Форум видавців: коли література важливіша за політику
З 10 по 14 вересня у Львові проходила найбільша літературна подія року — «Форум видавців».
Цього року організатори вкотре перевершили самі себе — за ці п’ять днів у різних локаціях Львова проходило 1003 заходи. Звісно, що встигнути їх всі відвідати неможливо. Для цього потрібно би було розділитися на кілька частин. Проте хотілося розповісти хоча б про частину з них.
Як завжди, на цьому фестивалі письменники почувають себе рок-зірками:
черги фанатів, постійні автограф-сесії, десятки тисяч книжок, які
продаються навколо. На зустрічі з польським письменником Янушем Леоном
Вишневським, яка відбувалася на другому поверсі просторої кав’ярні,
охочі послухати стояли навіть на сходах першого поверху — вияв такої
любові до літератора вражав.
З того, що таки вдалося відвідати «Magnum Opus» першого дня: фантаст
Володимир Арєнєв розповідав про письменництво як ремесло, поетеса
Катерина Бабкіна у кав’ярні на площі просто неба читала свої вірші,
Тарас Прохасько провадив розмову зі своїм польським колегою Анджеєм
Стасюком. І все це відбувається на тлі Львова, який сам із себе
є прекрасним антуражем до літературних розмов.
Літагент Юка Гаврилова розповідає про своє ремесло
Другий день був більш насиченим за враженнями: семінар про літагенство з кращим представником цієї професії в Україні — Юкою Гавриловою, презентація книги розслідувань журналіста (а тепер вже політика) Сергія Лещенка «Межигірська сага Віктора Януковича» (вперше бачив на зустрічі із журналістом таку кількість людей — сотні), лекція про наукові обміни за програмою Фулбрайта, презентація збірки новел «Євромайдан: хроніки в новелах» (де мені довелося читати у колишній в’язниці), зустріч з поетом Андрієм Любкою. Наприкінці дня шість учасників «Magnum Opus» вперше за своє існування виступали в рамках цього фестивалю, що стало дуже відповідально для всіх нас. А на завершення — читання від двох літературних титанів — українця Сергія Жадана й опозиційного росіянина Лева Рубінштейна. Обох глядачі нагородили неймовірними оваціями, а самих людей було скільки, що дехто навіть вилазив на куліси (вечір проходив у театрі).
Третій день був не менш насиченим: це і презентація дитячої книги Катерини Бабкіної «Гарбузяний рік», і зустріч резидентів проекту «Станіславський феномен» (вперше побачив тих молодих письменників, які брали участь у цій ініціативі до мене), семінар для організацій культури стосовно файндрайзинґу, літвечір у форматі «Twitter» (поети по черзі читали рядки зі своїх творів, що вміщувалися у 140 символів), зрештою, гала-концерт проекту «Молода Республіка Поетів», де двоє «маґнумців» вийшли у фінал, але не перемогли. Вже під ніч в одному зі львівських дворів свою творчість представляв франківський гурт «Бобовата» — пісні на вірші Богдани Матіяш, Юрка Позаяка, Олександра Ірванця і багатьох інших розбавили тишу Львова.
Оркестр Бобовата
Але закінчився третій вечір нашої подорожі Ніччю поезії і музики. Це щорічне дійство, яке відбувається в театрі для дітей та юнацтві, триває з 22 до 6 години: десятки відомих поетів, музичні колективи (особливо порадували запальний «ГИЧ-оркестр») не давали заснути глядачам до самого ранку. Завершив дійство програмний директор фестивалю — 23-річний поет Григорій Семенчук.
Останній день був для «маґнумців» медитативний: скуповування книжок, які не встигли ще придбати, насолода Львовом і складання речей.
Після такого свята літератури зазвичай кілька днів у Полтаві проходять у своєрідному похміллі. Шкода визнавати, але Полтава вже давно не те, що втратила звання «духовної столиці», але й навряд чи у найближчий час його знову здобуде. Ті, хто це заперечує — люди, які щось сучасніше за Шевченка чи Франка не читали. І це дуже сумно.
, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»