«Persona grata»: Ірина Чернікова

[Відео було видалено]

ВЕД.: Вітаю вас! Субота, ранок. Я, ведуча Інна Якобенко, рада чути усіх, хто разом із нами у проекті «Персона грата», проекті, у який ми запрошуємо людей відомих, медійних або людей, які якимось чином нас здивували, порадували і ми, власне, про це хотіли б розповісти. Сьогодні поряд зі мною і це не дивно, тому що вчора якраз було жіноче свято і сьогодні ми запросили чарівну жінку, яка є символом, мабуть, весни, жіночого свята, яка завжди усміхнена, тому що і робота її, якій вона віддає вже 12 рік поспіль, до цього, мабуть, зумовлює. Директор Полтавського академічного обласного театру ляльок Ірина Олександрівна Чернікова. Доброго ранку Вам!

ЧЕРНІКОВА: Доброго ранку.

ВЕД.: Ірино Олександрівно, отже 12 років поспіль Ви ходите на роботу у світ, який для багатьох людей здається казковим, дивним, незбагненним і для багатьох він асоціюється лише з дітьми. Але Ви наполягаєте, що це світ не лише дитячий.

Ірина Чернікова

ЧЕРНІКОВА: Так, звичайно. Звичайно. Світ театр ми називаємо Палацом казки. Ми намагаємося створити казку не тільки для малечі нашої полтавської, але і для дорослих: для їх батьків, для їх бабусь. І намагаємося, щоб людина, яка потрапила до нашого приміщення, хоч на хвилинку, хоч на декілька хвилин могла відпочити, могла поринутися у дивний мир казки, забути про проблеми, які її оточують і відчути себе, насамперед, дитиною. Бо, мабуть, саме найкраща пора року у людини це — дитинство. І оце почуття — бути дитиною, воно потрібно навіть тоді, коли тобі далеко за 50, навіть тоді, коли тобі 20. Хочеться, щоб хтось про тебе турбувався., щоб ти вірив в те, що добро все ж таки переможе зло. Ну і, мабуть, трошки відпочити. Життя навколо таке... дуже минає швидко і хочеться, щоб як можна довше відчуття...

ВЕД.: Утримати це відчуття?

ЧЕРНІКОВА: Да, утримати. Все можливо в цьому житті.

ВЕД.: Прекрасно. 75-ий театральний сезон проводить Полтавський обласний театр ляльок. Багато людей за цей час мали відношення до цього закладу. Для багатьох людей це був заклад — єдиний, в якому вони працювали з одним записом у трудовій книжці. Багато династій породив цей заклад — театральних, акторських. Багато людей, яких не бачать глядачі зі сцени, але роботу яких, їхній внесок у загальний контекст важко переоцінити. Я маю на увазі і бутафорів, лялькарів, і технічних працівників, і світло, і озвучка, і так далі, і так далі. Це — великий механізм, який лише в злагодженому, відлагодженому режимі дає саме той результат, за який наш театр добре відомий не лише в Україні, а й далеко за межами. Я хотіла би штрих-пунктирно поговорити про міжнародну практику, назвемо це так, нашого театру.

