Від суми, тюрми... та адвоката не зарікайся
День працівників адвокатури в Україні святкують 19 грудня. На думку нашого співбесідника, голови Полтавського обласного відділення Спілки адвокатів України, Заслуженого юриста України Володимира Скукіса, недарма це професійне свято припадає на День Святителя Миколи Чудотворця, захисника всіх ображених
— Володимире Францісовичу, а в адвокатів є спеціалізація?
— Офіційної спеціалізації не існує. Є адвокати, які мають можливість вибирати справи за власним уподобанням. Від цього нікуди не дінешся. Я наприклад, не займаюся справами, які пов’язані із грабунками, розбоями, статевими злочинами, хуліганствами, дорожньо-транспортними подіями. Мені до вподоби працювати з економічними та посадовими злочинами. Скоріше за все, у інших адвокатів є така ж своєрідна спеціалізація «за смаком». Але це не стосується райцентрів, де загалом 1-2 адвокати. Їм доводиться займатися різноманітними справами. Серед суддів теж немає спеціалізації. Вони однаково займаються кримінальними та цивільними справами.
— Але законодавство по кожному виду справ — грандіозне, це окрема робота — вивчати його, тому я й запитала про спеціалізацію...
— Це настільки проблематично, якби ви знали? Це жах! Колись, за радянських часів, у адвокатському об’єднані була посада кодифікатора, тобто спеціаліста, що систематизував законодавство по галузях, формував картотеки, вів судову практику... І кожен адвокат мав можливість скористатися корисною інформацією, ознайомитися із тим, що йому необхідно. Сьогодні ми не встигаємо в інтернеті шукати нові закони. Сьогодні закон прийняли, завтра поправки до нього, післязавтра Конституційний суд визнав закон неконституційним...
— Це ви маєте на увазі ситуацію із червоним прапором Перемоги?
— О, це лише невеличкий фрагмент загальної проблеми...
На мою думку, Міністерство юстиції України повинно систематизувати законодавство. Навіть його спеціалісти не мають повноцінну кваліфіковану базу. От, приймали закон про корупцію. Президент України наложив вето, а попередній уже скасували. Що робити? У цій ситуації найважче доводиться суддям, адже вся правова система працює для того, аби суд міг прийняти рішення по тій чи іншій справі, захистити права і свободи, прийняти чесне і справедливе рішення. Суддям важко, адже, застосовуючи наше законодавство, складно зрозуміти, чого суспільство і держава від них хоче...
— Розкажіть будь-ласка, чи часто адвокати захищають завідомо винних людей?
— Як це — завідомо винних? Вину особи встановлює тільки суд. Тільки суд може сказати — винуватий. А завдання адвоката під час процесу — допомогти людині, яка попала під прес правоохоронної системи. Допомогти порадою, роз’яснити правову позицію, зібрати докази невинуватості або виявити обставини, що пом’якшують покарання. Врешті решт, зрозуміти людську біду... Недарма кажуть — від суми і тюрми...
— Чи може адвокат стати прокурором або суддею?
— Тут я не бачу жодних проблем. Адвокати, прокури, судді — це фахівці в галузі права. Наші колеги досить часто ідуть працювати суддями. Що стосується прокуратури, це можливо, але на практиці я з такими випадками не стикався.
В області останнім часом з’явилося багато суддів — в судах загальної юрисдикції, адміністративному та господарському судах, — які набиралися професійного досвіду в адвокатурі. Перехід пояснюється різними причинами, у тому числі матеріальними. На відміну від суддів, адвокати не мають відпусток, їм не сплачуються лікарняні, не завжди є стабільною заробітна плата, адвокати не отримують пільг з пенсійного забезпечення і так далі... Зате у нас є свобода. Свобода вільно обирати справу, вільно висловлювати правову позицію і незалежно від волі чи то окремих посадових осіб, чи то від інтересів держави — обстоювати свою позицію і доводити її правоту.
До речі, за кордоном існує правило — суддею не станеш, поки з десяток років не пропрацюєш адвокатом. У нас таких правил, на жаль, немає.
, «Полтавщина»