Persona grata: Ганна Шкоденко

[Відео було видалено]

ВЕД.: Мої вітання усім слухачам рідного радіо! Звати мене Світлана Ісаєнко, а в ефірі «Персона грата» — спільний проект «Ваша хвиля» Полтавської обласної державної телерадіокомпанії та Інтернет видання «Полтавщина». Зазвичай ми запрошуємо до розмови людей відомих, непересічних, які мають певний авторитет у суспільстві, до їхньої думки дослухаються, їх знають на Полтавщині і не лише. Такі особистості своєю діяльністю заслужили визнання і повагу, бо компетентні у тому, чим займаються, чому присвятили своє життя. Усе це, без вагань, можна адресувати моїй гості. Поряд зі мною — головний акушер-гінеколог області Ганна Іванівна Шкоденко. Вітаю Вас!

ШКОДЕНКО: Доброго дня.

ВЕД.: Ганно Іванівно, впевнена, що Ваше ім’я знайоме багатьом у Полтавській області, зважаючи на Вашу посаду і те, скільки Ви у медицині. Але лікарями, так само, як і представниками інших професій, не народжуються, тому спочатку пропоную перегорнути кілька найважливіших, на Вашу думку, сторінок біографії. Де народилися? У якій сім’ї? Чому обрали професію лікаря? Де навчалися? Ну і так далі.

ШКОДЕНКО: Народилася на Полтавщині, в Гадяцькому районі. Сім’я не мала фаху медичних працівників: мама була бібліотекарем в школі, тато працював у колгоспі. Нас було двоє дітей. До речі, ми обоє вибрали фах медичних працівників: головний лікар Гадяцької ЦРБ — це мій рідний брат. Навчалася я в середній школі. Після закінчення 8 класів поступила в медичне училище. Відпрацювала 4 роки. Потім поступила в медичний стоматологічний Полтавський інститут. Це був перший набір лікувального факультету.

ВЕД.: А чому саме професію лікаря обрали? В родині медиків не було...

ШКОДЕНКО: В дитинстві був такий у нас в сім’ї випадок: помирав мій маленький братик. Мені було 5 рочків. І лікар, який прийшов на прийом, сказав: «Він, все одно, помре». А я стояла і плакала: чому помре? А чому нічого не роблять? Можливо, й це вплинуло на вибір професії. На вибір фаху...

ВЕД.: Акушер-гінеколог — це випадок чи мрія була у Вас жінок лікувати?

ШКОДЕНКО: Мрії не було до початку вступу в інститут. Проте, я думаю так, що вплив був учителів, які були на кожній кафедрі. Мені (мабуть, так склалося в житті) повезло, що великими учителями у мене були доценти з кафедри акушерства та гінекології: Раїса Петрівна Люлька, яка, до речі, жива до цього часу, і Степан Антонович Галицький. Вони вміли навчати, вони вміли прищепити любов до спеціальності, до жінки і надали великі знання професійні. Дуже великі.

ВЕД.: За що Ви їм вдячні...

ШКОДЕНКО: Звичайно. За що великий поклон і подяка.

ВЕД.: Ну, а з чого починався Ваш професійний шлях у медицину?

ШКОДЕНКО: Після закінчення медичного училища я працювала фельдшером 4 роки, потім, з відкриттям лікувального факультету у місті Полтаві, поступила до медичного інституту з червоним дипломом і поступила, здавши один екзамен. Закінчила інститут, вибрала фах «акушерство і гінекологія» і запросили мене працювати до міського пологового будинку. Там пропрацювала протягом 20 років. Потім, по переводу, перейшла до Головного управління охорони здоров’я головним фахівцем.

ВЕД.: Я зрозуміла, що Ви у медицині більше 35 років, маєте величезний досвід роботи. Звісно, за цей час багато чого змінилося і якщо торкнулися теми, наприклад, материнства, то раніше, скажімо так, табу були партнерські пологи. Або з пологового будинку виписували, наприклад, через тиждень. Зараз, якщо все нормально і з матусею, і з немовлям, то так довго їх у лікарні не тримають. Або раніше, наприклад, новонароджених обов’язково сповивали, зараз їм уже одразу одягають сорочечки, повзунки. До чого я все це веду? Ганно Іванівно, на Вашу думку, за останні три десятиліття, скажімо так, скільки Ви у медицині: які зміни відбулися на краще, а що, можливо, ми, навпаки, втратили?

