«Чиста Полтава»: про Кадетаріум, суботники і контроль за комунальниками

[Відео було видалено]

Ведуча (О.Л.): Доброго дня, це програма «Еко-погляд». В студії я, Ольга Люта. У двадцятому столітті більше половини населення цивілізованих країн перемістилося з сіл в міста. Усього за сто років вперше в історії людства світ став переважно міським. Навантаження на довкілля зросло. Ми почали задихатися від промислових викидів, автомобільних вихлопів, ходити буквально по сміттю, викидати сміття на берегах річок, в лісі, а то і просто в річку. Хоч і слабо, та приходить вже розуміння того, що треба щось робити, і спадає на думку таке: якщо не ми, то хто? Чекати, доки екологи заворушаться, коли ж бо вони від науково-практичних конференцій відволічуться, і на просте свої погляди та дії спрямують. Підтримувати чистоту на вулицях потрібно протягом всього року, а не час від часу. Чистота на вулицях будь-якого міста залежить від рівня культури його жителів. «Чиста Полтава» — проект молодий, як і його організатори та учасники. Серед них — Роман Повзик, учасник незалежного мистецького об’єднання «Magnum Opus», поет, громадський активіст, сьогодні у нашій студії. Привіт!

Роман Повзик (Р.П.): Привіт!

О.Л.: Також до нас завітали координатори проекту «Чиста Полтава» Рузанна Давітян — добрий день...

Рузанна Давітян (Р.Д.): Добрий день!

О.Л.: ...та Роман Іщенко. Привіт!

Роман Іщенко (Р.І.): Вітаю!

О.Л.: «Чиста Полтава» — це група у соцмережі чи вже громадський рух? З чого усе почалося? Скільки уже існує цей рух і що він наразі трансформував, та коротко — історія його?

Р.Д.: Все почалося з того, що мене дуже бентежила ситуація поблизу Кадетського корпусу, я там навчаюся поблизу, у восьмому корпусі навчальному ПолтНТУ. Дуже була засмічена територія Кадетського корпусу. На землі просто була критична маса сміття вивалена, люди там смітили, ходили, не зважали на те, що поруч навчаються молоді студенти. Тому прийшла така ідея — це навіть не моя була, а моєї подруги. Вона сказала, що потрібно щось робити з цим: «Давайте влаштуємо якийсь суботник». Я вирішила зробити ВКонтакті групу «Чиста Полтава», спільноту, і закликати якомога більше людей, щоб прийшли нам допомогти. Я не сподівалася, що прийде настільки багато людей, допоможуть нам. Потім, до того, як ми провели суботник, до мене звернувся Роман Повзик, сказав, що він хоче рекламувати у ЗМІ ці події, анонсувати, щоб якомога більше людей змогли приєднатися. Потім ми познайомилися з Ромою Іщенком. Він наразі голова і руки нашої організації. Потім приєдналося дуже багато небайдужих людей, які нам допомагають. Перший суботник ми провели 15 березня на території Кадетського корпусу, і потім... я навіть не знала: одноразова це акція буде, не одноразова — а люди самі підхопили цю ідею і сказали: ми прийдемо в наступну суботу сюди прибирати. І тому у нас не було іншого вибору, як взяти це в свої руки і розпочати цю велику справу.

На фото (зліва направо): Рузанна Давітян, Роман Іщенко, Ольга Люта та Роман Повзик

О.Л.: Останнє прибирання коли було, якого числа?

Разом: 27 квітня.

О.Л.: І скільки людей приблизно тоді прийшло? Більше, ніж на перший раз?

Р.П.: Ні, ні, ні, менше. Було близько 50 людей, але вийшло так (це вже був наш п’ятий суботник), що це були вже люди, які були з нами вже протягом кількох заходів, і від того, що їх було менше, плюс був у тому, що вони мали досвід, вже не в перший раз, і все робилося набагато ефективніше. У нас було три суботники в Кадетському корпусі, потім — мистецька акція «Кадетаріум», де ми були головними співорганізаторами, і два суботники поза Кадетським: це на оглядовому майданчику і на Огнівці. Загальна кількість — п’ять.

