«Мазепа-фест» у Полтаві під загрозою зриву

«Мазепа-фест» бере свій початок від 2003 року. Фестиваль радував серця полтавчан і гостей міста 8 років поспіль. На дев’ятому році існування перед організаторами постала фінансова проблема — фантастична нестача коштів, які цей некомерційний проект має витратити на оренду Співочого поля та інші нагальні потреби.

Давайте поставимо питання хоча б перед самими собою: чи є в Полтаві більш грандіозніший фестиваль? Де ми можемо настільки масштабно насолодитись справжньою українською якісною музикою, українською сучасною культурою? Невже ми можемо допустити знищення в Полтаві того, що кожного року зігрівало наші серця і підсилювало віру в Україну?

«Всиновлювачами» НАШОГО фестивалю вже зголосилися бути багато міст України, серед яких, наприклад, Дніпропетровськ, Чернігів і навіть столиця! Та ми повинні втримати його в нашому рідному місті, тому, що «Мазепа-фест» це Полтава, а Полтава – це «Мазепа-фест», який брав тут свій початок, який боровся за наші смаки, який дарував нам насолоду багато років. Фестиваль запрошував до Полтави відомих музикантів, які дарували нам свої пісні. Згадаємо їх! Це були легенда українського року гурт «ВІЙ», і «Кому вниз», «Сестри Тельнюк», Степан Чумак, «Вася-клаб», «Мертвий Півень», «Перкалаба», «Гуцул Каліпсо», «ТОЛ», «Плач Єремії», «Хорея козацька», «Ot Vinta», «Гайдамаки», «Піккардійська терція», «Dazzle Dreams», «Гудімов», «С.К.А.Й.», «Моторола», Росава, «НеДіля».

«Мазепа-фест» став початком кар’єри для таких гуртів, як «Бумбокс», «O’Тorvald», «Фактично самі», «Фліт». Кожного року в режимі «вільного мікрофону» мали змогу виступити багато молодих виконавців, яким фестиваль дарував велику сцену, вдячну публіку, живий потужний звук.

Нам не дають змоги встановити вже відлитий пам’ятник Івану Мазепі, хочуть відібрати наше свято — фестиваль. А ми сидимо і не прагнемо поборотися для того, щоб Полтава залишалася духовною столицею, у нас відбирають змогу раз на рік відпочити, отримуючи естетичну насолоду, а Полтава мовчить, поки інші потихеньку перетягують до себе наші здобутки…

Олександра САЛЮК