22.12.2013 | 15:25

«Persona grata»: спортивний лікар Володимир Головко

Гість студії розповів про нюанси професії спортивного лікаря

ВЕД.: Вітання усім! Традиційно о цій порі на радіостанції «Ваша хвиля» стартує «Персона грата» — спільний проект Рідного радіо та Інтернет-видання «Полтавщина». Щотижня спілкуємося із цікавими людьми нашого краю та тими, про кого варто дізнатися. У студії о цій порі Ольга Гончарова, а сьогоднішній мій гість — спортивний лікар Володимир Головко. Доброго ранку вам, Володимире!

ГОЛОВКО: Доброго ранку!

ВЕД.: Спортивних лікарів у Полтаві, мабуть, не так багато? У чому полягає особливість вашої роботи?

ГОЛОВКО: Ця спеціалізація є рідкісною, зокрема, для Полтавщини, та й для всієї України в цілому. Робота спортивного лікаря — це дуже відповідальна робота, так як за тобою лежить відповідальність за... Зокрема, я працюю в футбольному клубі — за молодих футболістів. Спортивний лікар має поєднувати і вміння хірурга, і травматолога, і окуліста, і терапевта, і сімейного лікаря. Серед його обов’язків — розклад режиму тренувань, який узгоджується з тренером, харчування цілком і повністю лежить на відповідальності спортивного лікаря. Також організація зборів, організація медичного забезпечення зборів, виїзди на ігри, на збори. Присутність спортивного лікаря — необхідна як на матчах, так і на тренуваннях і поза ними. В любий час можуть зателефонувати молоді футболісти: тобто, чи є температура, чи болить горло, чи ще щось. Так що працюємо, як кажуть, цілодобово.

ВЕД.: В мене буквально до кожної Вашої фрази виникли питання. Одразу для наших слухачів зазначу, що Володимир працює у футбольному клубі «Ворскла». Розкажіть, будь ласка, якого віку Ваші підопічні, скільки взагалі лікарів у «Ворсклі» і як організована медична підтримка спортсменів?

ГОЛОВКО: Моїм підопічним до 19 років. Команда «Ю-19»: не старше 19 років. Загалом в «Ворсклі» працює 4 спортивних лікарі: я працюю в «Ю-19», інший лікар працює в команді дублерів і ще два лікаря — в основній команді.

ВЕД.: Ви сказали, що — не старше 19. А найменшому Вашому підопічному скільки років?

ГОЛОВКО: Найменшому — 16 років.

ВЕД.: Тобто, юнацький вік?

ГОЛОВКО: Так, так.

ВЕД.: А якісь особливості режиму: можливо, графіку спортсменів у цьому віці є на відміну від старших, що потім змінюються?

ГОЛОВКО: Особливих відмінностей між футболістами «Ю-19» чи старших 19 років як таких немає. Це є професійні футболісти. Да, їм в такому віці важко втримувати режим, дієту. Перш за все — дотримуватися ваги, яка визначається, вираховується спортивними лікарями. Їм це важкувато. Але хто хоче бути професійним спортсменом, той це все витримує і працює.

ВЕД.: А буває так, що хлопці зриваються і потім приходять до вас: лікарю, ось — не стрималися, що ж тепер робити?

ГОЛОВКО: Буває. Не без цього.

ВЕД.: І що ви тоді радите?

ГОЛОВКО: Даємо поради по дієті, зокрема. Якщо приходять з зайвою вагою: кілограм, півтора, два — даємо рекомендації, що можна їсти, що не можна, чого треба більше, чого менше, скільки рідини споживати. І, загалом, якщо слухаються, то все повертається до норми.

ВЕД.: Коли вже зайшла мова про режим харчування... А розробляєте дієту саме ви — спортивні лікарі?

ГОЛОВКО: Так, так. Дієта розробляється, меню складається спортивними лікарями.

ВЕД.: Ви сказали, якщо 1-1,5 кг зайві... Чим це для хлопців може бути небезпечним чи як це впливає на їхню форму?