ЧЕРНІКОВА: Так, дійсно. Театр — це невеличке підприємство, в якому працюють понад 80 чоловік. Дійсно, в театрі є театральні династії, які продовжують діло, яке розпочали їхні батьки. І ми цим дуже пишаємося. В нашому колективі 20 акторів. А решта людей, уявіть собі, працюють для того, щоб наш маленький і дорослий глядач побачив це диво під назвою «казка». Щоб театр жив, потрібно, щоб працювали бутафори, як Ви сказали, і конструктори ляльок, і художники, і режисери, і композитори. Саме тоді, коли є колектив, дружний колектив, коли працює кожен на своєму робочому місці, тоді і створюється продукт, який ми називаємо казкою. Наш колектив постійно запрошують зараз за межі нашої країни, щоб познайомитись з нашою творчістю, з культурою лялькового мистецтва. До речі, школа, театральна школа лялькового мистецтва України дуже високо ціниться за межами нашої країни. І ми приймаємо участь у конкурсах, подаємо свої відеозаписи і міжнародне журі відбирає. До речі, як проходять театральні фестивалі? Це все проходить на конкурсній основі. Якщо журі відібрало цю виставу, тоді ми отримуємо офіційне запрошення і від’їжджаємо до цієї країни. Ми любимо приймати участь у конкурсні фестивалі, щоб мати якийсь обмін досвідом, отримати, звичайно, якийсь приз за свою участь. І, звичайно, навчитися. Там подивитися... Проходе обмін досвідом. Театральна школа Європи відрізняється від театральної школи України, Росії, Білорусії. Є театральні школи Азії, Африки, Америки. Нам це дуже все хочеться зрозуміти і внести все це в наш розвиток театральної нашої школи. Проходять семінари, проходять лабораторії, майстер-класи для акторів, для режисерів, для сценографів. Тому ми з великим задоволенням беремо участь і дуже пишаємось, коли наші вистави відбирають, запрошують на конкурси. За свою історію театр побував Європі — Болгарії, Сербії, Германії, в Польщі. Колектив був і в Китаї, і в Ірані, в Тунісі, і в Турції. Тобто, географія наша — дуже широка. Але, я хочу сказати, що це — труд багатьох-багатьох людей, які працюють в театрі, які працювали й раніше. І ці традиції, які вже склалися, ми намагаємося продовжити, і передати тому поколінню, яке прийде в театр.

ВЕД.: Ви за освітою — педагог молодших класів і ще й викладач музики. Я, думаю, Ви в своєму контексті зараз варитеся. Тому що Ви знаєте психологію дитячу. Знову ж таки музична освіта допомагає Вам бачити кінцевий результат ще на етапі формування його. Уявляти, як це повинно бути. Тому що ми, наприклад, як радіожурналісти, як ніхто розуміємо Вас, розуміємо, наскільки вдало підібрана музика в контексті може зіграти абсолютно паритетну з грою акторів, з вишуканими формами ляльок і так далі.

ЧЕРНІКОВА: Дійсно, щоб вистава була цікава, потрібно дуже професійне музичне оформлення цієї вистави. Дуже пишаємося ми тим, що наш земляк Василь Дмитрович Якубович, майже 80 вистав написані за його музичним оформленням. Також ми не зупиняємося тільки на творчості наших українських композиторів, але співпрацюємо і з композиторами інших країн. До речі, нещодавно у нас відбулася прем’єра, постановку якої здійснив режисер із Сербії Живомір Йоковіч — дуже відомий в європейських кругах режисер, театрознавець. І він нас познайомив із музикою китайської країни. В музичний супровід була положена китайська народна музика. Якщо ми ставили виставу «Тигреня Петрик» (до речі, дуже цікава історія цієї вистави: це — польська класика, яку написала Яна Янушевська і Ханна Вільковська, польські класики, а музичне оформлення — це африканський етнос), от уявіть собі: постановку вистави здійснює режисер із Білорусії, ми берем польську класику, сценограф — заслужений художник України, з Києва, це Микола Данько, а музичне оформлення зовсім незвичайне: це — африканський етнос. До речі, ця вистава побувала майже на 9 міжнародних фестивалях. І вона має великий успіх у глядачів і Африки, і Азербайджану, і Естонії, і у нас, на Україні, і наш, полтавський...

ВЕД.: Інтернаціональний творчий продукт?

ЧЕРНІКОВА: Так, так. Тобто, проходе обмін досвідом. Інколи ми використовуємо музику, досить серйозну музику. І якщо наш маленький полтавський глядач і їх батьки бачили виставу «Крила для Дюймовочки» — ця вистава призначена саме для сімейного перегляду, то там ми використовуємо музику Шнітке. Дуже серйозна музика. Казалось би: ну як в дитячому мистецтві можна використовувати музику Шнітке? А ось можна. Будь ласка, завітайте, послухайте. Наскільки режисер вдало поєднав таку серйозну музику і тему Андерсена. Хоча «Крила для Дюймовочки»... Дюймовочка — як ми зазвичай привикли знати цю виставу, твір цей під назвою «Дюймовочка» — вона написана саме Андерсеном для дорослих. Не для маленьких, а для дорослих. В нашому репертуарі єсть вистави, які розраховані тільки для дорослого глядача. Тобто, од 16 років і старше. Музика класична на підборі: там і Рахманінов використовується, і до Шнітке звертаємося, до його творчості. Це — «Антігона» за Софоклом, дуже цікава тема. Як вона передана режисером і сценографом для нашого глядача. Теж я запрошую всіх — прийдіть подивіться.