ШКОДЕНКО: Організація надання рододопомоги, диспансеризації вагітних кардинально змінилася за мій професійний вік. Я, дійсно, починала працювати з загальних пологових палат, із загальних пологових залів, із загальних дитячих палат. Коли в пологовій залі народжувало одночасно три жінки, коли в передпологовій знаходилося 6, коли в післяпологовій було від 6 до 10 матусь, коли дітки лежали по 20 сповиті, їх перевозили до матусь по 9 в каталках. Це ми пережили. Ми пережили також і спалахи токсикосептичних захворювань. Але час іде. Держава вийшла на міжнародний рівень. Відкрились нам до спілкування ворота в світ, в Європу. І от протягом останніх 10-15 років вся держава працює по впровадженню ефективних перинатальних технологій, що є світовими. Дітей не сповивають ні в одному пологовому будинку. Ні в одному пологовому будинку така система надання рододопомоги не була. І, вивчивши ефективність, Міністерство охорони здоров’я прийняло рішення про впровадження їх в Україні, в усіх областях. Звичайно, навчали, в першу чергу, фахівців, ми їздили і за кордон, ми їздили і до Міністерства охорони здоров’я, ми навчались на тренінгах. Потім нашій області удалося працювати в міжнародних проектах «Здоров’я матері та дитини», проект «Разом до здоров’я». Зараз у нас працює ще один проект «Комплексна допомога при небажаній вагітності», як і всі, направлені на здоров’я дітей та малюків. І нам вдалося навчити медичних працівників ефективним перинатальним технологіям. Яка їх перевага? В першу чергу, це — індивідуальність, що розпочинається з підготовки кожної сім’ї до народження дитини. Ми залучаємо, в першу чергу, чоловіка до виношування вагітності, до прогнозування пологів, прогнозування стану дитини і проводимо з ними серію навчань при жіночих консультаціях. Щоб чоловік, який має бути партнером, знав, з чим він може зустрітися в пологовій залі. Звичайно, важко було спочатку перенавчити персонал, в першу чергу. А потім і населення. Але так поступово, поступово нам вдалося зробити. Іншим фактором в впровадженні перинатальних технологій є присутність партнера на пологах, що вкрай покращує стан самої породіллі, її емоційний стан, її моральний стан і присутність близької людини забезпечує також поведінку жінки: вона вже підготовлена, підготовлений чоловік. Звичайно принцип індивідуальності. Це — індивідуальні пологові зали, коли народжує в пологовій залі одна жінка: чи вона з партнером, чи вона без партнера. Але вона одна. Контакт з дитиною. З початку народження, ще з не перерізаною пуповиною, дитина викладається на живіт матері. І при першій потребі після народження — чи то через 10 хвилин, чи то через 20, чи то через 30 дитина, яка знаходиться на животі матері, шукає вже собі харчування.

ВЕД.: Хліб насущний...

ШКОДЕНКО: Так, вона прикладається до грудей матері і, повірте мені, вони беруть сосок, вони смокчуть і одержують перше молоко матері. І так — дві години. Контакт дитини з матір’ю і з чоловіком, якщо він присутній на пологах. Тут багато позитивного: і здоров’я матері, і здоров’я дитини, і профілактика токсикосептичних інфекцій. Тобто, це — лише сім’я. Дитина входе в цю сім’ю, вона від цих батьків і вона одержує ту умовно-патогенну мікрофлору, що знаходиться в цій сім’ї. В палату жінка з дитиною переводиться теж разом і знаходиться разом з нею. В палатах перебувають 1 чи то 2 жінки, але не більше ні в якому разі. Вільне відвідування. В кожному відділенні створюються умови, щоб чоловік чи то мама прийшли, переодяглися, мали одежу для переодівання — домашню, не білі халати, а домашню, чисту, взуття для переобування і вільно проходять до своєї дружини та дитини. Також позитивним у веденні таких пологів у жінок є принцип демедикалізації.

ВЕД.: Поясніть нашим слухачам, що це таке?

ШКОДЕНКО: Якщо раніше кожна із жінок, яка народжувала, просила: «Зробіть укольчик, знебольте!». Ну що раніше приміняли? Спазмалітики, наркотики, ненаркотичні знеболюючі. Але давайте подумаємо разом. Ці препарати впливають на стан жінки. Але вони впливають і на новонародженого, в якого молоді органи і тканини. І, в першу чергу, впливають на мозкову тканину. А любий препарат, який діє на мозок людини, він має негативні сторони. І, ви знаєте, присутність партнера на пологах не потребує медикаментів: вони вже підготовлені до цього. І от для перебування в пологових залах створюються певні умови: це — і наявність стінки шведської, і наявність м’ячика, коврика, стільчика певного — місця, де може присісти чоловік. Це теж є позитивним для поводження жінки в пологовій залі. Чи бути присутнім чоловікові на пологах?..

ВЕД.: ... я з приводу цього хотіла запитати. Знайомі моєї колеги розповідали, що чоловік був присутній на пологах і потім, побачивши свою дружину у стані пологів, не міг далі з нею жити. Відчував фізичну якусь відразу. Тобто, не сприймав її як статевого партнера і потім вони розлучилися.

ШКОДЕНКО: Питання присутності в другому періоді пологів, коли саме народжується дитина, вирішує сім’я. Більшість жінок при узгодженні з чоловіком вважають, що чоловік в цей час не повинен бути. Досить уже чоловіки обізнані, грамотні, вони мають інформацію не лише ту, що ми надаємо, і буклети даємо, і в обмінних картах надаємо, але з Інтернету. Вони виходять. Є такі, що самі виходять. На це уходе 15-20 хвилин, поки жінка народить дитину, поки вона заплаче. Потім — після народження посліду, після огляду ми говоримо, що «приведемо все в порядок, наведемо красоту і Ви зайдете». Чоловік заходить: лежить дружина, вкрита одіялом, лежить дитина — ніякої неприязні бути не може. Але перший період пологів — краще, як чоловік присутній: він бачить, яка це непроста сама процедура народження дитини. Мені кажеться: відношення і до дружини, і до дитини буде зовсім іншим.