О.Л.: Завтра, 10 травня, ви збираєте усіх небайдужих для прибирання у Кадетському корпусі перед «Кадетаріумом 2.0», так? Розкажіть, о котрій завтра збір, що брати з собою, і, по-друге, кілька слів для тих, хто вперше чує, що це за «Кадетаріум» такий.

Р.І.: О 10 ранку збір біля пам’ятника Слави, брати з собою садові рукавички, лопати, мітли, бажано — будівельні мішки. Ну, гарний настрій і, бажано, більше друзів. Щодо «Кадетаріуму», чесно кажучи, тут я...

1-ий Кадетаріум (06.04.14)

О.Л.: Це до Романа Повзика, напевно, запитання, так?

Р.П.: Скоріше до Рузі, не тільки до мене.

О.Л.: Або до Рузанни, так. То хто з вас...

Р.Д.: «Кадетаріум» — це мистецький захід. Ідея про нього виникла ще на першому суботнику. Ми подумали, що непогано було б створити поле в Полтаві для діяльності молодих митців, а також вже сталих художників. Просто якийсь вільний простір, там де кожен міг би показати, чим він займається, показати своє мистецтво, а інші люди — небайдужі полтавці — могли б споглядати на це все і їхнє життя стало би краще, вони б задумувалися про те, що не треба смітити на вулиці. Ну це взаємопов’язано, мені здається. Тому «Кадетаріум» перший пройшов, я можу сказати, не те щоб стихійно, але це було дуже спонтанно, хоч ми і готувалися, але сама організація була...

Р.П.: Ми сказали митцям-художникам приходити на 8 ранку в той же день, оскільки ми не могли залишити виставку на ніч, оскільки хтозна, все таки, як би не закривали входи, а люди все одно пролазять, і ми не могли брати відповідальність за картини. Тож вони приходили з 8 ранку, всі по-різному (це ж художники): хтось прийде о 10, хтось — о 12. Окремі...

О.Л.: Хтось на 8 вечора?

Р.П.: Так, вони спізнювалися. І з допомогою своїх друзів монтували ці картини за допомогою гвіздків. Деякі просто ставили їх. І вийшов такий-собі простір для сучасного мистецтва. Про Кадетський корпус часто кажуть, що потрібно з нього зробити приміщення для громадських організацій, щось бізнесове, але це тільки розмови. А ми показали хоч на один день, що Кадетський корпус може існувати і в такому форматі.

О.Л.: Ви показали свою небайдужість, так?

Р.Д.: Ми звернули увагу на проблему взагалі.

О.Л.: Він же занедбаний стояв навіть не знаю, скільки років.

Р.І.: З дев’яносто першого року.

Р.П.: Ні, ні, грубо кажучи — з дев’яносто дев’ятого десь, абсолютно без власників.

О.Л.: А скажіть будь ласка, несанкціоновані сміттєзвалища за містом. Про них багато говорять, пишуть, та не надто прагнуть їх ліквідувати. Скажіть, який відсоток роботи з очищення міст, парків виконують сьогодні саме волонтери — не двірники, не працівники управління екології. На ваш погляд.

Р.Д.: Я вважаю, що це не дуже популярна затія — прибирати в місті. Я не хочу сказати, що ми одні-єдині. Я нещодавно прочитала про чоловіка, який протягом десяти років вже прибирає Полтаву сам, з власної ініціативи, і таким чином бореться з...

Р.П.: Крім того, що він прибирає такі стихійні сміттєзвалища, він ще окремо розділяє скло, папір...

Р.Д.: Сортує сміття.

Р.П.: Це якби «Чиста Полтава» була однією людиною, то це був би цей чоловік.

Р.Д.: Так, він виконує наразі те, що ми намагаємося зараз популяризувати і серед жителів Полтави.

Р.П.: Проблема в тому, що отакі екологічні рухи, прибирання дуже часто робляться саме під вибори, дуже просто — дати людям гроші, і вони зроблять вигляд, що прибирають. Або й просто залучити їх з мінімумом ресурсів. Однак вибори проходять, людина пройшла або не пройшла [до влади] — і все, на цьому затихає. Прибирання — це добре, одна ми у «Чистій Полтаві» беремо на себе три функції. Перша — організаційна (в принципі, за яку ми протягом цих двох місяців і взялися). Ще дві — це просвітницька (ми думаємо, як змінювати свідомість полтавців: чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять) і контролююча (ми розуміємо, що за тими службами, які прибирають, потрібно також наглядати).

