26.08.2016 | 14:26

Сезон літа в Полтавському дендропарку завершився: плани на осінь та зиму 2016 року

Про зламані поліцейські велосипеди, проблематичність залучення дітей, віру в «наших людей» та про інше — у розмові із директором Михайлом Шлафером

Полтавський міський парк — дендропарк прощається із літом 2016 року і готується до осінньо-зимових змін. Невелику екскурсію цим парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення для «Полтавщини» влаштував директор дендропарку Михайло Шлафер:

— Перед вхідною групою плануємо зняти асфальт і покласти тротуарну плитку, а також протягнути сюди електрику для освітлення входу. Праворуч має бути облаштований оглядовий майданчик, з такою терасою. Кущі приберемо, щоб із високої точки було видно дзеркало ставка, із «вкрапленням» лебедів на ньому. Звідсіля ми бачимо інженерну споруду — габіони. Вони не допускають замулення каналу і служать для пропуску води до першого ставка. Незабаром він повністю вкриється зеленню і цих каменів та проволоки не буде видно. Якщо відійти ще праворуч, то там ми запланували встановити Пам’ятник екології. Цей проект належить дітям. Пам’ятник матиме вигляд сірої багатоповерхівки, а на ній лежатиме симпатична зелена гусінь, як символ перемоги природи над похмурою урбаністикою. Трохи далі ми бачимо червоний клен, який посадили переселенці із зони АТО, вони назвали його Деревом миру.

Чим далі ми заглиблювалися в дендропарк, тим більше знаходили тем для розмови.

— Ось облаштовуємо нові лавки. Старі конструкції, із столиками, переносимо вглиб території, щоб на вході не було компаній із їжею та випивкою.

— Але наші люди вже звикли брати із собою їжу та розводити багаття?

— Якщо вони принесуть їжу із собою, то особливих проблем не бачу. Є в планах провести тут фестиваль барбекю, але не на території парку, а праворуч від центрального входу. Хочемо привчити відвідувачів до того, що зона барбекю буде тут. Посмажили саме тут і забрали із собою в парк.

— Через людський фактор проблема сміття в парку вічна?

— Я б не вживав вже затаскану фразу, що у нас «такі люди». У нас люди такі, як і в інших країнах. Просто там є порядок, є система штрафів. Тому людина закордоном звикла, що за сміття вона заплатить штраф, це її стримує. Більшість відвідувачів забирають сміття із собою. Меншість залишає на місці відпочинку. Але найбільше проблем — від «голубых воришек», коли людина соромиться того, що залишає сміття, але все одно залишає. І починає його ховати в дупло чи викидати в непролазні хащі. У нас є троє робітників, здорових чоловіків, які можуть проріджувати насадження, щось підстригати, встановлювати ті ж лавиці, але не хочу, щоб вони витрачали час на таку нудну роботу, як збирання сміття.

— Ви говорите, що закордоном є штрафи. Якщо не помиляюсь, вони існують і у нас, але все одно — сміття викидають.

— Повторюсь, що викидають не всі. І краще, щоб вже залишали на видному місці, якщо у них забракло фантазії забрати непотріб із собою. Ми співпрацювали із велопатрулями поліції. Коли вони тут були, то дійсно, сама їхня присутність дисциплінувала відвідувачів. Тим більше, що людина відчувала елемент захисту. Але зараз сказали, що у них зламались велосипеди.

— Зламались велосипеди?! Це така причина їхньої відсутності?

— Як бачите...

— Стосовно очищення парку, то можна залучити до цього школярів, їм сподобається не тільки сам процес дорослої праці, але й сама атмосфера парку.

— З дітьми не так все просто. Вчителі не хочуть брати на себе відповідальність — не дай Бог із кимось та щось трапиться. Потрібно брати батьків, організовувати транспорт... Тут потрібні фанати у хорошому розумінні цього слова. Але ми співпрацюємо із аграрним коледжем, співпрацю в цьому плані налагодили. А якщо говорити загально, то звичайно, дендропарк можна використовувати не тільки для навчання дітей, але й для формування у них громадської свідомості, відповідальності. А дозвілля — це само собою.

— Ми зараз годуємо кукурудзою лебедів, які імена вони мають, як їм тут живеться?

— Чук, Гек, Петро, Наталка — білі лебеді, Юнона та Авось — чорні. У планах є доставка «дівчат» для Чука та Гека. Харчуються вони самостійно, але знають, що тут ми їх підгодовуємо. В цьому плані вони досить зухвалі — можуть підпливти до людини і просити їжу. Дехто кидає хліб, хоча цей продукт їм кидати не бажано, у лебедів можуть бути проблеми. Білі лебеді будиночком не користуються, а чорні — облюбували. Дочекаємося морозів і будемо проводити «евакуацію» лебедів, хоча це дуже складно, вони добровільно на руки до людей не йдуть.

У перервах нашого діалогу знаходимо багато грибів, ягід, диковинну «деревоподібну ліщину», гібіскус; подекуди трапляється й одноразові кавові стаканчики чи пляшки з-під пива...

— Михайло Львовичу, є тендер на реконструкцію дендропарку. Є вже й переможець. Але робот не видно...

— Є фінансування, є узгоджені заходи, етапи реконструкції. Якщо замовник буде встигати, то поетапно будемо і використовувати кошти. Секретар міськради Оксана Деркач зустрічалася із виконавцем робіт, вони були тут. Зі мною він ще не спілкувався, але думаю, що не в його інтересах затягувати процес, адже після 1 січня 2017 року гроші просто пропадуть.

— Що заплановано?

— Замінити сходи поблизу входу. Зробити також сходи до моста, який веде до дубу закоханих. Якщо дивитися із дамби на другий ставок, то хочемо також зробити там копанку із струмком, знести старі верби та висадити нові. Там будуть такі ж габіони, як і перед першим ставком. Також є пропозиція зробити тут, в низині, алею магнолій, ботаніки говорять, що тут їм буде гарно. Якщо пригадати і першу чергу реконструкції, то ми маємо всього витратити 4,3 млн грн.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»

Возрождение дендропарка

Про проект

Редактор проекту:
Эдуард Ткаченко

Возрождение дендропарка
132