ВЕД.: У мене відразу ж виникає запитання: Ви, як кажуть, в темі, Ви знаєте, що це — вистава для дорослих. Як ментально зорганізувати нашого дорослого глядача на похід у театр ляльок, коли ментально в свідомості населення у більшості, у переважній більшості, що це — заклад для дітей. Що Ви робите для того, як пропагуєте, як доносите до дорослого потенційного свого глядача цю інформацію?

ЧЕРНІКОВА: Над цим працюють наші менеджери. Є реклама, ми звертаємося за допомогою і до ТБ нашого, вони з задоволенням великим, велике щире їм спасибі, тому що йде велика реклама нашого театру. Запрошуємо вищі навчальні заклади. Працюємо, в нас є педагог-організатор , який працює з батьками, які приходять на дитячі вистави. Розповідає про репертуарну нашу політику, скажімо так, політику в лапках. Ну і звичайно, є у нас такий проект, який, я думаю, трошки зламає цей стереотип , що ляльковий театр — це театр тільки для дітей. Давайте, якщо ми подивимося наш відомий театр — театр Образцова. Ну хто не бачив, наприклад, наші батьки, цей концерт ляльковий для дорослих. Ось Груша Ягодкіна...

ВЕД.: Класика жанру.

ЧЕРНІКОВА: У нас єсть теж програма із концертних номерів для дорослих, коли нас запрошують, ми виїжджаємо і вітаємо, і поздоровляємо з професійними празниками, показуємо вистави. «Ніч на Різдво» для дорослих, від 16 р., будь ласка, її з задоволенням, дуже люблять лікарі нашої області і України. До речі, 15 числа...

ВЕД: З чим це пов’язано?

ЧЕРНІКОВА: З чим пов’язано? Я не можу навіть і відповісти, з чим це пов’язано. Ну одного разу вони прийшли в театр, її побачили, і ось тепер замовляють в нас її на професійні свята, якщо проходять лекції або семінари, після семінару люди відпочивають, заходять до зали і дивляться виставу. Дуже цікава «Ніч на Різдво» вистава. До речі, її в Полтавській області дуже люблять в районах, цю виставу. Приходять всі — і бабушки, і мами, і тата, і діти...

ВЕД: За великим рахунком це навіть якась театралізована візитівка Полтавщини, з огляду на контекст...

ЧЕРНІКОВА: Так, бо через ляльку можна показати те, що неможливо показати без ляльки. Розумієте? Тут якщо режисер дуже вдало побачить ту чи іншу сцену, через ляльку можна показати такі речі, які в драматичному театрі неможливо це зробити. Воно прочитується. І якщо ця лялька ще в руках майстрів-ляльководів, то це таке дійство, це нада тільки дивитися, словами це не передасиш.

ВЕД: Я хочу просто зараз в думках перенестися в час, уже в дорослому віці, коли я в дорослому віці переступила поріг театру ляльок Полтавського, я 20 років тому привела вперше на виставу свого сина. Йому тоді було майже 3 р., була «Півник і Лисичка»?..

ЧЕРНІКОВА: «Котик і Півник».

ВЕД: Да, і в тій частині вистави, коли актриса А.Вітрюк виходила на авансцену і зверталася до дітей: діти, чи ви не бачили, куди Лисичка понесла Півника?, щонайменше перші 3 ряди зривалися , підбігали до сцени і , як кажуть, абсолютно щиро повертали голову в праву кулісу, тикали пальцем і кричали: отуди, за оті штори! І це було так щиро, так невимушено, дорослі всі спостерігали не за виставою, вони спостерігали за реакцією своїх дітей і сусідських дітей, які поряд сиділи. Я просто бурю емоцій відчувала. От ваші емоції, коли ви в дорослому віці потрапили в театр? Можливо, не в якості директора, а раніше, да. Коли не в дитячому віці, ти сприймаєш зовсім по-іншому. А от спогади є, коли ви в дорослому віці побачили якусь виставу, можливо, навіть не полтавського театру, можливо десь і в іншому місті?

