10.12.2013 | 9:10

«Persona grata»: Дмитро Соколов

Дмитро Соколов Дмитро Соколов

Цикл зустрічей із цікавими, непересічними людьми продовжить спілкування із співаком, музиканто, методистом обласного Центру народної творчості та культурно-освітньої роботи Дмитром Соколовим

[Відео було видалено]

ВЕД.: Вітаю вас! Я, ведуча Інна Якобенко, вітаю всіх, хто разом із нами — радіостанцією «Ваша хвиля» в проекті «Persona grata». Сьогодні разом зі мною в студії людина, яку я ніколи не бачила в поганому настрої. Наш гість завжди налаштований на позитив, позаяк саме такий настрій допомагає в роботі: співак, музикант, методист обласного Центру народної творчості та культурно-освітньої роботи Дмитро Соколов. Про інші його регалії ми поговоримо впродовж найближчих 30 хвилин. Доброго ранку вам!

СОКОЛОВ: Доброго ранку!

ВЕД.: Дмитре, от раніше мені було зрозуміло: були розвинуті села, були колгоспи-мільйонери. Колгоспи-мільйонери вважали за потрібне підтримувати клубну діяльність у населеному пункті, фінансування і т.д. В кожному більш-менш пристойному селі — середньому й великому був, зазвичай, клуб, довкола якого формувалося культурне життя населеного пункту. На жаль, зараз це не просто трохи не так, а дуже не так. Не так багато у нас залишилося клубів у селах, які, дійсно, працюють, які є осередком культури на Полтавщині.

СОКОЛОВ: Що вам хочу сказати з цього приводу? На жаль, держава не має можливості на всі 100% фінансувати клубні заклади, але все ж таки є спонсори, є фермери, взагалі є творчі люди, ентузіасти, які займаються художньою самодіяльністю, підтримують народну культуру на селі.

ВЕД.: Ваша робота і ваше хобі — два в одному флаконі?

СОКОЛОВ: Так.

ВЕД.: На жаль, не всім людям так щастить у житті: і хобі, і роботу мати як одне ціле. Як кажуть, знайди собі справу до душі і тобі ніколи не доведеться працювати. У вас із цим все співпало. З чого починалося? Музиканти-батьки, чи хтось в родині?

СОКОЛОВ: У мене вийшло це таким чином. В моїй родині нікого немає із музикантів. Але у мене гарно дідусь співав. Ну він був залізничником. Інженер Укрзалізниці. І любов до музики із самого дитинства він прищепив мені, ще маленькій дитині. А взагалі професійно співати я почав у 20 років, коли вступив до музичного училища, але до цього в мене шлях був — і в хорі «Калина» я співав, коли навчався в педуніверситеті, і взагалі в самодіяльності, коли навчався на кухаря дитячого харчування в ПТУ № 33. Звідти все і розпочалося. Але все ж таки професійно — в 20 років. На 3-ому курсі...

ВЕД.: А хронологічно «етапи великого шляху»? Спочатку був педуніверситет, а потім училище? Що з чого випливало?

СОКОЛОВ: В 1996 році я вступаю до ПТУ № 33, зараз воно 24-е, пройшла реорганізація. На спеціальність «Кухар дитячого харчування». Директор мене примітила, що я маю здібності до культурного життя навчального закладу, і всіляко підтримувала мене в цій справі. І всередині навчального року запропонували мені пройти прослуховування в народний хор «Калина» під керуванням Григорія Левченка. Я, ще будучи учнем ПТУ, почав відвідувати репетиції хору «Калина» для того, щоб в майбутньому стати і студентом університету і ці кращі традиції продовжувати надалі. Так і вийшло. Після закінчення ПТУ я вступаю на природничий факультет Полтавського педінституту, була спеціальність «Хімія. Біологія». І співаю в хорі «Калина», навчаюсь в інституті, нині — університеті. На 3-ому курсі я все ж таки вирішив професійно зайнятись вокалом. І я вступаю до Полтавського муз. училища в клас заслуженого артиста України Володимира Пантелійовича Путька. Інститут, стаціонар, я залишаю, переводжусь на зачну форму навчання, але все ж таки стаціонарно навчаюсь в муз. училищі. В двох навчальних закладах. Але й це е не все, в мене дві є вищих освіти.

