На середню зарплату в Іспанії можна купити 235 кілограмів вирізки

На жаль, тернополянин Віктор Удич в Україні був безробітним. Тож уже 13-ть років зі своїх 45-ти працює за кордоном. З них майже 10 років в Іспанії. Тут і вирішив остаточно «заякоритися»: забрав дружину, а незабаром сюди, в Каталонію, приїде на постійне місце проживання й їхня 15-річна донька. Віктор хоче, щоб вони нарешті возз’єдналися сім’єю, щоб дочка отримала європейську освіту, мала потім роботу. Він ще утримується відмовитися від українського громадянства, хоча чимало українців після 5 років легальної міграції набувають громадянство Іспанії. Що ж, як у народі кажуть, риба шукає, де глибше, а чоловік — де краще...

— Вікторе, розкажіть, будь ласка, як вам живеться в сонячній Іспанії?

— Працюю в сільській місцевості на свиновідгодівельному комплексі, де утримується 15 тисяч свиней. Тут практично все автоматизовано, тож цьому господарству дають раду три робітники, один з них — я. Ветеринарна служба — державна, приїздять, беруть аналізи, дають щеплення тваринам. Корми закуповуємо на комбікормових заводах, де теж дуже суворий державний контроль, тож ніяких гормонів там точно немає. Забивають свиней тільки на м’ясокомбінатах, де також жорсткий державний санітарний контроль.

— Які у вас стосунки з роботодавцем та іспанцями?

— З шефом у мене просто прекрасні людські стосунки, ми з ним на «ти», хоча він на 5 років молодший. Він часто разом з нами виконує на фермі фізичну роботу, а потім ще сидить за паперами, тобто, тривалість його робочого дня значно більша за нашу. Він і відпочивати їздить рідше, бо не може кинути своє підприємство. Підлеглі й керівник на рівних — це типові європейські стосунки. І він, і пересічні іспанці ставляться до українців краще, ніж нерідко українці до українців. Якщо ти відповідальний і тямущий працівник, тебе поважатимуть і цінуватимуть у будь-якій країні. У моєму контракті зафіксована платня 1100 євро, але шеф платить мені 1300 євро, це, власне, середня зарплата в Іспанії. Він дав мені будинок, в якому я сплачую лише комунальні. Я довго не міг звикнути, коли він питав, чим допомоги, цікавився, чому сьогодні в мене поганий настрій, або наполягав, щоб я тепліше вдягнувся. Донедавна шеф їздив на гіршому авто, ніж у мене. Для європейців абсолютно не характерно демонструвати багатство (навпаки, в моді скромність), влаштовувати гонки за престижними, статусними речами. Тут ніде не побачиш написів «VIP» у театрі, концертних залах, стадіонах, вокзалах, як це є в Україні.

— Середньостатистична українська сім’я витрачає до 60% свого бюджету на харчування. А в Іспанії?

— Моя дружина поки що не працевлаштована тут. З моїх 1300 євро у місяць на продукти для двох іде десь 300 євро, якщо купувати сирокопчену ковбасу, червону рибу, чорну ікру, кальмари, омари, екзотичні фрукти й різні напівфабрикатні смаколики. Коли ж готувати борщі й котлети самим, то це майже вдвічі дешевше. Продукти якісні й смачні, без хімії, бо дуже жорсткий державний контроль якості. Кілограм найкращої свинячої вирізки тут коштує 5-6 євро, літр молока — 45-48 центів.

— Тобто, на вашу зарплату в 1300 євро можна купити десь 235 кілограмів вирізки, а на зарплату українця в 1300 гривень — лише 23 кілограма вирізки...

— Виходить, що так.

— Вікторе, а якщо захворієш в Іспанії?

— Померти не дадуть. Якщо ти офіційно працюєш і відраховуєш податки (для прикладу, з нарахованих 1900 євро 800 йдуть на податки), то соцстрахівська безплатна медична допомога тобі гарантована, незалежно від того, ти іспанець чи мігрант. Щоправда, планової безкоштовної операції можна чекати й рік.

— Технічне забезпечення медицини на високому рівні?

— Так, бо на медичне обслуговування одного жителя Євросоюзу в середньому в рік виділяється 1200 євро.

— А в Україні — лише 90 євро, та й то більше на Феофанію, де лікуються українські VIP-персони. Вікторе, чи люблять іспанці подорожувати?

— Дуже! Кордонів у Європі немає, тож заводиш автівку і їдеш, куди бажаєш. Ми з товаришами-українцями нерідко їздимо на 2-3 дні і у Францію, і в Андору, і в Італію, не кажучи про тепле Середземне море. В Євросоюзі діє принцип «відкритого неба», який передбачає зняття обмежень по кількості маршрутів та авіакомпаній на рейсах між країнами. Це збільшує конкуренцію й знижує ціни. Наприклад, з Барселони до Праги можна долетіти за 50 євро, а така ж відстань з Києва до Праги обійдеться в 350 євро.

— Тому в ЄС на кожну тисячу населення припадає 1,5 тисячі авіапасажирів. А в Україні — тільки 364 пасажири...

— Мій шеф нерідко їздить у Німеччину до свого друга. А іспанські пенсіонери щороку мають дешевий відпочинок. Наприклад, 75-річний батько мого шефа цього літа отримав тижневу путівку на двох на курорт Пальма-де-Майорка усього за 300 євро.

— Чи є в Іспанії таке явище, як фальсифікація виборів, чорний піар проти конкурентів?

— У мене склалося стійке враження, що футболом іспанці цікавляться більше, ніж політикою. МИ тут всі вболіваємо за «Барселону». Вибори проходять спокійно, порівняно з Україною, навіть в’яло. До влади тут не рвуться. Закони в Іспанії забезпечують таку стабільність, що хто б до влади не прийшов, нічого радикально не зміниться.

Розмовляла Яна Калашник

Матеріал підготовлений за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»