ЧЕРНІКОВА: В дорослому віці я її побачила так само, як і ви, я привела свою маленьку донечку до театру. Я спостерігала, як вона відчуває, як вона переживає, які в неї емоції виникають, коли вона дивиться цю казку. І точно так же переживала, сидячи поруч з нею, допомагала тим ляльковим персонажам, де проходило якесь дійство. Розумієте, дитяча вистава, вона набагато складніша, ніж вистава для дорослих. Чому? Тому що дитину неможливо заставити , скажімо, обманювати. Якщо дитині не подобається вистава, що б ми там не робили, ми не можемо її заставити дивитися цю виставу. Да, ми можемо її смикати за щось, ручки скласти, подивись. Ну це буде, мабуть, хвилин 10, коли вона зосередить свою увагу. Потім дитину обманути неможливо, якщо воно не нравиться дитині , - все. Дорослий глядач, да, він уже вихований, він можить спостерігати, якісь думки свої мати, дивлячись на сцену. Дитина — ні, вона сопереживає, вона живе з цими ляльковими героями, тому на нас лежить велика відповідальність. Чому? Якщо вистава буде добра, а це — дуже важливо, завжди ми підкреслюємо і кажемо на художній раді, що вистава повинна нести добро. Тільки добро, тільки позитив. Добро завжди повинно перемагати зло. Вистава має виховну ціль, перш за все. Розвиваючу ціль. Так, як і в педагогіці. Ми ті ж самі педагоги, але казкові педагоги. Дуже важливо: від того, що ми заложимо дитині на ранніх етапах розвитку її, так і далі вона буде, перше, приймати драматичні, більш серйозні вистави. Ми виховуємо глядача для нашого драматичного театру. Якщо він полюбить театр з дитинства, то він і далі буде ходити до театру, то він ніколи не образить собаку, яка рядом чи кішку, яка поруч пробігає нього. Хлопчик, якщо приходить до театру і бачить оці перші відчуття, почуття, він ніколи не образить жінку, він не підніме руку на жінку. Це — дуже важливо. Те, що ми закладаємо дитині, потім вона так і формує і свої сім’ї, і потім вона дитину свою приведе до театру. Дуже велика виховна робота. І тому я звертаюсь до всіх мам, тат: будь ласка, знаходьте час, беріть своїх дітей і приходьте до нас. Тому що те, що дає мистецтво, не дасть ніякий комп’ютер. Це дуже добре, що наші діти володіють комп’ютером, що вони дивляться телевізор, мультиплікацію, але, розумієте, життя — воно зараз таке жорстоке, що інколи в нас не хватає часу зупинитися і, можливо, сказати добре слово своїй дитині. Ми спішимо на роботу, ми біжимо по якимсь там проблемам і інколи не знаходимо той хвилинки подивитись навіть їй в очі, дитячі очі. А коли ми зі сцени, коли актори бачать дитячі очі, вони починають проживати життя. Чому актори.. в нас багато людей, які .. от Ви вірно сказали, що по одному запису в трудовій книжкі. В нас Ніна Борисівна 42 роки працює в театрі. Я на неї дивлюся: вона не старіє просто, тому що вони проживають життя дітей. Є по 30 років працюють в театрі. Там своя магія в театрі. Якщо ти відчуваєш душу дитини, ти просто сам не старієш. От я теж, коли прийшла в театр, я зрозуміла, що десь щось зупинилось.

ВЕД.: Констатую, до речі, слово «зупинилося».