ВЕД.: І партнерські пологи — це не лише чоловік. Це може бути матуся, подруга, сестра..

ШКОДЕНКО: ...сестра, медичний працівник. Кого має вибрати дана жінка. Але єдина умова — це флюорографія і відсутність респіраторних інфекцій. І змінна одежа.

ВЕД.: Ганно Іванівно, про культуру статевого життя пропоную зараз поговорити. Згадую свої шкільні роки. Часто на класних годинах педагоги-вихователі, а то й запрошені спеціалісти до школи говорили про те, що дівчатка останнім часом починають статеві відносини рано, наскільки це шкідливо і до яких наслідків це призводить. І так — кожному поколінню учнів. Зважаючи на нинішню ситуацію із такою вседозволеністю тем на телебаченні, в Інтернеті, кіноіндустрії — практично відсутністю цензури на пікантні, скажемо так, теми підростаючому поколінню зараз важко утриматися від різних спокус (у тому числі, що стосуються статевих контактів). Ви — як головний акушер-гінеколог області, як прокоментуєте ситуацію статевого виховання нашої молоді?

ШКОДЕНКО: Я можу розпочати з наслідків: до чого приводить лібералізація статевої поведінки і демократизація відношень молоді? Вона приводить лише до погіршення репродуктивного здоров’я, що негативно впливає на взагалі настання вагітності, на виношування вагітності, на здоров’я дитини і на здоров’я самої сім’ї. Тому що, якщо буде хворий чи один, чи другий партнер в сім’ї, звичайно, дуже часто такі люди не можуть зберегти сім’ю. Я негативно відношусь до ранніх статевих відносин. І за Біблією, і за людською мораллю це повинно бути в певний проміжок часу з фізіологічною зрілістю, з вибором собі майбутнього члена сім’ї. Коли будуть статеві відносини моногамними, тобто — між цими лише двома партнерами. Це — запорука збереження репродуктивного здоров’я. Зміна партнерів призводить лише до розсіювання інфекції. Я завжди привожу такий приклад: коли ви приходите — чи то в гості, чи то в ресторан, ви дивитеся, щоб була чиста ложка, чистий стакан, чиста тарілка.

ВЕД.: Індивідуально, щоб усе було...

ШКОДЕНКО: Так. І ви передивляєтеся, щоб він пройшов навіть там кип’ятіння чи обробку: щоб воно сухе було. Це ви все закладаєте в рот. Ну яка різниця, що попаде інфекція така ж сама не через рот: в шлунку вона може обробитися шлунковим соком, а попаде в піхву і зміна мікрофлори піхви, попадання патогенної мікроінфекції приведе, звичайно, до низки захворювань статевих органів, що вкрай важко лікуються. Тому що вони недоступні впливу деяких методів лікування і знаходяться всередині тіла людини. Це впливає негативно, як я уже сказала, і на фертильність подружніх пар, і призводить до зростання неплідності. За даними статистики, рівень неплідності складає від 6 до 10 відсотків в державі. До ускладнень вагітності, а саме — її перериванню, формуванню вроджених вад розвитку. На 14 тисяч пологів в рік в нашій області ми перериваємо більше 70-80 вагітностей з приводу виявлених у них аномалій розвитку плодів, які єсть летальними. Тобто, діти помруть. Але скільки ж їх ще народилося. Всі, хто народжують дитину, хочуть лише радість. Але вони можуть одержати горе при народженні дитини з вродженими аномаліями розвитку. І 90 відсотків цих вад залежить від репродуктивного розвитку здоров’я.

ВЕД.: Тож з якого ж віку краще починати статеві стосунки?

ШКОДЕНКО: Як я вже сказала, краще починати зі вступом у шлюб.

ВЕД.: Коли вибрали собі партнера?

ШКОДЕНКО: Да, в нас сьогодні наступив час такий, що вірогідно вже треба міняти підходи до вступу в шлюб. Потрібно не лише проводити консультування, а, мабуть, і один в одного партнер повинен запросити довідку про його здоров’я.

ВЕД.: Медичну карту..