ВЕД.: А де ще навчалися?

СОКОЛОВ: Після муз. училища мені запропонували працювати в Полтавському тампонажному управлінні ВАТ «Укрнафта», в лабораторії. По першому диплому педуніверситетському. І паралельно я беру активну участь у худ. самодіяльності «Укрнафти». Я працюю і в лабораторії, і як соліст укр. народного хору «Жайвір» Полтавського тампонажного управління, з яким 7 разів ми брали участь у конкурсах худ. самодіяльності в Києві і, відповідно, я привозив 1-і місця для цього колективу. Працюючи в «Укрнафті», я все ж таки мрію працювати в культурі. І на той час я вступаю до Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, що знаходиться в Києві. Працюю і на заочній формі навчаюсь в академії. Там потім закінчив і магістратуру. Але доля так склалася, що все ж таки культура є культура. І я зараз працюю в обл. Центрі народної творчості та культурно-освітньої роботи.

ВЕД.: Не секрет, що музиканти мають запрошення на так звані «халтури». Мабуть, і слово це у вжитку з’явилося тому, що багато з них і ставляться до цих заробітків відповідно — аби якось відіграти, не переймаючись особливо якістю. А є люди, які прагнуть, щоб кожен виступ був однією із сторінок творчої біографії. Ви належите саме до таких. Я маю на увазі купу якихось допоміжних музінструментів, дуже скрупульозну визвучку, рівень інструментів, мікрофонів і т.д.

СОКОЛОВ: Ну, намагаюсь шліфувати свою майстерність. З кожним роком десь шукаю в собі якісь негативні моменти, над якими потім працюю, доводжу до — не можна сказати, до вершини, але намагання в мене таке є. Завжди працюю над собою. І, правду ви говорите, гарні інструменти — це також важливо. Піаніку освоїв за минулий рік. Це також така родзинка заходів, де я беру участь. Крім того, я співаю і романси. Сам собі на гітарі акомпоную. Вже почав деякі інструментальні твори виконувати.

ВЕД.: Ви ще й лауреат премії ім. Короленка. Оскільки великий письменник був великим гуманістом, вам її присудили за цикл просвітницьких концертів.

СОКОЛОВ: Так. Це — не тільки моя заслуга. В першу чергу, це — заслуга народного артиста України, заслуженого діяча мистецтв України Германа Юрійовича Юрченка. За його проект «Уроки доброти», який уже існує більше 7 років.

ВЕД.: Для не втаємничена розкажіть в чому його суть.

СОКОЛОВ: Зараз я розкажу. Із самого початку я був учасником цього проекту. Він спрямований на естетичне, на духовне виховання молоді. Саме молоді. Тому що цей проект існує в школах, у вищих навчальних закладах, в технікумах. Він спрямований на те, щоб поліпшити ставлення молоді до оточуючого світу. Тому що ні в батьків, ні в педагогів не вистачає часу займатися цим питанням. А ми на основі нашого ентузіазму, професіоналізму маємо можливість демонструвати молоді гарні світові зразки виконавської майстерності. Це — не тільки вокал, тут і бандура, тут і фортепіано, і скрипка. Ось такі наші лекції-концерти проходять вже 7 років.

ВЕД.: Цей рік до певної міри для вас у творчому сенсі знаковий. Ви, як музикант, шукали нові формати виконання. Я, власне, маю на увазі роковини з дня народження Георгія і Платона Майбород (саме 1 грудня святкують 100-річчя від дня народження Георгія Майбороди і 95-річчя від дня народження Платона). Ви готувалися до цього заздалегідь і у вашому репертуарі з’явилися нові твори.

