Полтавська художниця Марина Зевако про Мумі-тролів: «Цих героїв пам’ятають навіть мої мама та бабуся»

«Доходи Фінляндії від продажу товарів з Мумі-тролями по розміру, як податки Nokia»

А.М.: Марино, розкажи, хто такі Мумі-тролі і звідки вони з’явилися?

М.З.: Мумі-тролі з’явилися ще у Другу світову війну. Цих героїв пам’ятають навіть мої мама та бабуся.

А.М.: А звідки з’явилися?

М.З.: Створила цей образ і зробила його своїм життям фінська художниця Туве Янссон. Вона народилася у 1914 році. Зараз її, на жаль, вже з нами немає. Придумала вона їх випадково. Взагалі Янссон жила у сім’ї скульптора і художниці, тому діти у сім’ї були дуже творчі. В них надворі був туалет, оббитий гіпсокартоном чи картоном. Вся сім’я малювала там — виходили надвір і обмальовували стіни. У Янссон був старший брат. Дівчина якось сперечалася з ним і, за браком аргументів, намалювала там маленьку істотку. Потім вона розповідала, що це найжахливіше, що прийшло їй в голову. А це був маленький милий бегемотик. І цей образ став культовим.

А.М.: Це звичайні бегемотики чи вони володіють якимись казковими здібностями?

М.З.: Вони схожі на бегемотиків.

Видавництво «Основи» нещодавно випустило комікси Туве Янссон українською мовою. Вони дуже цікаві і яскраві. На майстер-класі і батьки, і діти гортали книжку із захопленням.

А.М.: Але бачу, що колір є скрізь, окрім самих головних героїв книги.

М.З.: В мультфільмах ці Мумі-тролі сіренькі. Взагалі Туве Янссон створила цілу сім’ю, такий світ Мумі-тролів. Там основні герої — чотири бегемотики: головний мумі-трольчик (маленький), його сестричка, мама й тато. Всі вони відрізняються між собою — капелюхом (тато), фартухом (мама), браслетиком на нозі (сестричка).

А.М.: Майстер-клас з малювання Мумі-тролів проходив у Полтаві. Як реагували діти? Чи задоволені знайомством із новими героями?

М.З.: На майстер-класі я дізналася, що історії про Мумі-тролів входять у шкільну програму. Це було для мене здивуванням. Пам’ятаю, що у 5-ому класі (саме на цей час зараз припадає вивчення) ми вчили «Робінзона Крузо», «П’ятнадцятирічного капітана».

Діти за млюванням на майстер-класі

Книга і екізи

На майстер-класі у нас був хлопчик, трохи старший за інших дітей, то він знав про Мумі-тролів більше, ніж я. Я задала питання, що діти знають про Мумі-тролів. Він підняв руку і розповів, що сім’я Мумі-тролів — це прототип звичайної фінської сім’ї ХХ століття. Хлопчик підготувався, прийшов з товстенькою книгою з текстами про цих бегемотиків та ілюстраціями Янссон.

Дітей було близько двадцяти, різного віку.

А.М.: Вам знадобилося близько години для того, щоб оцю когорту діточок навчити малювати Мумі-тролів. Мені цікаво: чому «Мумі-тролі»? Як на мене, то це звичайні бегемотики.

М.З.: Я думаю, що основа цієї назви лежить у фінській мові. Між Мумі-тролями з’являються інші герої: є маленькі дівчатка. В одній з них я знайшла схожість із самою Туве Янссон. Вона була така творча людина. Художниця завжди давала інтерв’ю з цигаркою: сиділа з нею в одній руці.

Ця робота як комерційний проект принесла їй шалену популярність. Зараз Доходи Фінляндії від продажу товарів з Мумі-тролями по розміру, як податки Nokia. Уявіть собі, наскільки це величезна сума.

«Завданням було розповісти дітям, що таке комікси»

А.М.: Я читала, що близько 20 мільйонів екземплярів коміксів і книжок Янссон було продано по світу...