ШКОДЕНКО: ... довідку чи медичну карту щодо певних захворювань. Особливо ми стурбовані сьогодні поширенням ВІЛ-інфекції, сифілісу, гонореї. На жаль, якщо сифіліс, гонорея — це хвороби, що можна вилікувати і потім жити спокійно при правильному підході, то ВІЛ-інфекції, всі ми знаємо, що вона лише можуть підтримуватись, підліковуватись все своє життя. Я зустрічала дуже багато молодих, красивих, перспективних жінок, які мають професії різні і мають і освіту вищу, але вони, не знаючи про здоров’я свого партнера, одержали ВІЛ-інфекцію. Жаль на них дивитися, коли вони приходять народжувати дітей, це скільки проблем. Зразу виникає медикаментозна нагрузка, яка йде на цю вагітну препаратами, а потім на дитину. Звичайно, це є негативом. Тому треба знати стан здоров’я партнера. Або, якщо вже прийнято рішення про раннє статеве життя, треба використовувати методи захисту, не лише вагітності. Вагітність — це менша біда, ніж захворіти на інфекції, що передаються статевим шляхом. Окрім ВІЛ-інфекцій, є ще інфекції мікоплазменні — це хламідіоз, уреоплазмоз, що можуть привести до безпліддя, до хронічних запальних процесів. Краще вже як починає хлопець, чи дівчина статеві стосунки, треба використовувати сучасні методи захисту. Це вироби № 1, це презервативи сьогодні можуть захистити, таблетки — ні, спіралі — ні.

ВЕД: Іще один із тих наслідків, Ви щойно сказали, це аборти, вони менш, говорите, шкідливі. І все ж, небажана вагітність, як бути в такій ситуації, скажімо, молодій людині: аборт чи все ж таки народження дитини? Що б Ви порадили?

ШКОДЕНКО: Тут проблема складається з деяких складових: і медичних аспектів, і соціальних, і моральних, і умов, в яких проживає ця жінка, чи який її вік. Одна ситуація — це дівчинка в 12-13 р., інша ситуація — жінка в 29-30 р. Звичайно, для здоров’я, можливо, краще й народжувати, але є ситуації, коли переривання вагітності є необхідністю при формуванні вроджених вад розвитку, при певних соціальних станах дівчинки. Я хочу сьогодні надати таку інформацію, що ми зараз в області поширюємо аборт і навчаємо наших лікарів і медичних сестер цьому — це аборт, який не є агресивним, який не приводить майже до ускладнень. В першу чергу, це — медичний аборт і мануальний, вакуумний аборт, коли він не є таким агресивним для стінки матки і не викликає ушкоджень в самій порожнині матки. І, звичайно, не приводить до ускладнень в післяабортному стані. Протягом останнього десятиліття проводиться широка робота по профілактиці небажаної вагітності. Уже на 12-ий рік проти 2000-го року, візьмемо, у нас рівень абортів знизився в 4 рази. Навіть більше: 51 на 1000 жінок фертильного віку, це наш такий показник, а от за цей рік ми вже дали 12,2. Тобто маємо тенденцію до значного зниження. З другої сторони, це говорить про культуру молоді, жінок, про те, що вони мають інформацію, про те, що вони обізнані і користуються контрацептивами.

ВЕД.: Нагадаю, що в ефірі програма «Персона грата» і я продовжую розмову із головним акушер-гінекологом області Ганною Іванівною Шкоденко. Про інфекції ми вже з Вами говорили. А які найбільш поширені? Особливо ті, що впливають на здатність жінки завагітніти, виносити, народити здорову дитину?

ШКОДЕНКО: Сьогодні, ми знаємо, що найбільші зміни в статевих органах, маткових трубах і в матці приходиться при виникненні запального процесу, викликаного мікоплазменною інфекцією. Це — хламідіоз, уреоплазмоз, мікоплазмоз. Це та інфекція, що вражає клітину. І вірусна інфекція, яка вражає ядро клітини. Якщо раніш стафілококова інфекція, стрептококова — вона викликала запальний процес в міжклітинній рідині, то ця інфекція вражає саму клітину. Вражена клітина маткових труб приводить до злукового процесу, змін функцій самої труби і, звичайно, запліднення не відбувається. Я хочу звернути ще увагу на те, що не лише безпліддя — це є причина жіноча. Згідно зі статистичними даними, приблизно воно розподіляється 50:50. І чоловіче безпліддя має свої причини. Тому що партнер, який побув із жінкою, хворою на хламідіоз або уреоплазмоз, він заразився тим самим. Запальний процес в його органах і як наслідок виникає безпліддя, що лікується, можливо, навіть важче, ніж у жінок. Я маю не один приклад, коли приходить подружня пара... Сьогодні ми рекомендуємо обстежитись лише подружній парі при безплідді. І обстеження повне, протокольне з обстеженням чоловіка андрологом, який єсть в нашому обласному Центрі планування сім’ї, ми бачимо причини і потім по цих причинах уже вирішуємо проблеми подальшої тактики обстеження, лікування та рекомендацій такій подружній парі.

ВЕД.: Який відсоток тих подружніх пар, які не можуть мати дітей, які не можуть спізнати найбільшу радість на Землі — радість батьківства?

ШКОДЕНКО: Категорично про це говорити не можна. Можна сказати це лише там, де єсть такі стани: чи відсутня матка, чи відсутні яєчники, чи в чоловіка повна озооспермія, тобто — нездатність. Сучасна наука прогресує і сьогодні, використовуючи низку методик лікування, а вони є послідовні: на першому етапі — це обстеження і консервативне лікування, на другому етапі — це використання інвазивних методів лікування як жінки, так і чоловіка — на яєчниках, на трубах. В кінці-кінців є штучне запліднення. Окрім того, ми маємо можливість певну кількість жінок з певними проблемами безпліддя (а саме — при відсутності маткових труб) відправити за державну програму на штучне запліднення. Але я хочу знову звернути увагу жінок з такими проблемами чи сімей: це — штучне запліднення. Це вже — як саме крайній метод, вибір, тому що штучне запліднення не дає 100-відсоткової вагітності. В середньому наступає вагітність від 30 до 40 відсотків жінок. Не більше.