О.Л.: Чи співпрацюєте зі студентами екологічних факультетів? Наскільки вони активні?

Р.І.: Скоріше, з нами співпрацюють всі небайдужі.

Р.П.: Ми окремо не розглядаємо.

Р.І.: Щоб окремо — екологи. Можливо, у екологів там взагалі інші інтереси.

Р.Д.: Якщо людина захоче — прийде на суботник, а якщо ні — то ніяких зобов’язань, ми не повинні нікого зобов’язувати приходити. Ми працюємо на всю Полтаву, а вже хто захоче — той приєднується.

О.Л.: Серед тем, що обговорюються на вашій сторінці «Чиста Полтава», є така: Макухівка — екологічна катастрофа. Чи були ви на тому жахливому сміттєзвалищі, чи можна сказати, що наразі це найактуальніша тема в області з екологічної точки зору?

Р.І.: Одна із найактуальніших. І ця тема доволі об’ємна, вона потребує взагалі окремої розмови, тому що там багато факторів, проблем, причин. Шляхи вирішення доволі прості, але з іншого боку фінансування. Всі ми бачимо, яка у нас зараз влада обласна, яка — міська. Європа зацікавлена у тому, щоб у нас було чисто, щоб у нас було гарно, але хтось гальмує цей процес.

О.Л.: Не зацікавлений у Європі.

Р.І.: Так.

О.Л.: І не тільки Європа. Я знаю, що у Тель-Авіві на місці колишнього сміттєзвалища зараз красивий парк.

Р.І.: Так, це цілком реально. Я от взагалі, коли робив обхід території ставків, побачив, що там є яр біля мікрорайону «Сади-1», де побудували шістнадцятиповерхівку. І виникла така ідея (подивимося, що буде з реалізацією). Там є пустир. Там взагалі після прибирання можна влаштувати дуже чудовий парк. Я вважаю, що в нас в «Чистій Полтаві» більшість — творчі люди, художники, архітектори, поети, музиканти, журналісти. Цим складом ми можемо не тільки прибирати, мені хотілося б, щоб ми могли давати пропозиції на створення парків, на реконструкції парків. То на цих місцях — будь ласка, нехай забудовник побудував будинок — повинна ж бути якась соціальна відповідальність у бізнесу, у цього крупного капіталу? Нехай профінансує, і де буде цей парк, там не буде сміття. Щоб не було сміття — дуже просто. Як прибирати ці «асоціальні місця»? Потрібно дуже мало, я вважаю: лавка, смітничок [урна для сміття] і ліхтар, ну і щоб були красиві доріжки. Все! В нічний, у вечірній час освітлення — і все, і там оці асоціальні елементи не будуть ходити. А якщо і будуть — у нас хіба нема «патрульно-постовой»? Нехай виконують свою роботу. Взагалі, цього і не видно зараз.

Р.П.: Ще ж проблема у відсутності урн. Коли ми прибирали на оглядовому майданчику, побачили такий парадокс: контейнери під сміття були метрів за двадцять від майданчика, і звісно що людям, які прийшли туди, грубо кажучи, випити або просто з якимось сміттям (від цукерки), легше кинути його на схил, ніж за двадцять метрів викидати в цей контейнер.

Р.Д.: На самому майданчику є стихійно сформована урна. Вона теж стоїть в незручному місці, люди йдуть до неї викидати сміття. Коли ми прибирали на оглядовому майданчику, на самому підніжжі цього схилу я знайшла урну, яку люди там вже встановили, але хтось її вже викинув. Ми її поставили, поклали туди пакет. Наразі вона стоїть, але зараз Рома розкаже про весь парадокс ситуації.

Р.П.: Якщо глянути на Білу Альтанку, то там не засмічено, бо там довкола по всьому периметру 13 урн. А на оглядовому, який, може, рази в три менший по площі, — жодної. Зрозуміло, що комунальники такою малою кількістю урн самі спонукають людей смітити.

