Чи має доброчинність в Україні своє майбутнє?
Волонтерство і благодійництво поширені у багатьох країнах світу
Чимало відомих людей безкорисливо надають допомогу нужденним, жертвують кошти для підтримки дітей-сиріт та роблять значні внески в розвиток сучасного мистецтва. Звичайні люди також намагаються не відставати від своїх кумирів-філантропів та охоче діляться одягом і речами з тими, кому пощастило в житті менше. Німеччина, США, Австралія, Нова Зеландія — це країни, в яких пересічні громадяни вже не можуть уявити своє повсякденне життя без допомоги ближньому.
Постає питання: на якому ж рівні знаходиться волонтерство і благодійництво у нашій країні?
Відома британська благодійна організація Charities Aid Foundation (CAF) опублікувала «Світовий рейтинг благодійності». Це спроба дати оцінку рівня доброчинності в різних країнах світу. Сумно те, що Україна зайняла лише 150 місце із 153 можливих. Останніми у списку були Бурунді і Мадагаскар.
Опираючись на ці дані, я вирішила провести своє соціологічне опитування серед шкільної молоді. І ось його результати.
«Чи знаєте Ви, що таке волонтерство?» — на перший погляд легке запитання викликало чимало сумнівів серед респондентів. Але все ж 92,3% опитуваних відповіли, що вони справді знають, що це безоплатна допомога тим, хто її потребує.
Наступні цифри були вже не настільки багатообіцяючими. Лише 30,8% школярів хоча б раз у житті займалися волонтерством, а 42,3% — готові присвячувати свій вільний час цій діяльності у подальшому.
Чому ж у нас так мало бажання займатися доброчинністю? Можливо, однією із причин є те, що в колишньому Радянському Союзі участь людей у безоплатних громадських роботах мала в основному добровільно-примусовий характер, тобто порушувався основний принцип — добровільність. Окрім того, низький рівень життя більшості українців також не сприяє філантропії. Звідси і негативне або байдуже ставлення людей до такої праці.
Однак, не зважаючи на невисокі показники громадської активності опитуваних, 92,3% респондентів вважають доцільним розвивати волонтерський рух у нашій країні.
Отже, можна з упевненістю сказати, що все у наших руках. Тож не будемо байдужими!
Ярослава ХАРЧЕНКО
