Фільм про Полтавський дендропарк та його засновницю
Радимо переглянути передачу про цікаву людину — засновницю Полтавського дендропарку Яніну Яківну Яценко
[Відео було видалено]
З 6"38′ — архівні кадри 1962 року — закладення Полтавського дендропарку
На календарі 1962 рік. У колишньому Радянському Союзі починається кампанія озеленення. Згідно постанови Ради Міністрів України в країні вирішено створити 9 показових парків, один з них — у Полтаві. Місце під парк шукали і в Розсошенцях і в інших районах міста, та врешті-решт віддали перевагу території, яка знаходиться біля дослідної станції. Там були незручні, тобто неорані землі. Ідеї показового парку відповідав і рельєф місцевості. Це був час справжнього ентузіазму і віри у світле майбутнє. На посадку перших 17 гектарів вийшли близько трьох тисяч людей. Завдяки хронікальним кадрам полтавських кіноаматорів у нас є чудова можливість побачити, як це відбувалося тоді ...
Перші три роки дендропарк садила переважно громадскість, освоювали по 30 гектарів на рік. Тільки до 1977 року тут було посаджено 160 тисяч дерев та кущів.
На момент відкриття парку у 1987 році його територія становила 136 гектарів. Тут було створено всі умови для тихого і зручного відпочинку. Були паркові меблі, відповідно облаштовані майданчики для вогнища, радували око дерев’яні місточки, були навіть бігові доріжки. Кожна рослина тоді мала табличку з написом її назви, як у ботанічному саду. Уцілому тут росло понад 400 видів та форм рослин, нині залишилося тільки 70
Всі ми вважаємо себе патріотами рідного міста. Що ж виявляється насправді? Не вміємо або не хочемо зберегти те, що створювалося зусиллями сотень людей. Навіть не вміємо відпочити як слід, не залишаючи після себе бруду. А ще — викопані рослини, понівечені, спалені дерева. Хто буде відповідати за це?
І це ще далеко не всі страждання парку. Залишений фактично на призволяще, він залишений сам по собі, виживає як може, а ще Полтавою вперто ходять чутки, що дендропарк може стати другою Пуща-Водицею. Ще трішки, і місцеві олігархи почнуть будувати тут дачі. Це чутки, проте як відомо, не буває диму без вогню. А тим часом природний оазис свіжого повітря перетворюється на сміттєзвалище.
Колись наш рідний дендропарк вважали одним з кращих на просторі колишнього Радянського Союзу. На конкурсі ВДНХ у Москві він посів друге місце після столичного Ізмайлівського парку. Що ж заважає пишатися ним і нині?
Автор передачі: Інна ДІДИК, ОДТРК «Лтава»