О.Л.: Розкажіть, будь ласка, де ви плануєте ще, окрім Кадетського, прибирати навесні, влітку.

Р.І.: Завтра — прибирання Кадетського. 24 травня ми спілкувалися з водолазним клубом, вони будуть чистити дно р. Ворскли, то, можливо, у нас буде спільний захід. І багато людей просили щодо прибирання лісок за співочим полем імені Марусі Чурай, ми і збиралися це робити в межах всеукраїнської акції «Зроби Україну чистою» 12 квітня.

О.Л.: Там також дуже брудно.

Р.І.: Там не дуже брудно, там — катастрофа. Є рівномірно розподілено багато сміття, а є просто купи сміття. Там — жах. Там також потрібно прибирати. Щодо території ставків — це 58 гектарів. Там більше п’яти епіцентрів засмічення. Ми прибрали тільки один. Нам, дякувати Богу, помагали 50 волонтерів. Щоб прибрати всю цю територію ставків, потрібно або щонайменше п’ять таких суботників, або хоча б 250-300 волонтерів. Тоді вже скоординуємося. Цілком реально прибрати все і за один день.

Р.П.: Дуже приємно, коли на суботники приходять батьки з дітьми. Ми розуміємо, що коли з’являються діти — це підвищена небезпека для них, правила безпеки ще суворіші, але те, що батьки показують своїм дітям змалечку, що прибирати потрібно, то ця дитина, яка допоможе, підніме якусь обгортку, у неї вже сформується розуміння, що накидати не потрібно. Ще одне: на оцих суботниках ми стикнулися з тою проблемою, що майже на кожному місці, де ми прибираємо, ми знаходимо використані шприци. Наркомани їх залишають...

Р.І.: Скрізь.

Р.П.: Так, і ми говорили з благодійною організацією «Світло надії», їх вважають найкращими експертами мало не в усій Східній Європі, це дуже потужна організація. Вони нам пояснювали, що прибирати такі шприци руками, навіть в рукавичках не варто, тому що можна отримати ВІЛ, Гепатит В, С. З нами зв’язалася благодійна організація «Громадське здоров’я», вони виділять нам волонтерів, які будуть з нами на цих прибираннях, і вони будуть правильно утилізувати ці шприци.

О.Л.: Їх треба брати якось обережно, спеціально?

Р.П.: Вони в цьому спеціалісти.

Р.І.: Це вже їх компетенція.

Р.Д.: Не всі розуміють, чому ти так часто прибираємо в Кадетському корпусі. 10 травня, тобто завтра, відбудеться прибирання в Кадетському корпусі перед виставкою «Кадетаріум», тому що як тільки ми не намагалися законсервувати будівлю, щоб там не бігали діти (це дуже велика небезпека, вони залазять на дах, і ніхто не слідкує за цим абсолютно), постійно там асоціальні елементи знаходяться... Тому, скільки б ми не намагалися законсервувати, ми приходимо на наступний день — вже ці двері відбиті. Скільки повинно бути бажання залізти в цю будівлю, щоб докласти стільки зусиль, руйнувати те, що люди там зробили.

О.Л.: Ось, наприклад, між двома останніми прибираннями який термін пройшов?

Р.П.: Ми по тижню. 15, 22 і 29...

О.Л.: То за тиждень дуже видно засмічення?

Р.Д.: Я не скажу, що там катастрофічна ситуація, чистішає, але треба поприбирати за тими людьми, які не цінують цієї роботи, все одно туди ідуть і смітять.

Р.П.: Нам деякі скептики кажуть: «Ну, ви поприбирали, а через місяць там буде таке саме». З Кадетського корпусу вивезли десь чотири машини...

Р.І.: Шість! На наших прибираннях шість, а на «Зроби Україну чистою» залучили великий адмінресурс і вони прибрали всі ті купи, які ми для них підготували.

Р.П.: Люди і за півроку, як би не намагалися, стільки не накидають. А от з цим відкриттям входів — це якийсь парадокс, бо що більша дія — то більша протидія. Ми закриваємо його ланцюгом з замком — люди вибивають його цеглиною, закрили ґратами — люди лізуть по тих ґратах на другий поверх.

О.Л.: Таке маніакальне бажання.