М.З.: І перекладено на різні мови. А вона дуже двояко відносилася до цього, бо сім’я в неї була творча. І до неї так ставилися: комікси, ну хіба це серйозно? Тато — скульптор, мама — художниця, а тут дитячі якісь картинки. Тому хоч це і стало проектом її життя, але все одно вона була трошки засмучена.

А.М.: Але варто мати надію, що її вибір був правильний. Якщо книжка досягла такої популярності і вже понад 70 років користується попитом, то, думаю, недаремно вона зробила, що обрала такий шлях...

М.З.: Мама Туве Янссон завжди їй казала: «Це несерйозно, мені не подобається, що ти цим займаєшся, це — сором». А Туве відповідала: «Мамо, сором — це жити в бідності».

А.М.: На майстер-класі лише діти вчилися малювати, чи й батьки долучилися до такої прикладної творчості, взяли олівці в руки?

М.З.: І батьки також, і старші діти, вже років чотирнадцяти. Одні дівчата прийшли із завданням зі школи написати щось про захід. Я їм кажу: «А чого ви, може залишитеся?» — і вони з задоволенням малювали.

Взагалі завданням було розповісти дітям, що таке комікси. Про Мумі-тролів вони вже знають. А от треба було познайомити з таким форматом ілюстрацій, як комікси. Альбомні листки були розкреслені на декілька частин, у верхньому кутку вони писали своє ім’я. У першій клітинці ми тренувалися: я показувала на ватмані, як малюється Мумі-троль, і діти за мною повторювали. Далі вони вже придумували історію і малювали.

Комікси Туве Янссон українською мовою

Марина Зевако (зліва)

А.М.: В яких образах побачили Мумі-тролів, можливо, були історії, які запам’яталися?

М.З.: Були Мумі-тролі, які збирали квіти мамі на 8 березня. Дитина разом з мамою малювала ці квіти, поле. Були також Мумі-тролі, які шукали пульт від телевізора.

Батьки підходили, говорили, що їм сподобалося, бо вони пам’ятали цих героїв.

А.М.: Розкажіть про враження від спілкування з дітьми і подальші плани. І взагалі розкажіть трохи про себе, бо ми так добре поговорили про художницю, яка вигадала цих створінь, але не про Марину Зевако, яка і проводила майстер-клас у Полтаві.

М.З.: Я навчаюся у Полтавському національному технічному університеті на 3-ому курсі архітектурного факультету. Моя спеціалізація — живопис, тобто образотворче мистецтво.

Щодо анонсів дитячих заходів — не знаю, чи буде ще щось, але сподіваюся, що так. Але скоро в нас буде великий проект «P.ART.TER» від творців «Кадетаріуму» — Нато Мікеладзе, Святослава Келим-Золотайка. Вони викладали у мене, а Нато навіть була моїм куратором.

А.М.: Що це буде за проект?

М.З.: Буде модерновий проект, буде багато інсталяції, перфоманси, фуд-зона, виставки картин, кераміка, фотографії.

А.М.: Де тепер це проходитиме?

М.З.: За ТРЦ «Київ», де Артплатформа-11. Це буде 9-10 квітня.

У нас в Україні Мистецький Арсенал схожий на такий проект також — у будівлі такого формату, де просто стіни зі стендами.

А.М.: А ви вже вигадали собі образ, героя чи фігуру, яка зробить вас популярною?

М.З.: Я ще у пошуках.

А.М.: А взагалі бачите себе, можливо, у подальшому художницею для дітей чи вам ближча інша творчість — серйозніша?

М.З.: Більше, мабуть, це. Може, такий максималізм, коли на мій вік хочеться робити щось серйозне. А, можливо, коли стану зрілішою, то присвячу свій вільний час дітям.

Розмову провела Альона МАКАРОВА, студія «Місто»

Над текстом працював Роман ПОВЗИК, НМО «Magnum Opus»

Фото з майстер-класу: Анна ЮТЧЕНКО, НМО «Magnum Opus»