У Полтаві згадували Штірліца і грали на волинці

І в цьому не було б нічого незвичного, якби не репертуар цього молодого і дуже неординарного гурту і той аншлаг, який вони викликали. Грали ж бо харків’яни класику — милозвучний Гайдн, швидкий Вівальді, стихійний Бах — і були сприйняті на ура тими, хто вирішив познайомитися з музикантами.

Далі баян Олександра Мовчана, скрипка Марії Богуславської і віолончель Олега Шейни переносили нас у різні часи і країни. «Чардаш» Монті цілком гармонійно поєднувався з «Кармен» Бізе, мелодії з «Сімнадцяти миттєвостей весни» переходили у «Місію неможливу» і навпаки.

Астор П’яццола, Віктор Губанов, Даніїл Крамер — мелодії переливалися, прізвища і шедеври звучали один за іншим у кругообігу музики. До кожного твору Олександр робив пояснення, розповідав історію зі своїх подорожей чи минулих виступів.

Далі продовжили своїми власними мелодіями і кількома ірландськими мотивами (особливо присутніх порадувала волинка, котру, як і обіцяли у анонсах, продемонстрували і застосували).

На «біс» харків’яни виконали один з творів гурту, де грають Марія Богуславська і Олександр Мовчан — «Spiritual Seasons». Концерт був динамічним, але не надто швидким. Проте не став він і затягнутим.

Для незалежного мистецького об’єднання «Magnum Opus» цей захід став першим, де все повністю зосереджено на музиці, жодного натяку на літературу, кіно чи інші сфери культури. І музику не мейнстрімну. Було радісно бачити заповнений зал (організаторам довелося сидіти у куточку за барною стійкою). І ці місця є найбільшою подякою і нагородою. Ми згодні навіть сидіти на підлозі — аби лишень такі гурти як «Spiel de Trоis» і багато інших, яких ми ой як хочемо привезти в Полтаву, знаходили свого слухача.

А попереду ще багато культурних проектів, над реалізацією яких ми вже працюємо. Далі буде...

Роман ПОВЗИК, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»