З моделі у студентки, з Полтавщини до Кракова...

З Ксенією ми познайомилися у Кракові, де вона перший рік навчається медичній косметології в академії Анджея Моджевскего. Висока, струнка і з смаком одягнута 17-річна дівчина. Є у неї цікава відмінність від інших гарних дівчат подібної статури, які потрапляють на обкладинки журналів, — очі різного кольору.

— Ксеніє, з твоєю зовнішністю можна зробити кар’єру моделі.

— Можна, але не у нашій країні. Я навчалася в Новосанжарському НВК, але стосунки з однолітками не дуже складалися якраз через співпрацю з модельним агентством... Хоча маю одну дуже гарну подружку із початкових класів.

— Тобто в Польщі за домом не сумуєш?

— Дуже сумую за рідними! Уже купила квитки додому на 21 грудня, але повертатися до Кракова доведеться вже 5 січня, тому що на моєму факультеті екзамени починаються раніше. Та й не хочу пропускати багато лекцій, вони цікаві. Але, знаєте... Так, мені дуже хотілося на навчання сюди. Але, коли я приїхала в Краків, лише тоді усвідомила як сумую за рідним домом... Я родом з дуже красивого села на Полтавщині. У Клюсівці багато оздоровчих таборів, адже є річка і величезний ліс. Восени і влітку обожнювала там бігати: свіже повітря і мало глядачів. От кажу вам про це — і бачу цю картинку...

Мені дуже пощастило у житті, бо маю дружну родину: в мене чудові батьки і малесенький братик Платоша. Йому зараз 2,5 рочки. Мабуть, найбільше не вистачає мені того, як зранку він забігав у мою кімнату і будив... Міг розбудити, а потім сидіти і, усміхаючись, дивитися на мене... Я вже купила польських книг про Святого Миколая, машинок на його замовлення і моднячого одягу в дитячий садочок. Перед від’їздом ще мушу купити чупа-чупсів, від яких він просто божеволіє.

Родина Вовнянко

— Ну то вже недовго він на тебе чекатиме. Розказуй: чому все-таки Польща, а не приміром, Полтава чи Київ?

— У мене була не дуже оригінальна мрія: хотілося стати телеведучою. Для цього я їздила на спеціальні курси в Київ, ходила на уроки співу. Але одного разу до нас в школу прийшли представники компанії «Освіта без кордонів» і розповіли про навчання в Польщі, перспективи європейського диплому і подальшого працевлаштування. Я відвідала офіс фірми у Полтаві, записалася на інтенсивний курс польської. Мова давалася мені із легкістю, бо був величезний стимул. На початку літа вже розпочала пакувати чемодани. Власне, для себе я шукала спеціальність «медична косметологія». В подальшому мрію відкрити свій салон краси...

— Логічно. Як ти потрапила у модельний бізнес?

— Мені було 14 років і ми з батьками відпочивали на морі. Скаутер Elite models помітив мене та запросив до цього агентства. А у Полтаві я співпрацювала з «Марго»: навчалася у школі при цьому агентстві. Це дало мені впевненість в собі, уміння триматись на публіці, знання дієтології. Але порівняти полтавське агентство навіть із київськими важко, бо в Полтаві платити потрібно за все — покази, конкурси краси, фотосесії. В Києві все навпаки, але батьки побоялися відпускати мене саму у столицю, тоді я була ще зовсім мала.

Чесно кажучи, розчарувань у модельному бізнесі не менше, ніж хороших подій.

— Ти маєш на увазі те, про що я подумала?

— Так. Хочу попередити всіх юних і гарних дівчат: в Україні, на жаль, дуже багато псевдомодельних агентств, де замість показів одягу, фотосесій або реклами їхні учасниці займаються VIP-ескортом. Я коли бачу оголошення «с намеком» для дівчат 1995 року народження, то стає страшно. Тим більше страшно, що частина із них чудово розуміє, що доведеться спати із майже незнайомими чоловіками за гроші... З іншого боку, деякі дівчата мають ціль: познайомитися і вийти заміж за багатого. Але частіше за все вони просто стають утриманками.