ЧЕРНІКОВА: Да. Чому? Тому що ти кожен день отримуєш поруч з тим, що... да, є проблеми. Але ти отримуєш позитивні емоції. Коли оці маленькі ручечки починають плескати, або коли вони починають пританцьовувати під час вистави, ну це нічого не замінить, розумієте? Це тільки можна відчути. Відчуття на емоціональному рівні. Тому й актори, якщо вони бачать, що ця вистава сподобалася нашому глядачеві, якщо вони бачать і відчувають сльозу на очах мам, коли вони спостерігають вистави, наприклад, я знову повернусь до «Дюймовочки» нашої, «Крила для Дюймовочки». В нас матусі виходять — в них просто сльози в очах. Тому що вони намагаються через дітей, через ляльку достукатися туди, всерединку, до мам, що все ж таки є любов. Любов є і до батьків, є любов до життя, є любов до дитини, є любов до чоловіка, у чоловіка — до жінки, бо це — життя, це те, з чого складується життя.

ВЕД.: Те, що робить нас людьми.

ЧЕРНІКОВА: Так, так.

ВЕД.: Для Вас особисто от якісь такі найяскравіші сторінки підготовки якоїсь з визначальних вистав у вашому театрі? Можливо, якісь були історії, пов’язані з довгим пошуком якогось певного образу чи складності у пошуку матеріалу якогось такого, з якого треба було зробити декорацію саме в такому вигляді. Ну такі речі, які через злам, через труднощі дали потім суперрезультат?

ЧЕРНІКОВА: Я пам’ятаю, коли ми працювали над виставою «Ніч на Різдво». Тема — не зовсім, скажімо, для театра ляльок, якщо так дивитися. Гоголь — наш земляк, складна дуже тема. Насамперед, якщо читати кожне речення , там заложена філософія: і розвитку нашої країни, і становлення України як України. Як же це показати через ляльку нашому глядачеві? Створив цю виставу молодий режисер О.Іноземцев, з нашим досвідченим художником, заслуженим художником України В. Безулей. Його ляльки знають майже в кожному куточку України і за межами її. Звичайно, художник з режисером працювали, мабуть, десь півроку над цією темою, потім художня рада, прийняли ескізи ляльок, прийняли маски. Був такий замисел режисера, щоб виставу створити без єдиної ляльки. Тільки маски і актори. І коли вже вистава прийшла до свого фінішу, тобто коли вже актори повинні виходити на сцену, і почати репетиції. Уже читка в акторів пройшла, уже тексти вивчили, і художник з режисером розуміють, що воно щось не то. Просто знаєте, вистава, вона ж не створюється там за 2 неділі, вона інколи режисером і художником виношується роками. Потім над ними працюють цеха: цеха можуть працювати в залежності від складності рік, 3 міс., місяць. Це неможливо прощитати, це творчий процес. Зранку я приходжу на роботу, думаю, ну от щас зайду до зали, і буду спостерігати тихенько, в мене там є таке місце, щоб ніхто не бачив, спостерігати народження нової вистави. І тільки я збираюся піднятися до зали, а мені каже секретар: у вас в кабінеті вже на вас чекають режисер і художник. Я захожу, я розумію, що щось не те. Дзвоню черговому, кажу: хто в театрі ноччю був, бо я знаю, якщо вистава народжується... Режисер і художник всю ніч провели в театрі. Вони за ніч повністю поміняли рішення, рішення вистави. Відмовилися від масок і за ніч нарисували ескізи ляльок. Якщо хто добре знає театральне мистецтво, вони розуміють, яка колосальна робота була пророблена до того, як воно за ніч все переробили. Я прихожу, вони мені розложили ескізи ляльок, я їм питаю, кажу: люди добрі, завтра акторам виходити на сцену працювати вже над виставою, репетиції, коли ми це встигнемо? Тут роботи місяця на 3. Вони мені кажуть: дайте нам таку можливість, не давайте нам навіть грошей, ми зараз, дома, звернемось до людей, найдемо, а в ж кошти то вложені у виставу, так, — найдемо і тканини якісь, звернемось, хтось принесе там кусочок той тканини, той тканини. Ми самі за свої кошти купимо клей, дайте нам 2 ночі. За 2 ночі в нас народжуються нові ляльки, зовсім нові, зовсім нове рішення! Актори виходять на сцену і ці ляльки — витвір мистецтва, а не лялька. В неї не тільки глазки двигаються, в неї двигаються, вибачте мене, всі частини тіла: і ручки, і ножки, і навіть...

ВЕД: ... емоції йдуть...

