Розмір тексту

Колишній шахтар з Донбасу презентуватиме у Полтаві книгу про «Три години без війни»

Обкладинка книги Максима Бутченка «Три години без війни»
Обкладинка книги Максима Бутченка «Три години без війни» | Фото: espreso.tv

9 червня о 14:00 у Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара відбудеться презентація книги «Три години без війни» журналіста видання «Новое Время» Максима Бутченка

Максим Бутченко — український письменник і журналіст. Народився в 1977 році на Донбасі, проживав там до 2012 року. Працював на шахті — починав гірником і закінчив помічником начальника ділянки. Отримав другу освіту — та переїхав до Києва.

Працював в суспільно-політичному тижневику «Кореспондент», журналі «Фокус». Наразі є кореспондентом видання «Новое Время».

Книга «Три години без війни» вийшла цієї весни у «Фоліо». Це вже не перша співпраця українського журналіста Максима Бутченка з цим видавництвом. Минулого року в цьому тандемі автор-видавець вийшла книга «Художник війни». У ній письменник через своїх героїв описує події після Євромайдану, перших військових зіткнень на Донбасі і запеклої війни наприкінці 2014 року.

Максим Бутченко Максим Бутченко | Фото: ru.delfi.lt

Тепер же уродженець Луганська представить свою другу книгу.

Як зазначається в анотації, «Три години без війни» — це історія сучасної України, показана через призму доль трьох людей, які пройшли через військове протистояння на Донбасі і волею випадку опинилися в одній камері Лук’янівського СІЗО.

Головні герої — російський офіцер Ілля Кизименко, який воював в добровольчому батальйоні, шахтар Льоха, який після загибелі сім’ї вступив до «ополчення», і старий Петро Микитович, який мріяв побачити море, а потрапив в один із «підвалів» «Новоросії». Три людини — три позиції. Особливо обстановка загострилася, коли з’ясувалося, що Ілля винен у смерті дружини і сина Льохи. Протягом трьох годин крок за кроком, слово за слово вони знову пропустили війну через себе, в будь-яку хвилину готові вбити один одного.

«Письменники дуже рідко спускаються в шахти, хоча варто було б. Шахтарі дуже рідко пишуть книги, хоча їм є про що розповісти», — пишуть у рецензії до книги головний редактор «Нового Времени» Віталій Сич та колега Бутченка Андрій Смирнов.

Шахтарське минуле Максима Бутченка, другий справа | Фото: cultprostir.ua Шахтарське минуле Максима Бутченка, другий справа | Фото: cultprostir.ua

Обидві книги плануються як частини трилогії про війну. Тому логічно згодом очікувати і на третій роман.

Говорячи про свою малу батьківщину, журналіст зазначає: якщо приймати за аксіому, що Донбас — частина України, виникає необхідність пошуку системи повернення цих територій:

— Перша умова — повернення контролю за кордоном, без цього немає сенсу що-небудь починати. Ця територія — нежиттєздатна, вона — дотаційна і жити без України не зможе. Рано чи пізно це зрозуміє російська влада, виявиться не здатна її «тягнути», і Путін буде готовий звідти піти навіть раніше, ніж погодиться на «переговори» по Криму. Нам доведеться зрозуміти, чим ці люди живуть, які рани були нанесені війною, як нам знаходити точки дотику, щоб жодна сторона не відчувала себе обділеною.

Вхід на презентацію — вільний.

Це вже не перша презентація книг, присвячених війні на сході країни. Зокрема, наприкінці березня до Полтави приїздила журналістка «Радіо Свободи» Ірина Штогрін з презентацією проекту «АД-242. Історія мужності, братерства та самопожертви». А до того військовий капелан УГКЦ о. Андрій Зелінський презентував свою книгу про служіння в зоні АТО — «Соняхи».

До речі, за тиждень до презентації у Полтаві Максим Бутченко розповідав про обидві книги у столиці Латвії — Ризі. А в середині травня — у Парижі.

Роман ПОВЗИК, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»

Magnum Opus

Про проект

Редактор проекту:
Роман Повзик

416

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему