Служба в Президентському полку: пільг немає, вимоги — підвищені
Сьогодні в Полтаві, у 179-му об’єднаному навчально-тренувальному центрі військ зв’язку Збройних Сил України, відзначають День військ зв’язку України. З нагоди цього свята до курсантів-зв’язківців приїхали рідні та друзі
Наприклад, до Антона Лобанова мати з племінницею Айсою прибули з Харківської області.
— Я їжджу до сина досить часто, десь двічі на місяць, сумую дуже, — говорить Наталія Лобанова. — Він у мене єдиний син (у жінки — ще три доньки — прим. авт.).
Відпускати Антона служити харків’янка не боялася, навпаки, усіляко підтримувала бажання хлопця піти в армію.
— Я сама колись у ТСОУ (рос. ДОСААФ) стрибала з парашутом, — каже жінка, — думали, Антон десантником буде.
Але хлопець пішов служити в Президентський полк, причому попросився туди сам.
— Він сам ходив до офіцера, просив. Чому? Тому що це престижно, це столиця, — говорить Наталія Олександрівна. — Ми ж живемо не в самому Харкові, а в селі Подвірки Дергачівського району Харківської області.
Потрапити в Президентський полк було не так уже й легко. Солдати цього підрозділу охороняють перших осіб держави, урочисто зустрічають іноземні делегації. До призовників, які хочуть служити в цій військовій частині, особливі вимоги. Вони повинні бути не нижче 180 сантиметрів на зріст, мати слов’янський тип обличчя, у призовників та їхніх родичів до третього коліна повинна бути відсутня судимість.
— Відбір був дуже суворий. Вирішальною могла стати будь-яка дрібниця. Здоров’я треба було мати таке, що хоч зараз «на органи», — жартує Антон Лобанов. — Татуювання заборонені. Вибраковували навіть, якщо є великі родимки. Перевіряли й морально-психологічні якості, звісно.
Ніяких «пільг» служба в Президентському полку хлопцеві не дає, навпаки, ставляться до солдат суворіше, ніж в інших підрозділах, дисципліна тут — на першому місці.
, «Полтавщина»