ЧЕРНІКОВА: Да, емоції, коли глядач дивиться на цю ляльку, він відчуває навіть як вона дихає, особливо якщо там Солоха, українська жінка...

ВЕД: ... є чим дихати...

ЧЕРНІКОВА: ... да, є чим дихать, розумієте, от. Ця вистава дуже тяжко народжувалась, але вона ... я її люблю дуже, цю виставу. Ми її показували і до Львову возили, схвальні відгуки від неї. А саме головне — інколи створюєш виставу, думаєш, ну все, оце вистава така, що, а раз, а глядач її не сприйняв. А є така вистава, думаєш, та ну, так...

ВЕД: ... прохідна....

ЧЕРНІКОВА: ... не покажеш на фестивалі, а глядач виносе оцінку цієї вистави. Тоді ми розуміємо: оце — да! Тільки глядач може сказати, це та вистава, яку ми, достойна чи ні.

ВЕД: Я тоді хочу, раз ми на таку мажорну ноту вийшли, я хочу поговорити з вами про проект , над яким ви працюєте останнім часом, фундаментальний — «а не замахнуться ли нам, а почему бы и нет?».

ЧЕРНІКОВА: ... на Шекспіра?

ВЕД: На Шекспіра нашого батеньку. Замахнулись на Шекспіра, великий творчий проект, який відбувається під патронатом голови ОДА, нашого обласного управління культури і Міністерства культури України. Власне, я не буду перебирати ваші функції на себе. Розкажіть, будь ласка, що це?

ЧЕРНІКОВА: Так, в свій ювілейний театральний сезон театр ляльок, наш колектив, за підтримки нашого керівництва, керівництва нашої області, в травні місяці планує провести великий театральний проект. Що таке театральний проект під назвою «Зоряний шлях»? Цей театральний проект буде включати в себе участь майже 12 країн , це країни і з Європи, із Азії, з Росії, я зараз не можу вам сказати , вірніше, я можу вам сказати, але зараз над відбором колективів, колективи прислали свої матеріали.

ВЕД: Заявки.