ГОЛОВКО: Їм важче працювати на тренуваннях. Тобто, якщо вага в нормі, легше переносяться тренування. Якщо буде зайва вага, уже важче переносяться ці навантаження і самому футболісту складніше переносити ці тренування.

ВЕД.: А якщо недобір ваги? Чи такого не буває?

ГОЛОВКО: Буває. Бувають і такі.

ВЕД.: Тоді що — на посилену дієту і на мамині пончики?

ГОЛОВКО: Та ні, на посилену дієту... Загалом, це ще ж молоді... Організм ще тільки формується, розвивається, росте. І з часом вони вийдуть на свою вагу. Так що тут спеціально галушками з варениками їх ніхто не годує.

ВЕД.: А якось відрізняється меню, наприклад, воротаря, припустімо, і хлопців-нападаючих? Або тих, хто грає, і тих, хто відновлюється після травми? Якість корективи у їх дієту вносяться?

ГОЛОВКО: По позиціям на полі: будь то воротар, захисник, нападаючий — тут відмінностей немає. А ті, хто відновляються, зокрема, там уже трошки є певні обмеження. Так як футболіст, який — чи після травми, чи після хвороби, який готується, він працює не в повному режимі. Потреби у нього в харчуванні трохи менші. Тоді йдуть обмеження. А від позиції на полі це не залежить. В командах дублерів та основного складу, зокрема, там бувають відмінності по харчуванню, так як там бувають футболісти інших національностей — так що там уже підбирається індивідуально.

ВЕД.: Тобто, якщо грає футболіст із країни, чия кухня не надто схожа на українську, то все ж таки враховуються її національні особливості.

ГОЛОВКО: Індивідуально — так, так, так. Це все підбирається.

ВЕД.: Ну хоча б у Вашій команді — усі українці? Усі галушки їдять?

ГОЛОВКО: У моїй — так.

ВЕД.: До речі, а можна взагалі хлопцям ті самі тістечка, шоколадки? Врешті-решт, 16 років — такий вік, що начебто і хотілося б...

ГОЛОВКО: Будь ласка, в кожного є своя вирахувана вага. Вираховується по спеціальних формулах, дотримуєшся — будь ласка, їж — скільки хочеш. Вийшов за рамки, то вже ж, будь ласка, стримуйся.

ВЕД.: Ви вже, як панянки: після 6-ої — вже ніяк.

ГОЛОВКО: Да, да.

ВЕД.: А у періоди матчів і між сезонами — є різниця чи просто утримуватися в рамках своєї ваги і байдуже, що ти їси?

ГОЛОВКО: Ну різниці такої немає. Дотримуватися своєї ваги. Кожні півроку ми перераховуємо по тих же ж формулах. Молоді ростуть. Згідно формул, вимірюються об’єми грудної клітки, зріст вимірюється і кожні півроку перераховується вага, яка має бути.

ВЕД.: І дається послаблення на ще один кілограмчик. А, крім дієт, як ще готуються футболісти до гри і який взагалі є графік їхнього життя? Цей графік життя ви коригуєте?

ГОЛОВКО: В основному, коригує головний тренер, консультуємося. Зокрема, після пауз, після перерви, в основному, йде дворазовий режим тренувань. Уже по ходу сезону — у нашій команді, в основному, одноразові тренування. В періоди міжсезоння, пауза там півтора місяця, місяць — футболісти працюють по індивідуальним завданням, які роздаються кожному. І уже їхній функціональний стан перевіряється після виходу з відпустки.

ВЕД.: А коли міжсезоння закінчиться, то щодня вони беруться за м’яч: байдуже — є настрій, нема настрою. Все одно, вони мусять це робити?

ГОЛОВКО: Так, так.

ВЕД.: В період міжсезоння вони також звертаються до вас, якщо раптом щось трапляється, чи ідуть все ж таки до свого сімейного лікаря і розповідають про свої проблеми йому?

ГОЛОВКО: Згідно контракту, вони — професіональні футболісти, тож є пункт в контракті, що вони повинні лікуватися виключно у лікаря футбольного клубу.

ВЕД.: Тобто, байдуже — навіть, якщо проблема зі здоров’ям не стосується футболу?