— Ксеніє, назви ознаки, за якими дівчина може відрізнити професійне агентство моделей від притону.

— Нормальні агентства завжди мають чіткі вимоги до моделей — ріст мінімум 170, параметри наближені до 90-60-90, але не більше! А в сутенерських пишуть приблизно так: «Шукаємо гарних струнких моделей для праці без інтиму танцівницями, фотомоделями або тусовщицями». У справжніх модельних агентствах спочатку не пишуть навіть приблизної суми заробітку (тому що це залежить від пройдених кастингів), а в інших відразу ж говорять про легкі заробітки від 15000 доларів.

Ви знаєте, я вдячна долі не тільки за гарну зовнішність, а й за чудових батьків, які підтримують мене морально і все життя вкладають в мене свої сили і гроші. Це дуже важливо. Так, мені подобається робота моделі, дуже подобається! Але без базової освіти, без свого розуму я не зможу нормально влаштувати своє життя. Тому що кар’єра моделі непередбачлива.

— Ти щось знайшла для себе в Польщі?

— Так, місяць назад відіслала свої дані і фото в Люблінське модельне агентство. До мене подзвонили і запросили на кастинг. І ось, що я вам скажу: відношення до моделей тут набагато краще, якщо порівнювати з полтавським агентством. Поляки забронювали мені квитки на автовокзалі; у Любліні мене зустріли на таксі. Так само мене проводжали. Крім того, повністю оплатили дорогу і фотосесію. Тепер з нетерпінням чекаю на її результати.

Я дійшла висновку: у Полтаві модельні агентства отримують подвійну вигоду: їм платять і батьки дівчат, і організації, які замовляють моделей для показів одягу чи тематичні презентації. А це не по-європейськи, так не має бути.

— Всі, хто потрапляє в Європу, починають порівнювати і вживати іменники із прикметником «європейський»... Тому я не можу не запитати про твоє ставлення до Євромайдану в Києві.

— О! Майже всі викладачі щодня запитують у нас про це, про наші родини і як ми будемо їхати додому на свята. Всі хвилюються... Ми ходили на мітинг, на Фейсбуці маємо групу, де домовлялись і збирались... Кількасот людей було. Співали гімн України... Мій хороший знайомий, українець, але живе в Лондоні, спеціально поїхав на майдан в Київ... Стояв там кілька діб і просто в шоці від того, що відбувається...

— Вчитися не забуваєте поза тим?

— Навчання — це те, що мені безмежно подобається! Вивчаємо генетику, біологію, гістологію, анатомію, косметологію , хімію. Маємо практичні заняття. Але на першому курсі вільного часу катастрофічно не вистачає. Можливо, на другий рік переведуся на нестаціонарне навчання і працюватиму моделлю, але ще не вирішила остаточно.

— Підтримку знаходиш серед свої однолітків, як поляків так і українців?

— У Польщі я знайшла гарну подругу Ніколетту, українське Різдво будемо разом святкувати. Ви знаєте, мені більше подобаються польські студенти.  Але і серед українських є ті, що мають ясні голови і великі плани на майбутнє. З такими приємно спілкуватись, вони не витрачають час і сумлінно навчаються. А є й такі (особливо у моєму гуртожитку), які невідомо чого приїхали сюди... Кожного дня випивають, навіть на пари майже не ходять, крім того, й гірші речі роблять... Але про це говорити навіть неприємно, адже батьки покладають на них свої надії, вкладають кошти у їхнє навчання.

Ви знаєте, поляки мають більш чіткі уявлення свого майбутнього, ніж ми. І вміють ставити і досягати цілі. Я думаю, у них варто цьому повчитися. Але жити треба перш за все своїм життям і своєю головою.

Бесіду вела Анна Довгошей