СОКОЛОВ: Так, це — правда. В цьому році, 29 червня, в Глобинському районі в селищі Градизьк на горі Пивиха проходило традиційне обласне свято «Пісенне джерело», присвячене, по-перше, Олександру Білашу, а в цьому році приурочили його усім славетним глобинчанам. Це — і Раїса Опанасівна, і брати Майбороди, і, відповідно ж, Олександр Білаш, Микола Лисенко. І на цей захід я взяв до репертуару декілька тематичних творів. Це — Платона Майбороди «Ми підем, де трави похилі», Олександра Білаша чардаш «Над горою місяць повен». Дуже складний твір, але він того вартий. Публіка його дуже гарно сприйняла і сприймає, тому що декілька виступів з цим твором у мене вже було після «Пісенного джерела».

ВЕД.: У нас є зараз можливість проілюструвати в ефірі те, про що ми говоримо, і запропонувати нашим слухачам послухати...

СОКОЛОВ: «Ми підем, де трави похилі».

ВЕД.: Дмитре, скажіть, будь ласка, як підтримують вашу роботу обласні профільні структури, зокрема, департамент інфраструктури та туризму? Наскільки ви співпрацюєте?

СОКОЛОВ: Із Департаментом ми співпрацюємо вже давно, вже не перший рік. Зокрема в цьому році я відвідав виставку «Експо» в Москві. Це — міжнародна туристична виставка, де представляло 180 країн свої кращі туристичні досягнення. Були там і фірми туристичні, і різні рекламні компанії, які пропагують туризм у світі. Я мав честь брати участь як член делегації від Полтавської області разом із Департаментом інфраструктури та туризму, відповідно, управління туризму та курортів Полтавської області. Поруч із цією виставкою у нас відбулась зустріч в Українському домі, що знаходиться на старому Арбаті, із представниками полтавського земляцтва в Москві, а також представниками різних земляцтв України, які на даний час проживають у Росії.

ВЕД.: З українською діаспорою, я так розумію?

СОКОЛОВ: Так, так, з українською діаспорою. В рамках цієї зустрічі відбулася прес-конференція керівництва Полтавської області, після прес-конференції я, власне, і зробив невеличку концертну програму на півгодини.

ВЕД.: Вас залучають і до виступів на Національному Сорочинському ярмарку ...

СОКОЛОВ: Так, ну доля так склалась, що, дійсно, в цьому році я відвідав Словаччину, Польщу із керівництвом. Потім — Сорочинський ярмарок. За кордоном була презентація нашого Національного Сорочинського ярмарку.

Це, в першу чергу, культурно-мистецький проект. Це — трьохсторонні угоди , що були підписані між Сорочинським ярмарком та Польською республікою, між Сорочинським ярмарком та Словацькою республікою і трьохсторонні угоди про культурно-мистецьку, просвітницьку співпрацю.

ВЕД.: Мабуть для артистів уже починається фінішна пряма новорічних свят, підготовка. Що планується в нашій області?..

СОКОЛОВ: Губернаторська ялинка для дітей. Обласний академічний театр ляльок готує цілу серію новорічних заходів для малят.

ВЕД.: Скажіть, будь ласка, яким чином ви добираєте матеріал для своїх концертів?

СОКОЛОВ: Ну, по-перше, в мене дуже гарний педагог — заслужений артист України Володимир Путько, з яким ми добираємо вдало репертуар. При тому, що я муз. училище закінчив вже 10 років тому. Але все ж таки ми займаємось. І він мені завжди радить. За рік до репертуару я беру небагато нових творів, але це ті твори, які справді несуть в собі і муз. матеріал, і поезію, і драматургію. Це — не тільки укр. пісні і пісні укр. авторів. У мене багато оперних арій у репертуарі, романси співаю, співаю рос. пісні, патріотичні пісні.

ВЕД.: Я знаю, що у вашому репертуарі не так давно з’явився запальний чардаш. І, власне, якраз хотіла б на фінал нашої передачі подякувати вам, що суботньої пори завітали до нас на передачу. Нагадую, що у нас був співак, музикант, методист обласного Центру народної творчості та культурно-освітньої роботи Дмитро Соколов.

Persona grata

Про проект

Редактор проекту:
Радіо «Ваша хвиля»

Persona grata
157