ГОЛОВКО: Так, так.

ВЕД.: А якщо, наприклад, це проблеми стоматологічного плану — тоді як?

ГОЛОВКО: В першу чергу, вони звертаються до мене. Тобто, до спортивного лікаря. А вже спортивний лікар вирішує: відправити на консультацію, не відправити на консультацію, потрібен рентген, не потрібен рентген. Ну перший лікар, до якого вони звертаються, є спортивний лікар.

ВЕД.: А хто ви за спеціальністю? Що у дипломі написано?

ГОЛОВКО: В дипломі написано «лікар». Проходив інтернатуру за спеціалізацією «хірургія». Потім пройшов курси і атестувався на спортивного лікаря.

ВЕД.: То все ж таки, мабуть, Вам трішечки простіше у тому плані, що переважна більшість звертань до Вас — саме хірургічного плану? Чи якогось іншого?

ГОЛОВКО: Переважно це — травматологічного плану звертання. Але, так як працював я і в поліклініці, і на районі, де звертаються і з травмами, і з проблемами хірургічного плану, так що тут в цьому плані працювати дещо простіше.

ВЕД.: Коли вже зайшла мова про період вашої роботи до початку кар’єри спортивного лікаря, розкажіть, будь ласка, коли взагалі виникла ідея піти в медицину?

ГОЛОВКО: Ідея виникла після закінчення школи. Був вибір: або медицина, або іти навчатись на перекладача. Зробив вибір на користь медицини. І не шкодую.

ВЕД.: А ніколи не було такого в студентські роки, вивчаючи латинські назви чи величезні купи конспектів, що краще б я пішов на перекладача? Не було таких думок?

ГОЛОВКО: Ні, ні, я не міняв.

ВЕД.: А що хочете бути саме хірургом визначилися коли?

ГОЛОВКО: Після того, як уже постав вибір спеціалізації.

ВЕД.: Тобто, на старших курсах інституту?

ГОЛОВКО: Да, уже десь на 5-6 курсі вирішено було, що саме хірургія.

ВЕД.: А потім, де ви працювали до «Ворскли»?

ГОЛОВКО: Працював в Шишацькій районній лікарні, а потім три роки в 3-ій міській поліклініці Полтави.

ВЕД.: А в лікарні ви були саме хірургом стаціонару?

ГОЛОВКО: На районі? На районі — і в поліклініці, і в стаціонарі.

ВЕД.: А зараз, спробувавши себе спортивним лікарем, хірургом стаціонару і хірургом амбулаторним, який період вашого життя ви вважаєте найцікавішим саме в плані робочому? Коли найцікавіше було працювати?

ГОЛОВКО: До роботи в футбольному клубі, мабуть, найцікавіше було працювати в стаціонарі.

ВЕД.: А не мрієте колись іще повернутися в стаціонар, стати таким видатним хірургом?

ГОЛОВКО: Ні, я вже зв’язав своє життя з спортивною медициною. Я думаю, що тут я і залишусь. Що хірургія також важка праця, і в ній треба працювати постійно. Немає такого, що 10 років не ставати за операційний стіл, а потім повернутися і стати видатним хірургом.

ВЕД.: Кажуть, що хірурги — це лікарі, які повінчані з медициною, і їхня єдина сім’я — це саме робочий колектив і хворі. Ви притримуєтесь цієї думки чи все ж таки...

ГОЛОВКО: Так, так воно і є. Хірург, ще й хірург стаціонару — це лікар, який практично живе на роботі: чергування, операції, знову чергування, перев’язки. Робота тяжка.

ВЕД.: А у спортивного лікаря який режим роботи — трішечки легший? Часу на родину вистачає?

ГОЛОВКО: Трошки більше, але також є свої нюанси. Є ігри на виїзді. Бувають і Крим, і Західна Україна, і східна Україна. Виїзди по 500-600, по 1000 км в одну сторону. Так що, буває, дома не буваю по 3 дні.

ВЕД.: Тож родина, мабуть, з гордістю каже: наш тато — лікар! Наш тато — у командировці!

