Історія її любові
Знаєш, що б не сталося - звертайся.
Так. Я тебе вислухаю,заспокою, дам пораду. А потім — ти підеш знову до неї.
Звертайся. Мені не важко.
Пишу це без жодного смутку.
Я згодна бути дівчинкою на побігеньках і підтирати тобі слинки. Носик не забився? Кохааааний! )
Любий, а ще ти можеш витерти об мене ноги, якщо забрудниться взуття.
Якщо застудишся — можеш начхати на мене! Вірус — то невічне. Мені передаси і знову підеш до неееї.
Вона в тебе гарна. І, взагалі, краща за мене. Ніколи не заплакана, чиста й здорова.
Та й, взагалі, в неї є вишиванка. Чим тобі не ознака ідеальної жінки?
Проте... Не кохає вона тебе. Не кохає. Бо не підставить свого жіночого тендітного плеча у скрутну хвилину, не зробиться ганчіркою, аби ти витер об неї ноги й завжди одягатиме захисну маску, аби не застудитися.
А я? А я просто наївна Люба.
Любов ГОНЧАРЕНКО