ВЕД.: Ганно Іванівно, як часто зараз діагностують у жінок онкозахворювання саме по гінекології і хто у групі ризику?

ШКОДЕНКО: Я повинна вам сказати росту онкогінекологічних захворювань в області немає. Хвилює більше зростання раку молочної залози. І вірогідно, в те покоління, яке використовувало неправильні методи контрацепції, робило багато абортів, і має негативне репродуктивне здоров’я. Тобто, любі запальні процеси в додатках матки змінюють функцію яєчників, змінюють гормональний фон, і можуть виникати захворювання. Особливо — молочної залози. По шийці матки — і методи лікування покращуються, і методи діагностики. Ми сьогодні якраз стоїмо в той період, коли наряду з ефективними перинатальними технологіями ми впроваджуємо і сучасні методи діагностики раку шийки матки. Це — програний контроль за станом шийки матки. Тому що збільшення запальних процесів, хламідіозу, уреоплазмозу приводить до збільшення запальних процесів — особливо шийки матки, що потім формується в ерозію шийки матки або цервіцит. Це є передфоновим станом для виникнення раку шийки матки. Що сьогодні запроваджується? Запроваджуються сучасні методи: кольпоскопії з моніторингом на комп’ютерній базі із послідуючим патогістологічним дослідженням, визначенням клітин і лікуванням на початкових етапах. Сьогодні рак інсіту можна лікувати без видалення статевих органів. Тобто, рак, який ще обмежується одною-декількома клітинами. А його можна діагностувати при своєчасному зверненні жінки до лікаря для проходження онкопрофоглядів.

ВЕД.: Ну а тепер до більш радісних тем — пологи. Який вік жінки вважають медики найбільш сприятливим для народження дитини першої? Зараз перші пологи «помолодшали», якщо можна так сказати чи навпаки — стали більш витривалими у віковому сенсі?

ШКОДЕНКО: Якщо взяти загал — рівень культури населення все-таки росте і свідомі подружні пари — вони ідуть по світових стандартах: тобто, створюють сім’ю, створюють умови, «стають на ноги», потім планують вагітність. І все-таки вік для народження дитини — і фізіологічний, і моральний, і економічний — краще починати з 25-26 років і до 30-38 років народжувати дитину можна. Це якраз той вік, коли сім’я готова вже виховувати дитину, доглядати за нею і забезпечити її.

ВЕД.: А ось ранні пологи і, навпаки, пізні: їхні плюси і мінуси?

ШКОДЕНКО: Ранні і пізні пологи — ми маємо можливість обстежувати і при пізніх пологах жінок, і попередити виникнення тих ускладнень, які можуть бути. Ну які пізні? 40, 42, 45 зараз багато дуже народжують жінок і вони добре зберігаються. Це і профілактика онкозахворювань і збереження репродуктивного здоров’я. До пологів ранніх, я думаю, що всі відносяться негативно. І частіше це народжують дівчата із сімей багатодітних, із сімей соціально неадаптованих...

ВЕД: ... незахищених...

ШКОДЕНКО: ...незахищених, неповних сімей, де народжують дітей в 15-16 років. І представте собі: дитина не працює, чоловік її 18 років не працює. Добре, як є батьки, підтримують. І що ж ця дитинка потім отримує? Так, допомоги їм хвата на певний проміжок часу, а потім?

ВЕД: Скажіть, а останнім часом випадки почастішали, коли матуся залишає дитину, тобто — народжує заради матеріальної отієї допомоги?

ШКОДЕНКО: Відмовних дітей в області значно зменшилось, при народженні, значно зменшилось. От за минулий рік, я тільки звіти прийняла, в нас відмовились 10 осіб по всій області. При народженні. В подальшому, там інша ситуація, це вже педіатрична служба надасть.

ВЕД: Поява нового життя, — це велика таїна. Скільки Ви за свою діяльність прийняли пологів? Які головні складові того, щоб пологи пройшли успішно, маю на увазі для породіллі?

ШКОДЕНКО: Скільки прийняла пологів, я не рахувала ніколи, мабуть, тисячі, і не одну, причому так складалося життя, що більше працювала в пологових залах, потім 10 років заступником головного лікаря, потім в управлінні працювала і так з летом часу пологи, на які я перебувала, які я надавала допомогу, — це були вже патологічні, складні і надавалась така допомога вже в пологах чи будь-якими методами, що ми надаємо за протоколами. Які складові народження здорової дитини? Ми вже частково про них поговорили. Це і вік жінки, репродуктивне здоров’я не лише жінки, а й чоловіка. Може жінка здорова бути, ця дівчинка 16-річна, а партнер її, який мав до цього декілька статевих контактів, він заніс інфекцію, він заніс і сперматозоїд , і в цьому акваріумі, де розмножується і інфекція, і росте плід, звичайно, це умови не благополучні. І вони впливають негативно протягом 9 місяців. Якщо перші 9-10 тижнів — це негативний вплив на формування самої людини, тобто можуть формуватися вроджені вади розвитку, то після 12 тижнів вагітності — це захворювання. Так само, як і всі люди, внутрішньоутробно діти хворіють на пневмонію, на остеомієліти, на сепсиси, на гепатити, на всі захворювання, які є. Менінгіти, енцефаліти. Ми маємо народжених дітей з сепсисами, з пневмоніями, енцефалітами і взагалі передчасні пологи, на 80% причиною передчасних пологів — це є інфекція.