ГОЛОВКО: Так, так.

ВЕД.: А розкажіть, будь ласка, коли вже повернулися ми до теми футболу, які найчастіше травми бувають у футболістів?

ГОЛОВКО: Найчастіші травми це — забиття, розтягнення зв’язок, також бувають розриви зв’язок, які найчастіше і приводять до завершення кар’єри. Це — хрестоподібні зв’язки, пошкодження менісків. Зараз всі ці пошкодження оперуються, все це добре робиться. Але не кожен футболіст повертається після таких травм на футбольне поле.

ВЕД.: Скажіть, будь ласка, коли дивишся футбол, і в когось травма з футболістів, біжать лікарі з таким собі чарівним чемоданчиком, як у лікаря Айболита, що там лежить? Знаєте, коли запитала ведучого нашої спортивної програми, він сказав: там лежить заморозка! Що ще, крім заморозки, і, власне, що то за заморозка у вас така чарівна?

ГОЛОВКО: Ну, заморозка, або хлоретил, якщо раніше він був просто в ампулках, які відкривались і зразу ця ампулка повинна бути використана, то зараз спеціальні балончики з тим же самим хлоретилом, які як би перша допомога на полі саме під час отримання травми надає деяке полегшення футболісту. Взагалі чемоданчик — це є індивідуально для кожного лікаря.

ВЕД.: А у вашому що лежить, розкриєте таємницю?

ГОЛОВКО: В мене лежить багато чого. В мене і вата, і перекис водню, і спирт, і бинти, і пластиря, багато чого.

ВЕД.: А ви одразу, побачивши, що гравець упав, оцінюєте ситуацію, чи головне — прибрати його з поля, а там вирішимо, що робити?

ГОЛОВКО: Бувають ситуації, коли необхідно надавати допомогу зразу на полі. Бувають струси головного мозку, коли без свідомості футболіст лежить, необхідно надати першу допомогу, а потім уже вирішити за межами поля зможе він продовжити гру, чи не зможе продовжувати гру.

ВЕД.: А буває, що падає, начебто так йому болить, так болить, а «сачкує»?

ГОЛОВКО: Ну, буває, це також маленькі футбольні хитрощі, коли треба час потягти, коли результат уже влаштовує і треба трошки схитрувати.

ВЕД.: І що тоді — лікар підіграє футболісту, чи пошепки каже: не роби цього, давай вставай, біжи?

ГОЛОВКО: Ми ж в одній команді. Трошки, звичайно, довше надавати допомогу, трошки довше виводити з поля. Ну, це вже нюанси.

ВЕД.: Тобто ви таки це визначаєте, чи вам ще й тренер підказує?

ГОЛОВКО: Ні, вже по ситуації дивимось.

ВЕД.: А на початку, коли ви лише прийшли в клуб, ви в цьому орієнтувались, чи просто справді вам хтось тихенько підказував: слухай, оце давай 5 хвилин його витягай з поля?

ГОЛОВКО: Ні, так ніхто не говорив, так що й тренеру важко визначити, чи там справді тяжкість травми з його місця. Уже ми визначаємо на полі і уже самі дивимось по ситуації.

ВЕД.: На вашу думку, чи потрібен спортивному лікарю досвід роботи в медицині не в спортивній до того, як він приходить і бере не себе відповідальність за цілу команду?

ГОЛОВКО: Я вважаю — потрібен такий досвід. Особисто мені було простіше працювати після роботи в поліклініці, коли ти стикався з усіма абсолютно травмами, ранами — різаними, забійними. Коли ти сам все це пройшов, все це бачив, звичайно, тоді трошки простіше працювати.

ВЕД.: А якісь вимоги до спортивних лікарів керівництво клубу висуває?

ГОЛОВКО: Вимоги — це є проходження спеціальних курсів і отримання ліцензій, які видаються Федерацією футболу України після проходження атестації спортивного лікаря. Отримання атестату, що ти являєшся спортивним лікарем і щоб ти міг працювати, зокрема, в футбольній команді, ти отримуєш ліцензію кожні 5 р., перескладаються іспити і ця ліцензія поновлюється.

