Археологи розповіли про Глинський табір

Ми розповідали у нашій постійній рубриці про археологічний волонтерський табір, що відбувся наприкінці червня у с. Глинськ. Наразі для тих, хто цікавиться цією тематикою пропонуємо ознайомитися з матеріалами Ю. Пуголовка, старшого наукового співробітника Полтавського центру охорони та дослідження пам’яток археології, керівника зазначеного археологічного табору.

Територія та найближчі околиці Більського городища — відомої пам’ятки раннього залізного віку неодноразово ставали предметом археологічних студій цілої плеяди дослідників, головна увага яких зосереджувалася на пам’ятках скіфського часу, однак, як показують останні польові дослідження цей унікальний ландшафтний мікрорегіон використовувався і слов’янським населенням. Свідченням чого є значна кількість пам’яток з матеріалами, що датуються від середини І тис. н.е. На думку О.В. Сухобокова та С.П. Юренко частина цього населення, увійшла до складу одного із «малих племен» ворсклинських сіверян.

Одним із яскравих комплексів роменської та давньоруської культури в мікрорегіоні є Глинський археологічний комплекс (пам’ятка національного значення, Охоронний номер 160017-Н (постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. № 928), розташований за 0,8 км від південної околиці Більського городища, в селі Глинське Зінківського району Полтавської області.

Вперше відомості про комплекс пам’яток у села Глинське наводить у своїй праці В.Г. Ляскоронський, ним оглянуто територію пам’ятки, наведено опис укріплень та знято окомірний схематичний план. В подальшому роботи на пам’ятці також мали також розвідковий характер. В різний час пам’ятка оглядалася І.І. Ляпушкіним, А.П. Кучерою, О.В. Сухобоковим, а також полтавськими дослідниками.

Стаціонарні археологічні дослідження на території пам’ятки проводилися в 1997-1999 рр., експедицією Центру охорони та досліджень пам’яток археології під керівництвом О.Б. Супруненка. На Малому городищі (ур. Панський ярок) досліджено житлову будівлю роменської культури, з добре збереженими деталями конструкції, а також з яскравою колекцією різноманітних керамічних виробів. Окрім цього проведено розріз укріплень на Великому городищі та досліджено декілька насипів на могильнику, здійснено розвідкові обстеження округи комплексу, розпочато визначення меж комплексу, знято план курганного могильника. В 1998 продовжені роботи на курганному могильнику, та в околицях пам’ятки.

В 2011 році, роботи на пам’ятці відновлені силами Полтавської археологічної експедиції «ОАСУ» ІА НАНУ та Глинським археологічним загоном Охоронної експедиції ЦОДПА УК ПОДА, метою яких стали науково-рятівні дослідження на зруйнованих ділянках одного із посадів, де виявлено решки житлово-господарської забудови та два поховання др. пол. ХІІІ — XIV ст.

У цьогорічний польовий сезон продовжені заходи з вичищення ділянки зруйнованих культурних нашарувань. Так в розкопі № 2 виявлено рештки господарських об’єктів — зернових ям. Датуються виявлені комплекси кінцем Х поч. ХІ ст., та другої половини ХІІ ст. На разі отримана колекція знахідок проходить камеральну обробку та готується для подальшої передачі у фонди Полтавського краєзнавчого музею.

Унікальність Глинського археологічного комплексу полягає у збереженості його складових, що для загалу подібних пам’яток в межах Полтавської області є винятковим. Однак в той же час необхідно констатувати факти руйнування культурних нашарувань внаслідок господарської діяльності населення, а також грабіжницьких розкопок так званих «чорних археологів». В зв’язку із цим необхідним є здійснення ряду заходів спрямованих на:

• дослідження місць руйнування культурних нашарувань;
• зменшення діяльності грабіжників на території пам’ятки;
• встановлення охоронних знаків;
• картографування території пам’ятки;
• створення загального плану комплексу.

Сприятливим є і здійснення експериментальних студій в польових умовах на базі Глинського загону Охоронної археологічної експедиції ЦОДПА; відтворення давніх об’єктів (здійснення натуральної реконструкції житла сіверян); технологічних процесів (дослідження середньовічного гончарства, лісохімічного виробництва, косторізного ремесла, ткацтва, ковальства), а в подальшому і створення на базі археологічної експедиції сезонного археодрому, про що, до речі, вже маємо серйозні плани.

Наостанок хотілося б виразити подяку тим небайдужим людям та відомим меценатам за підтримку та розуміння, завдяки яким стали можливі цьогорічні археологічні дослідження. Зокрема, підприємству «Автомір Плюс» в особі В. Антонова, що виступає постійним транспортним спонсором проекту, директору Центру хорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської ОДА І. Кулатовій, заступнику директора ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України по Полтавській області О. Супруненку.

Юрій ПУГОЛОВОК