ВЕД: Вам, як головному акушер-гінекологу області, доводиться часто бувати на складних пологах, часто стає в нагоді санавіація, треба мати неабиякий фаховий рівень і самовладання, щоб прийняти правильне рішення, врятувати життя і матусі, і немовляті. Гадаю, подібних випадків у Вашій кар’єрі, у Вашому досвіді є і Ви можете навести не один?

ШКОДЕНКО: Звичайно, багато було. Звичайно, багато таких випадків, коли ми виїжджаємо, не лише я одна, але фахівці обласної лікарні, інші виїжджають, тепер це називається територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, ми виїжджаємо в райони на складні пологи. Так і положено, тому що ми бачимо пологів більше, в нас кваліфікація вища, стаж більший. Єсть в районах працюють молоді лікарі. Є умови невідповідні. І якщо в одному з районів проходе 100-150 пологів, звичайно, кваліфікація лікаря не буде достатньою для надання навіть хірургічної допомоги при розродженні вагітної. Таких випадків дуже багато і згадувати їх можна дуже довго. В першу чергу ми, звичайно, думаємо про життя матері, а потім уже думаємо...

ВЕД: До речі, яка смертність останнім часом серед немовлят, серед породіль?

ШКОДЕНКО: Я вам скажу, що рівень малюкової смертності, в т.ч. і неонатальної, в нас в державі, по нашій області щороку знижується, являється сталим і значно нижчим, ніж в Україні. Протягом цих років, ось останніх 15, рівень материнської смертності, він був нижчий, ніж в державі, декілька років ми взагалі не мали випадків материнської смертності. І в минулому його в нас не було.

ВЕД: Слава Богу. Перинатальний центр в обласному центрі — це великий прорив для тих майбутніх матусь, які перебувають у групі високого ризику, завдяки сучасному обладнанню і фаховим спеціалістам, про що Ви говорили, такі жінки зможуть нормально доносити свою вагітність, народити і в разі, якщо малюк з’явиться на світ недоношеним, виходити його там. Для яких матусь і малюків цей центр став дійсно рятівним, з якого віку дітей виходжують там, з якою вагою?

ШКОДЕНКО: Звичайно, це дуже добре, що в нашій області, позачергово, я, до речі, хочу сказати, відкрився перинатальний центр, тому що, згідно з програмою державною, ми повинні були відкривати в 13-ому, але при підтримці губернатора, заступника губернатора, начальника Головного управління удалося пробити і одержати кошти в 2012, і тими темпами, якими проводили реконструкцію цього центру, я ще не пам’ятаю. Там жили і проводили наради і губернатор, і заступник, і начальник управління, тобто це був такий стимул для області. Він вкрай необхідний, він необхідний і в державі, і в кожній області. Що таке перинатальний центр? Це, в першу чергу, допомога жінкам, які мають важкі екстрагенітальні захворювання, де повинні пологи вестися і спостерігати вагітність не лише акушерами-гінекологами, а й суміжними фахівцями. Так при цукровому діабеті — ендокринологом, кардіологом і т.д. Це — перша категорія жінок. Це жінки, які мають ускладнений перебіг вагітності. А як би ми не хотіли, певний відсоток ускладнень при вагітності виникає, вони там будуть народжувати. І наявність відповідних фахівців при центрі єсть. І, звичайно, це допомога новонародженим. Новонародженим з 22 тижнів вагітності. З 500 гр. їх народження, спроба їх виходити. Я хочу сказати, звичайно, з 500 гр всіх не виходиш, не тому, що ми не виходимо, а це — статистика всього світу, але 30-40% дітей, народжених до кілограма, можуть вижити і мати якісне життя. І ті дітки, які народжуються від кілограма до півтора, їх може виживати до 70%, Тут ще причина, чому він народився. Якщо він народиться з сепсисом, він же не виживе, або вродженим менінгітом чи енцефалітом. Окрім того, що вони можуть вижити, в достатній кількості за рахунок і державної, і обласної програм, іде забезпечення обладнанням, медикаментами, необхідними для виходжування недоношених дітей, і звичайно, реабілітація цих дітей. Це довготривалий процес, іноді діти лежать місяцями. В нас одна дитина з тройні, 640-грамова, котра вижила в дитячій лікарні, вона знаходилась в лікарні 6 місяців, але вони її довели до логічного кінця, провели профілактику всіх ускладнень і дитина тепер третьою живе в сім’ї, хороша, здорова, догнала тих своїх попередніх.