ВЕД.: Знаєте, коли ви сказали, що прийшовши після поліклініки, вам було легше, чомусь згадалося, що кількість стареньких, які сидять там з 8, а то і з 7 ранку, коли двері відчиняються, таки набагато більше, ніж людей працюючих. Тобто лікарі поліклініки мають до певної міри бути психологами. Не просто лікувати, а ще й слухати. Спортивний лікар — це також психолог?

ГОЛОВКО: Звичайно, звичайно, хоч молоді спортсмени, але також кожен може і хоче іноді схитрувати, щось видумати якусь хворобу, якусь болячку, і певний досвід уже дозволяє визначити: каже він правду чи хоче схитрувати, пропустити тренування.

ВЕД.: А якщо такі випадки трапляються, розповідаєте тренеру, чи це залишається вашою маленькою таємницею?

ГОЛОВКО: В основному ні, якщо вже кричущі випадки, порушення режиму чи ще, то обов’язково це все доповідається тренеру, якщо там по дрібницям, то вирішуємо між собою.

ВЕД.: Тобто хрестики проти кожного прізвища, мовляв, оце в тебе 3 спроби просачкувати — не ставите?

ГОЛОВКО: Ні, ні.

ВЕД.: А про якісь особисті проблеми прибігають розповідають, чи це все ж таки до тренера?

ГОЛОВКО: Особисті проблеми або якщо щось трапилось... Всі вони навчаються, хто в школі, деякі уже в інститутах, іспити, заліки, то ці питання вони вирішують через головного тренера. Старший тренер є, все це обговорюється і вирішується.

ВЕД.: А якщо справді вони на певний час залишають тренування з огляду, наприклад, на ту саму сесію, то якось ви даєте їм рекомендації на оцей період?

ГОЛОВКО: Ну, рекомендації одні — це щоб дотримувались дієти, щоб не було зайвої ваги. Пішов — прийшов через 2-3 дні, владнав свої справи, все нормально, вага відповідає нормі — ніяких питань.

ВЕД.: Час від часу з’являються такі повідомлення, що спортсмену стало на полі погано. Як з цим боротися і яка підготовка спортсменів, яка перевірка спортсменів власне перед матчем?

ГОЛОВКО: У нас перевірка спортсменів іде з самого початку, коли футболіст потрапляє до нас в команду. Проводиться медичне обстеження, що включає в себе ультразвукове обстеження щитовидної залози, серця, органів черевної порожнини, проходяться всі спеціалісти, здаються всі аналізи: загальні аналізи, біохімічні аналізи. Тобто футболіст ще до потрапляння на тренування, уже обстежений і є певний висновок, може футболіст займатися, чи не може.

ВЕД.: Мабуть, питання відвідування спортивних секцій, зокрема, футбольних, актуальне для багатьох батьків. Для кожної дитини можна підібрати спортивну секцію, чи все ж таки є обмеження зі здоров’ям, коли спортом краще не займатися, взагалі фізкультурою, активними якимись видами?

ГОЛОВКО: Є обмеження, в основному, вони стосуються серцево-судинної системи, це пролапси мітрального клапана, різноманітні вади серця, розвитку клапанів. Що ж до футболу, загалом до нас потрапляють юнаки, які вже працювали в дитячих футбольних командах, які вже пройшли певну школу. До нас вони вже приходять, їм ставляться певні вимоги, проходження тестів. Походиш тести, відповідаєш ти, вкладаєшся, дивимося потім. Робота з м’ячем, влаштовує — все. А тести — це однозначно, пройшов тести, да, єсть шанси попасти в команду. Якщо ти не вкладаєшся в ці нормативи, тоді будемо вже прощатися.

ВЕД.: А скільки разів на рік проводяться відбори, коли спортсмени приходять із фразою: хочу до вас у команду? Це постійно, чи як в школу набирають раз на рік, чи двічі на рік?

