Чи потрібно безумовно оберігати історичні будівлі?

Аргументи на користь позиції стверджування (потрібно оберігати) наводила Маруся від імені Дикої Кішки (дискусійні прізвища), на користь позиції заперечення (можна зносити) — Кіхот (дискусійне прізвище).

Чому така тема?

Інколи буває, що зносять історичні будівлі — будівлі, безпосередньо пов’язані з історичними подіями, персонажами. На місці таких знесених будують нові сучасні будівлі. Мабуть, таки у більшої частини нашої спільноти це викликає обурення, різкий спротив, несприйняття.

Хоча ми, послідовники розважливої дискусії, розуміємо, що кожне питання має аргументи як За, так і Проти.

То ж ми спробували перевірити наше питання за допомогою методу дискусії.

Стисло аргументи сторін:

Перший аргумент «За»

Маруся (від імені Дикої Кішки): Історична на культурна цінність.

Старовинні будівлі, які пов’язані з певними подіями в історії, чи в яких проживали видатні діячі, становлять для будь-якої країни та для України зокрема, велику історичну та культурну цінність. Без усвідомлення своєї історії країна не зможе не повторювати її помилок у майбутньому. Без збереження культури — втратить свою самобутність, своє обличчя та розчиниться у «натовпі».

Перший аргумент «Проти»

Кіхот: Соціальна еволюція.

З плином часу подеколи погляди сучасників на історичні події минулого змінюються. Тому вони намагаються позбавитися негативних, на їх погляд, подій в минулому і руйнують історичні будівлі, з цим пов’язані. На місці таких зруйнованих будівель зводять нові будівлі, які символізують вже нові реалії і новий погляд на життя.

Таким чином відбувається соціальна еволюція.

Другий аргумент «За»

Маруся (від імені Дикої Кішки): Добротні історичні будинки — коштовна нерухомість.

Так, не все з минулого доцільно переносити в майбутнє.

Однак, міцних та добротних будівель, які часто також є творами архітектури це не має стосуватися. Наприклад, в будинку, збудованому в 18-19 сторіччях якимось дворянином, після 1917 року міг розміщуватись більшовицький орган, потім — орган незалежної України, а потім його знову можуть продати у приватну власність або зробити там готель і т.д. Оцінки змінюються, а будівлі — ні, лише їх «вивіски». Немає сенсу зносити добротні старі будинки, адже це коштовна нерухомість, яку можна просто використовувати по-іншому та отримувати від неї дохід.

Зауваження Кіхота: Дика Кішка каже тільки про міцні і добротні будівлі. Тобто, якщо вони благенькі, навіть якщо й історичні, то значить зносити їх можна. Таким чином, своїм другим аргументом Дика Кішка фактично додатково підтверджує ту позицію, яку я захищаю.

Другий аргумент «Проти»

Кіхот: Економіка на противагу історії.

Певна частина історичних будівель перебувають у вкрай занедбаному, аварійному стані. Для того, щоби привести їх до належного стану, потрібні ресурси — кошти.

Але ж ресурси завжди дефіцитні. Якщо ми виділимо їх на щось одне, то в той самий час ми не зможемо їх витратити на щось інше. То ж ресурсами завжди балансують, виділяючи туди, де найбільше пече.

Утримувати купу благеньких історичних будівель можуть собі дозволити тільки багаті спільноти.

То ж спершу потрібно стати багатими, а потім вже проявляти свою повагу до історичних будівель, а не навпаки.

Третій аргумент «За»

Маруся (від імені Дикої Кішки): «Багатість» є наслідком, а не причиною, в тому числі й нашого відношення до історії та архітектури.

Не обов’язково реставрувати історичні будівлі бюджетним коштом. Їх можна продати або передати приватним інвесторам під зобов’язання їх реставрувати. В подальшому такі об’єкти слугуватимуть залученню більшої кількості туристів до нашої країни, а значить і притоку коштів. Кому цікаво дивитися на нові офісні чи житлові будинки, збудовані в історичному центрі міста? Приваблює саме автентичність, історичність та самобутність.

Зауваження Кіхота: Дика Кішка прив’язує необхідність збереження історичних будівель до можливості залучити найбільшу кількість туристів. Тобто, людей, які гості в тому краї, де знаходяться історичні будівлі. А як же бути з господарями тих країв? Господарі живуть своїм життям, для себе, а не для туристів. І господарі кожен день, кожен час творять історію свого краю. Кожен їх крок сьогодні — то вже історія на завтра.

Третій аргумент «Проти»

Кіхот: Історія твориться сьогодні.

Історія — то завжди минуле. Те, що вже відбулося і вороття немає.

Але ж ми живемо від сьогодні у майбутнє. Кожен наш наступний подих — це вже майбутнє, яке настало.

Кожна новопобудована будівля сьогодні — вже історія на завтра.

Усі минулі будівлі побудовані на історичних краєвидах! Кожна будівля закреслює собою фрагмент історичного портрету минулого.

То ж і кожна сьогоднішня, і будь-яка інша будівля завжди закреслює якусь частину історичного минулого. І кожна нова будівля творить вже історію на завтра.

Висновок за наслідками дискусії

Олександр Золотухін: Дискусія закінчена. Особисто мій висновок, який випливає виключно з наведених аргументів, такий:

Історичні будівлі безумовно являють собою історичну та культурну цінність, оскільки є матеріальними свідоцтвами нашої самобутності і підтверджують нашу історичну дорогу з минулого у сьогодні. Щоправда, протягом нашого історичного шляху кожне нове покоління завжди руйнує якусь частину історичних будівель, пов’язаних з подіями, які це нове покоління оцінює негативно.

Великий плюс для добротних історичних будівель, що вони завжди сучасні, адже їх завжди можна використати з метою отримання певного гарного прибутку.

То ось воно де собака зарита! Виявляється, прибуток, який приносить будівля, прикрашає її мабуть краще за історичність. І навпаки — якщо будівля є джерелом постійних непомірних витрат на її утримання (головного болю), то навіть гарна історичність її не врятує.

Нарешті, варто пам’ятати, що історія завжди твориться сьогодні, і кожна новопобудована будівля сьогодні — вже історія на завтра.

Чи потрібно безумовно охороняти і зберігати історичні будівлі, без огляду на ціну їх охорони і зберігання, не дозволяючи зносити і будувати на їх місці нові будівлі?

Олександр ЗОЛОТУХІН, організатор Дискусійного Клубу Полтава