ВЕД: Ганно Іванівно, Ви, як головний спеціаліст у галузі гінекології області, скажіть, чи усі райони Полтавщини мають відповідне обладнання, фаховий медперсонал, щоб приймати пологи, і чи у кожній центральній районній лікарні нашої області жінка може народити?

ШКОДЕНКО: Запитання слушне і якраз воно іде в період регіоналізації перинатальної допомоги. Науковцями і всім світом доказано, що пологове відділення, де менше 400 пологів, рівень фаховий спеціалістів не є високим і в окремих випадках патологічних пологів, ускладнень, вони не можуть надати допомогу. І звичайно, обладнання, яке необхідне для виходжування — особливо малюків, воно не є доцільне, тому що на ньому треба вміти працювати, і така лікарня повинна бути укомплектована і обладнанням, і фахівцями, а це не є доцільним, тому що людина, яка раз в рік буде надавати допомогу такій дитині, вона, звичайно, фахівцем не буде.

ВЕД: Не буде такого досвіду.

ШКОДЕНКО: Так, в світлі реорганізації. Що робиться в області? Створений перинатальний центр, куди ми забираємо надвисоку групу ризику і формуємо два потужних перинатальних міських центри міста Полтави і міста Кременчука. Вони мають досить високий професійний рівень, вони мають певне обладнання і чуть-чуть проводим їх реконструкцію, щоб відповідати службі перинатального центру. І зараз проводиться робота по створенню міжрайонних пологових стаціонарів 2-го рівня, де кількість пологів буде проводитись не менше 400 в рік. Вже ряд районних пологових стаціонарів в області закрито. Закрито в Чорнухах, в Козельщині, в Кременчуцькому районі, в Диканьці, в Решетилівці. І це є доцільним. Сьогодні транспортом забезпечені центральні районні лікарні, є можливість транспортувати і вагітну, і породіллю. І кожна жінка мріє одержати висококваліфіковану допомогу, де створені умови. Умови також для надання допомоги як жінці, так і дитині. Тому що акушерство — воно іноді провокаційне, воно може іноді давати ускладнення великі. Треба вчасно надати допомогу і при цьому мати умови. Ті ж самі: наявність достатньої кількості крові. Чи можемо ми держати запас крові там, де йде 80 пологів? Звичайно, ні.

ВЕД.: Словом, щоб цей процес був радісним і для матусь, і для дитини. Ганно Іванівно, які Ваші поради, рекомендації по збереженню жіночого здоров’я у хорошій формі на довгі роки?

ШКОДЕНКО: Колись було таке прислів’я: «Бережи честь змолоду». Я, мабуть, буду його прибічником. Тому що кожна жінка, кожний чоловік повинен думати про сенс життя, про майбутнє, про сім’ю, про дітей. Лише тоді буде сім’я щаслива, як в ній будуть діти і діти будуть здорові. А здорову дитину може народити лише здорова сім’я.

ВЕД.: Впевнена, що наші слухачі зрозуміли, що Ви — Спеціаліст з великої літери, маєте дуже відповідальну, напружену роботу, а тому пропоную зараз поговорити про Вас поза Вашим робочим простором. Кажуть, велике щастя для людини, коли вона з радістю іде на роботу і так само — із радістю повертається в своє домашнє гніздечко. Ви можете про себе так сказати? І хто чекає на Вас вдома? З ким проводите вихідні, свята?

ШКОДЕНКО: Як професіонал я, мабуть, відбулася. Тому що в нас, в акушерів, є таке відчуття виграшу, коли жива жінка залишається, жива дитина. І це є самозадоволення велике. Не лише це радість для сім’ї. Це багато чого значить. Я вважаю, що професіонал, який щось не зробив, йому важко потім жити. А тут є такі радісні хвилини і моменти, і дні, коли ти все-таки зробив усе і приніс радість кому-то. Тому що ти залишаєшся задоволеним. Ну щодо сім’ї... В мене є син, невістка. В мене є двоє внуків. До речі, внук другий народився ось на Святвечір, в цьому році.

ВЕД.: Вітаю Вас із цією подією прекрасною.

ШКОДЕНКО: Дякую, дякую.

ВЕД.: З ким Ви найчастіше буваєте вдома, з ким можете поділитися своїми радощами, переживаннями?

ШКОДЕНКО: На жаль, я буваю вдома лише в основному, коли я можу спілкуватися — в вихідні. А так — робота з 7-и до 19-и вечора. Приходиш — треба і професійну літературу почитати, дещо й новини почути, можливо, щось інше почитати. Вихідні дні — це частіше з внуками. Як і відпустка. Люблю туризм, люблю їздити десь, відпочивати. Туристичні поїздки пізнавальні.

ВЕД.: От, до речі, про свято Ваше улюблене. Часом, не Святвечір?

ШКОДЕНКО: Мабуть, тепер буде Святвечір. І, звичайно, інші свята — це Новий рік, це Миколайчики, це вечеря...

ВЕД.: Коли родина разом?