ЧЕРНІКОВА: Так, заявки. Зараз експертне журі проводить відбір. На сьогодні ми знаємо, що пройшов відбір — вистава Московського театру, вистава Архангельського театру, вистава з Арменії, Сербії, Болгарії і над іншими країнами, вони щас передивляються цей відео матеріал. Вистави будуть представлені як і для маленького глядача, так і для дорослого глядача. Ми навіть звернулися до наших колег і ми дуже їм вдячні, це нашому Полтавському академічному обласному драматичному театру , який нам з задоволенням надав свою сценічну площадку для того, щоб один із колективів показав таку виставу під назвою «Вишневий сад» Чехова для дорослого глядача. Тому що там 2 часа вистава йде, вона дуже серйозна і розрахована для дорослого глядача Полтави, нашої області. Для маленького глядача теж будуть вистави, вони будуть йти різними мовами. Це теж для нашої області вперше буде. Тому що буде звучати і сербська, і болгарська мова, і на івриті. Ну, давайте не всі карти будемо відкривати. Буде міжнародне журі відслідковувати ці вистави, буде дуже відомий критик із Москви Глазунова О.Л., відомий критик із Арменії, член-президент УНІМА — Міжнародна організація театральних діячів, очолює журі заслужений артист України , президент Міжнародної організації УНІМА Л.Попов, завідуючий кафедри Київського університету Карпенка-Карого. Приїдуть представники Міністерства культури — завідуюча театральним відділом О.Воронько, заслужений працівник культури. Поряд з фестивалем-конкурсом очікуємо ми на приїзд директорів України, де ми будемо роздивлятися проблеми сучасного театрального мистецтва, буде проводитись обмін між іншими країнами і Україною театральними школами. Яка основна ціль цього театрального проекту? Підтримка молодих акторів, молодих режисерів, молодих сценографів , молодих композиторів, бо театральний проект називається «Зоряний шлях». Тобто що? Ми хочемо дати путівку нашій молоді. Ми зараз працюємо, колективу 75 р., а хто далі буде працювати на нашому місці? Від цього ж залежить дуже багато. Залежить і розвиток наших дітей, і розвиток театрального мистецтва взагалі на Україні. Тому перша задача — це підтримка молоді. І мабуть не спроста наш Президент підписав саме 1 січня 2013 р. закон, в якому іде підтримка молоді, працевлаштування молоді на сьогоднішній день, бо молодій людині, яка виходить тільки зі стін чи то університету, дуже тяжко знайти без стажа роботи, без підтримки чиєїсь, місця роботи собі. А в нас там... як ми знаходимо молодь? Ми знаходимо в нас в Гадячі, ми знаходимо в нашому музичному училищі Полтави. Ми приймаємо його на роботу, направляємо навчатися: чи то в Харківську вищу школу, чи то в Київську вищу школу. І потім звідтіля беремо кукольников уже. Тому і виникла така ідея, що на Україні багато проходить міжнародних проектів, міжнародних фестивалів, але саме цей проект, всі сили його — на підтримку молодих кадрів. Ми хочемо подивитися, як за межами нашої країни підтримують молодь, хочемо, щоб наша молодь, яка вона дійсно, талановита, можливо, створити таку лабораторію, скажімо, в лапках «базу даних талановитої молоді», яку можуть інші режисери з інших країн побачити, перспективну, запросити до себе в країну. А ми можемо запросити молодих режисерів до себе в країну. Тобто, проходить такий обмін досвідом. Звичайно, ми будемо звертатися і до керівників наших районних держадміністрацій, щоб не тільки наш, полтавський, глядач мог це побачити, але ми плануємо в рамках цього міжнародного проекту показати практику міжнародних театрів і в Комсомольську, і в Кременчуці, і в інших куточках нашої області. Зараз, слава Богу, що в нас відремонтували будинки культури — прекрасні сцени. Навіть деякі зарубіжні театри не можуть пишатися такими сценами, які зараз є за межами нашого міста, в області, де єсть і прекрасне світло, і хороший звук. Ми можемо вивезти в рамках цього театрального проекту міжнародні колективи. Тим паче, що 14-18 травня буде проходить День Європи. І ми можемо показати європейську культуру нашому глядачеві не тільки в нашому місті, а й по нашій області. Звичайно, будемо підтримувати дітей пільгових категорій. Арменська делегація везе дві вистави: одну конкурсну, а іншу, яку вони пропонують показати дітям пільгових категорій, всім інтернатам, які в нас єсть, не тільки на території Полтави і Полтавської області, для дітей, які мають якість певні фізичні можливості обмеження, тим паче, що в нас заклад обладнаний так, що...

ВЕД.: ...доступність висока.

ЧЕРНІКОВА: Да, єсть доступність, нам у цьому допомогли, ми придбали те, що ми можем і дітей, які на колясочках...

ВЕД.: .. візочках.

ЧЕРНІКОВА: ...на візочках, да, потрапити на наш 2-ий поверх. І, звичайно, ми дуже вдячні, що повірили нам і наше обласне управління культури виділяє нам фінансову підтримку для проведення цього міжнародного проекту.

ВЕД.: Сподіваємся, що з 14 по 18 травня в Полтаві буде просто європейська феєрія зірок театральних, саме ляльково-театрального мистецтва, і ви зможете максимально показати і це стане доброю традицією вашого починання.

ЧЕРНІКОВА: Дай Боже. І ще раз хочу скористатися нагодою і всіх жінок, і маленьких панночок нашого міста привітати з цим чудовим святом весни. Здоров’я вам міцного і хай завжди вам посміхається фортуна і чоловіки не тільки 8 березня дарують вам квіти, а й щоб щодня не забували про своїх мам, про своїх бабусь, про своїх донечок. Зі святом вас!

ВЕД.: Я Вам дякую, що Ви такого святкового дня відірвалися від своїх домашніх справ, прийшли до нас, подарували можливість спілкування нашим слухачам. Я нагадую, що сьогодні гостею нашого ефіру була директор Полтавського академічного обласного театру ляльок Ірина Олександрівна Чернікова. Я, ведуча Інна Якобенко, прощаюся з вами і передаю віртуальне кермо моїм колегам по ефіру. Почуємося за тиждень. На все добре!

Афіша лялькового театру в Полтаві