині жінка — старший матрос, працює на посаді старшого радіотелеграфіста відділення приймально-передавальних пристроїв Центру радіо- та супутникового зв’язку Інформаціно-телекомунікаційного вузла Сімферополя. У Полтаву її направили підвищувати кваліфікацію, щоб могла рухатися далі «кар’єрними сходами».

Брати участь у змаганнях Ольга Сердюкова, пішовши до армії, не припинила. Більше того, завдяки їм отримала особистий позивний. А в 2006 році на чемпіонаті України з радіозв’язку на коротких хвилях телефоном жінка стала найкращою радисткою.

— Учасникам потрібно було за чотири години в ефірі провести радіозв’язок із областями України: чим більше — тим краще, — говорить Ольга. — Підробити дані було неможливо: усе потім перевіряли. Хоча до підробок і не вдавалися, просто дехто припускався помилок під час радіозв’язку й фіксування результатів. Особисто мені дуже допоміг мій досвід.

Віолета СКРИПНІКОВА, «Полтавщина»