ШКОДЕНКО: ... коли ми спілкуємось і коли внучка приходе: що ж ти мені купиш, який подарок?

ВЕД.: Якщо не медицина, то де б себе, на Вашу думку, Ви могли б себе проявити ще?

ШКОДЕНКО: Як трудно, мені кажеться: як людина працює над своїм професійним рівнем, можна реалізуватись скрізь. Ну, звичайно, повинно бути щось дано Богом. Я працюю дуже давно. В мене дуже багато учителів було. Вже в мене є учні. Ви знаєте, як в музиканта, як в художника, як в співачки є певний талант. Вірогідно, щоб стати фахівцем — і хірургом, і навіть лікарем.. Не лише хірургом, взагалі — лікарем-професіоналом, де потрібно поставити діагноз і прийняти рішення, мабуть, треба щось мати, що дали батьки і дано Богом ще.

ВЕД.: І розвивати його, мабуть, ще.

ШКОДЕНКО: Звичайно.

ВЕД.: і повинна бути наполеглива праця щодня.

ШКОДЕНКО: Звичайно.

ВЕД.: Ганно Іванівно, Ви любите готувати? І яка Ваша улюблена страва, фірмова страва, що дарує Вашим близьким таку гастрономічну насолоду?

ШКОДЕНКО: Готувати люблю і любила. Раніш готувала більше. Коронним моїм блюдом була домашня ковбаса, буженина, вареники робила.

ВЕД.: Традиційні українські страви?

ШКОДЕНКО: Традиційні.

ВЕД.: Особисто Ви, як лікар, як намагаєтеся тримати себе у хорошій здоровій формі?

ШКОДЕНКО: Режим, харчування — в першу чергу. Треба за собою слідкувати, якось держатися. Ну і, звичайно, вчасний відпочинок. Це — основне зараз для тих, хто багато працює, коли ми маємо певні емоційні нагрузки — звичайно, треба відключатися, відпочивати, тому що...

ВЕД.: ...організм може ??

ШКОДЕНКО: Не лише організм, а й центральна нервова система. Тому що коли йде перегруз, буває, що й не спиш потім.

ВЕД.: Три риси, що цінуєте у людях?

ШКОДЕНКО: Відданість, правдивість і високий професіоналізм.

ВЕД.: А три риси, які є для Вас важкими і нестерпними?

ШКОДЕНКО: Це — зрада, це — непорядність і... як правильно сказати: неіскрєнність чи неправдивість?

ВЕД.: Нещирість.

ШКОДЕНКО: Нещирість. Мені краще — хай людина скаже правду, буде реакція, але ми розберемося потім: і в плані життєвих обставин, і в плані професійному.

ВЕД.: Я зрозуміла, що Ви — людина віруюча.

ШКОДЕНКО: Так.

ВЕД.: Звідки віра у Вас: ще з дитинства, від батьків? Вас так виховували у Вашій родині чи, можливо, якийсь випадок відбувся у житті?

ШКОДЕНКО: З дитинства. В мене були бабусі. Коли була заборона в церкву ходити, вони нас водили, хрестили. І мого сина похрестили новонародженим. Це були бабусі.

ВЕД.: Як має бути.

ШКОДЕНКО: Так, це були бабусі, з якими ми ходили в школу... Забороняли. І паску несли, і вербу несли, і клечане листя ми святили. Бабусі.

ВЕД.: Всі свята дотримувалися. В церкву ходили.

ШКОДЕНКО: Тоді було дві церкви. Ми ходили з бабусею.

ВЕД.: Тобто, хто хотів, той заборон не боявся.

ШКОДЕНКО: Ні, ходили, ходили. І мама водила. Ну більше — бабусі водили.

ВЕД.: І вже останнє: Ваше життєве кредо? Чим Ви послуговуєтеся в житті? Якою істиною? Можливо, якоюсь притчею? Що Вам допомагає у житті, коли буває, можливо, не так радісно, важко? Ви згадали це слово — чи від матусі, чи від подруги... Взагалі, можливо, якоїсь відомої людини і Вам стало легше?

ШКОДЕНКО: Все ми аналізуємо опісля. Але, я вважаю, що для кожної людини в любій ситуації — це моє кредо: чи то в сімейних обставинах, чи то життєва позиція, чи то на роботі — це компетентність в усьому. Чи в сімейних відносинах, чи дома навіть — саме банальне що-то зробити — це компетентність. А в професійному плані, та ще в нашій роботі лише, тоді ти сам живеш, і ти одержуєш задоволення і задоволені твої пацієнти. Той лікар, який не є компетентним, йому важко. Тому що виходити з ситуацій, коли він не поставив діагноз, не надав допомогу, він страдає так, як страдає й хворий.

ВЕД.: Я Вас розумію. Дякую за розмову.

ШКОДЕНКО: І я вам дякую.

ВЕД.: Слухачам радіо «Ваша хвиля» нагадаю, що це була програма «Персона грата», гостем якої була головний акушер-гінеколог області Анна Іванівна Шкоденко. У студії працювала Світлана Ісаєнко. На все добре. І — почуємося!

ШКОДЕНКО: Доброго вам здоров’я!