ГОЛОВКО: Це питання в основному вирішується старшим тренером, тобто всі контакти йдуть через нього, а взагалі самі більші набори — це перед початком сезону, на зборах, зокрема, взимку — січень, лютий є збори, які для того і зроблені, щоб подивитися, кого ще можна взяти в команду, хто відповідає нормам, не відповідає. Ну, загалом це так — перед початком сезону і міжсезоння, і після виходу на роботу після зимової відпустки.

ВЕД.: Зрозуміло. А якщо повернутися до теми дитячого спорту, коли малечу найкраще віддавати у якісь спортивні секції, зокрема, у футбольну, у якому віці?

ГОЛОВКО: Загалом те, що я бачу по своїх підопічних, ті, хто до нас приходе, найкраще починатись займатись, вік — це 6-7 р.

ВЕД.: Тобто пішов у школу і відразу пішов на якусь футбольну секцію?

ГОЛОВКО: Так, так.

ВЕД.: Ви кажете, що у вас вже професійні футболісти, де розмежування між футболом, як задоволенням, і футболом, як професійною грою? У якому віці воно починається, коли дітки перестають вже просто бути збірною школи чи просто збірної якоїсь дитячої, а стають професійними футболістами?

ГОЛОВКО: Команда Ю-19 існує 2 рік. Це перша професійна команда. До 19 років перші професійні контракти підписуються з футболістами. В цьому віці проходять нормативи, які вже розроблені для професійних футболістів. Вкладаються — можеш працювати професійним футболістом, продовжувати розвивати кар’єру, ні — є любительський футбол, області і т.д.

ВЕД.: Тобто до цього часу дітки просто набирають форму і якогось певного досвіду?

ГОЛОВКО: Так.

ВЕД.: У дитячому футболі травми, ті ж, що й у дорослих, чи взагалі цей вид більш травматичний чи менш травматичний, у порівнянні з дорослими гравцями?

ГОЛОВКО: Я б не сказав, що менш травматичний. У дитячому віці є свої особливості, коли ще організм розвивається, ще не повністю сформований опорно-руховий апарат, організм перебуває в стані росту. Ростуть хрящі, які формуються, та ж сама хвороба Шлятера, яка найчастіше спостерігається у 15-16-річних спортсменів. Тут є свої нюанси, а сказати що в дитячому футболі чи юнацькому футболі менше травм, чим у дорослому, такого не можу. Травми є і там, і там.

ВЕД.: А хто швидше відновлюється — дорослі чи все ж таки малеча?

ГОЛОВКО: На мою думку, бистріше відновлюються дорослі футболісти, які є професіоналами, які вже пройшли все це. Зокрема, не останню роль грають і матеріальна сторона, і медичне забезпечення футболістів-професіоналів основних команд, кращі, більші можливості для відновлення футболіста.

ВЕД.: Знаєте, колись чула таку думку: якщо записати дитину у 7-8 р. у секцію, не дай Боже, отримає травму і на все життя не лише на футболі хрест можна ставити, а й взагалі на якомусь активному дозвіллі. Це справді так, у такому віці можна отримувати настільки серйозну травму, чи із грамотним підходом тренера це практично неможливо?

ГОЛОВКО: Травму, яка приведе до завершення кар’єри і навіть до порушення функцій, зокрема, опорно-рухового апарату, можна отримати в любому віці, будь то дитячий, юнацький чи дорослий футболіст, зокрема, тут ролі не іграє.

ВЕД.: Тобто тут радше таке традиційне клопотання мам?

ГОЛОВКО: Так, так.

ВЕД.: Мабуть, на цьому і будемо ставити крапку. Нагадаю, що гостем у нашій студії був лікар футбольного клубу «Ворскла» Володимир Головко, а це була «Персона грата». На завершення, Володимире, побажайте чогось нашим слухачам.

ГОЛОВКО: Зокрема, хочеться всім побажати здоров’я, удачі, поздоровити з наступаючими новорічними святами ну і основне — побажати стабільності.

ВЕД.: Спасибі, нехай у вашому житті справді все буде позитивно і стабільно. Нагадаю, слухали ви «Персону грата». Залишайтеся на Рідному радіо!

Persona grata

Про проект

Редактор проекту:
Радіо «Ваша хвиля»

Persona grata
157