Оксана Деркач про свою роботу, хобі і «детективну історію»

Нагадаємо, 19 листопада 2010 року Оксану Деркач 44 голосами із 50-ти обрали секретарем Полтавської міської ради.

— Оксано Антонівно, рік тому ви говорили, що вам цікава посада і робота, які ви отримали, ви реалізуєтеся. Чи не змінилася ваша думка з цього приводу через рік?

— Так, і цікаво, і реалізуюся. Є складнощі, є багато проблем. Я ставила перед собою мету бути депутатом. У результаті п’ятирічної роботи в Партії регіонів цього досягла. Я знала, що таке депутатська діяльність, як її організувати, як можна впливати на ситуації і вирішувати проблеми, у мене є досвід роботи помічником-консультантом народних депутатів. Тут у мене була мета прийти з командою нормальних людей, діяльність яких спрямована на вирішення проблем громади. Я усвідомлюю, що зазвичай швидко вирішується 30-40% питань, є відсоток який вирішується довго, і є відсоток, який не вирішується взагалі. Кожний крик про допомогу не можна вирішити просто так. Але, попри складнощі, сказати, щоб у мене опустилися руки, — я цього не відчуваю. Я була готова до труднощів.

— Які у вас робочі стосунки із міським головою Олександром Мамаєм?

— У нас повне порозуміння, це те, що мені в роботі зараз допомагає. Немає розчарування, коли хочу допомогти, але не можу, — тому що ти не один, і це врешті допомагає.

— Як складається ваша політична кар’єра?

— Я представляю Партію регіонів в міській раді і активно працюю, як голова міської організації Партії регіонів. Регіонали активні, кожен день після основної роботи я приділяю увагу організації тих проектів, які ми розпочали, беру участь в обговоренні проблем. Це також частина мого життя. У вихідні беру участь у наших акціях. Так, в минулу суботу ми прибирали біля Білої альтанки та повирубували хащі. Це моя громадянська позиція — я за чисте місто. Як голова міської партійної організації, керую проектом «Зробимо Полтаву чистішою». А також є спільний проект із молодіжною організацією Партії регіонів «Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять».

— На жаль, із цим справді велика проблема, як прийнято говорити, пов’язана із менталітетом.

— Я сама була свідком історії. Дивлюся, на Леваді машинами вивозять сміття. Їде повз мене машина, повністю завантажена старими меблями. На велосипеді було складно, ми пішки підійшли і записали номер транспортного засобу. Просто я була шокована тим, що побачила. Євген Савчук через ДАІ з’ясував, хто власник машини, і його оштрафували. Як свідок, проходила по тій справі, майже детективна історія. Другий випадок — самі мешканці прогнали машину, яка була готова висипати біля Ворскли оббиту штукатурку. Головне, щоб ми не були байдужими — і тоді будемо жити у чистому місті.

— Ви згадали про велосипед. Як часто ви катаєтеся і чи витримали тоді, під час останнього велопробігу місцями солдатської слави, значну дистанцію?

— Витримала. Хоча спочатку їхала попереду, а потім просто обрала зручну для себе швидкість. На жаль, кататися можу десь раз на тиждень, хоча хочеться більше.

— У вас днями була нарада з того приводу, що у Полтавського дендропарку буде своя дирекція. Тож питання вже не теоретичне, а практичне?

— Так, сьогодні триває процес перетворення дендропарку в комунальну установу. Повинен бути хтось конкретний, хто нестиме за нього відповідальність. Крім того, у дендропарку має вестися і культурна, і господарська діяльність. Є домовленість із Олександром Федоровичем, він підтримує. І не тому, що 50 років дендропарку в наступному році, а тому, що більшість полтавців йде відпочивати у посадку на Леваді, про дендропарк і не згадуючи. Коли я приїжджаю у неділю туди, я бачу все більше людей, які там відпочивають, і мені це приємно.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»