Р.П.: Так, воно закинуте, воно притягує людей, не знати, як з цим боротися.

Р.Д.: Там постійно гуляють школярі. Я вважаю, що доцільно звертатися до директорів цих шкіл, щоб вони проводили якусь виховну роботу, розповідали дітям, що це небезпечно, якось думали, чим вони займаються у вільний час.

О.Л.: Що ви хочете сказати тим людям, які смітять на природі, які чинять оцю протидію?

Р.І.: Нехай краще в себе вдома смітять.

Р.Д.: Так, Полтава — це ж великий дім для нас всіх. Вони смітять у нашому домі.

Р.І.: Це, знаєте, якийсь взагалі дурний стереотип: на видному місці прибрати, а те, що не видно, то чи роблять вигляд, що його не видно, чи це так потрібно. Ну от навіть глянути на оці всі парки, що у нас в місті. От іде центральна вулиця: її вилизують бідні комунальники, а трохи від’їхали від центральної вулиці — і там починається бардак. Те ж саме і з парками. Видну територію прибрали, дерева побілені, а п’ять метрів за центральну територію — все.

Р.Д.: Така ситуація, ніби сім двірників метуть на одному клаптику землі десь у центрі, а їхня енергія знадобилася б на ставках, чи на оглядовому, чи деінде.

Р.І.: Просто, мабуть, проблема в тому, що неефективно використовуються людські ресурси. Не вистачає просто якісного менеджменту.

О.Л.: Все треба поміняти, усюди.

Р.І.: Ну, якщо не ми — то хто?

О.Л.: Чистим містом приємно прогулюватися, а надто — якщо ви у вишиванці. Кілька слів про «III Мегамарш у вишиванках». Коли він відбудеться?

Р.П.: «III Мегамарш у вишиванках» відбудеться вже 17 травня, буквально у наступну суботу. Збір відбудеться з 12 до 13 години, по з досвіду попередніх мегамаршів знаємо, що люди не надто пунктуальні. Комусь хочеться прийти раніше, пофотграфуватися з друзями, побігати довкола. Хтось приходиться вже о першій, хтось взагалі ловить нас в дорозі. З 13:00 ми плануємо іти до Білої Альтанки, будемо зупинятися (ми це все ще незабаром обговоримо). Частина по дорозі заверне до пам’ятника (тепер вже) Небесній Сотні, покладуть туди квіти. Подивимося, концепція ще не повністю розроблена, ми ще будемо вносити корективи. Ми хочемо зробити це сталою традицією, звичним заходом для полтавців. Прийти у вишиванці, пофотографуватися з друзями, поспівати, прогулятися містом, показати Україну. Це ж прекрасно.

О.Л.: І на завершення давайте нагадаємо, як вас можна знайти у соцмережі, ВКонтакті.

Р.Д.: Нас можна знайти в соцмережі ВКонтакті, спільнота «Чиста Полтава».

Р.П.: Так само і у Facebook. І найбільше інтернет-видання Полтави — «Полтавщина» симпатизує нашій діяльності, там ми відкрили власний проект, де ми робимо анонси, репортажі, говоримо з деякими експертами. Остання стаття з цього проекту — про те, що «Чиста Полтава» з громадського руху стала громадською організацією. Ми тепер вже на офіційному рівні будемо контролювати чиновників ЖКГ і працювати далі.

Р.Д.: І робити Полтаву чистішою.

О.Л.: На завершення, найближчі заходи — прибирання 10 травня і «Кадетаріум». Ще раз — о котрій?

Р.Д.: Прибирання буде 10 травня (завтра) біля Монумента Слави, збираємося о 10:00, беремо з собою гарний настрій, рукавички, сміттєві мішки, друзів. А наступний захід — це Кадетаріум, виставка сучасного мистецтва, дуже масштабний захід як на Полтаву, впевнена, емоцій вам стане надовго. Це буде 18 травня о 10:00 також, цілий день.

О.Л.: З нами була «Чиста Полтава», автори і натхненники мистецького проекту «Кадетаріум»: Роман Повзик, Роман Іщенко та Рузанна Давітян. Успіхів вам у ваших добрих справах і позитивних результатів. До зустрічі.

Разом: До зустрічі.