8.07.2011 | 10:31

Коли полтавські адвокати працюють задарма

Продовжуємо публікувати інтерв’ю із головою Полтавського обласного відділення Спілки адвокатів України, Заслуженим юристом України Володимиром Скукісом

— Володимире Францисовичу, скажіть, а у нас є державні захисники...

— Немає!

— Але ж держава надає безоплатного адвоката обвинуваченому в кримінальній справі?

— Не існує безоплатних адвокатів. Є адвокат, який надає правову допомогу за рахунок держави.

Давайте будемо чесно говорити. Державних захисників немає і ніколи не було ні в СРСР, ні в Росії, ні в незалежній Україні, ні в жодній з цивілізованих країн. Адвокат не є державним службовцем і держава не покладає на нього обов’язку працювати на державу. В ідеалі — прокурор повинен бути державним адвокатом.

Основним обов’язком адвоката є надання правової допомоги, в тому числі, адвокати здійснюють захист від обвинувачення.

Я розумію, чому ви задали це питання. У Конституції України прописане право кожній людині на захист від обвинувачення. Як це відбувається на практиці. Є певна категорія осіб, які мають право на обов’язкову участь захисника у кримінальній справі: неповнолітні, люди з обмеженими фізичними можливостями, вагітні жінки, люди, які не розуміють державної мови, ті, яким загрожує довічне утримання під вартою. Тобто, є певна категорія осіб, яким прописана така пільга. Окрім того, законодавець до цього переліку вніс «інших осіб, які хочуть, але не мають можливості оплатити послуги адвоката». Це означає, що кожна людина, яка приходить до суду, може звернутися до судді з проханням надати адвоката.

— Яка установа у такому випадку буде оплачувати послуги адвоката?

— Вас цікавить ідеальний варіант чи реальний?

— А давайте порівняємо.

— Коли затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний хоче мати і вимагає адвоката (теоретично це може бути по всім справам), слідчий чи прокурор, суд приймає рішення забезпечити йому правову допомогу за рахунок держави. Це рішення направляється керівнику адвокатського об’єднання, тобто мені. А далі за певними правилами призначається адвокат. Адвокат не може відмовитися, хоча знає, що нічого за таку справу не отримає.

— Тобто час від часу адвокати працюють задарма?

— Так. У більшості випадків — саме так.

Держава поклала обов’язок проводити розрахунки з адвокатами на обласні управління юстиції. А кошти під це не виділила. Останнім часом була декларована сума — 15 гривень за годину. Але в управління юстиції скажуть — грошей немає, чекайте. Щоб не мати собі зайвої мороки і клопоту адвокати не оформлюють усе це. Таким чином проходять тисячі справ! Держава умиває руки — вона задекларувала обов’язок суду надати адвоката людині, адвокати за це гонорари не отримують...

Я вам скажу більше. Нещодавно прийняли Закон «Про безоплатну правову допомогу». У ньому вирішили описану мною проблему ліквідувати. Знаєте, як? Управління юстиції мають створити центри з надання правової допомоги.

— А навіщо нові структури, якщо вже є готові, ваша, наприклад?

— (посміхається) Це ви мене питаєте? У цих центрах будуть працівники, які повинні укладати угоди із адвокатами і брати їх на постійній або тимчасовій основі на роботу, давати доручення провести справи і за це платити. Це чисто теоретично.

— Щось дуже складно.

— Не кажіть. Це мені нагадує епопею з виплатою коштів дітям війни.

— Так, наше видання писало про неї — суди завалені справами від цієї категорії пільговиків.

— І це ж люди судяться за невеликі гроші — 100-120 гривень. Тисячі громадян стоять під судами, ридають, плачуть, б’ються, втрачають свідомість, отримують рішення — а вони не реалізується, їх знову ставлять у якісь черги. Мучаться люди, судді та виконавчі служби затуркані — створюється видимість роботи, а грошей у суспільстві більше не стає.

Аналогічна проблема виникла із застосуванням пенсійного законодавства. Працюючі пенсіонери мають право перераховувати пенсію один раз на два роки, так прописано в законі. Пенсійні органи застосовують не той коефіцієнт, на який розраховують пенсіонери.

І знову, масово пенсіонери рвонули в суди з проханням зобов’язати пенсійні фонди перерахувати їм пенсії відповідно до закону. Суди знову завалені роботою. Крім того, по закону такі рішення судів мають виконуватися негайно. А пенсійні органи оскаржують рішення судів першої інстанції в апеляційних судах України. Державна виконавча служба починає виконувати — а грошей немає.

Я колись для себе цікавився: як сотні томів справ із місцевих судів потрапляють до Харківського апеляційного. Щоб їх перевести, необхідні великі кошти. Думаю, на це витрачається більше гривень, ніж їх не доплачують людям.

Тож держава хоче, намагається і створює видимість, що все добре. А в реальності все зовсім по-іншому.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»

Суспільство