«Persona grata»: Валерій Головко

[Відео було видалено]

ВЕД: 11 година і майже 20 хвилин на студійному годиннику. Перед мікрофоном ведуча Інна Якобенко, а в суботньому ефірі радіостанції «Ваша хвиля» — спільний проект нашої радіостанції і інтернет-видання «Полтавщина» — передача «Персона грата». І поряд зі мною наш сьогоднішній гість — голова Полтавської обласної організації політичної партії «Фронт змін» Валерій Анатолійович Головко. Доброго ранку вам!

ГОЛОВКО: Доброго ранку!

ВЕД.: Я вас попрошу, мабуть, сісти ближче до мікрофона, щоб наші слухачі добре вас чули, тому, що ви сьогодні більше будете спікером у цій студії, ніж я. Сподіваюся на ваші розлогі відповіді на запитання. Спочатку, традиційно, перш, ніж ми перейдемо до анкети Марселя Пруста, ми робимо такий штрих-пунктирний портрет гостя в ефірі. Тому я хочу вас запитати: окрім вашої політичної іпостасі — головного «фронтозмінника» області — ким ви ще є? Для того, щоб, може, хтось із наших слухачів, потенційних читачів сайту «Полтавщина», про вас згадали, якщо вони вас знають. А якщо не знають, то дізналися. У вашому підприємницькому житті були ще й ринок «Полімпекс», і ЦУМ. Ви мали до цього відношення...

ГОЛОВКО: І маю і по цей час.

ВЕД.: «Дурная привычка обедать» диктує, окрім зайнятості в обласній раді, що треба ще щось їсти...

Ви — депутат обласної ради не першого скликання. В попередню каденцію були екс-НУНСівцем, а потім змінили політичну орієнтацію?

ГОЛОВКО: Ну, по-перше, я себе не вважаю екс-НУНСівцем, тому, що ті основи, які проводили НУНСівці в Україні ( а це — демократія), вони сьогодні залишилися зі мною. І та політична сила, в якій я сьогодні находжусь, вона пішла далі, вона прогресує і ті основи демократії, які сьогодні ще залишилися в Україні, вона всіляко підтримує.

ВЕД.: Валерію Анатолійовичу, є партії такі, як ми кажемо — умовно старі, яким уже за десять років. «Фронт змін» — партія нова і ... модна. Ви любите якісь такі яскраві перформенси, ви (маю на увазі — партія) любите про себе заявляти не лише в центрі. У вас вистачає грошей заявляти про себе і в регіонах. Ім’я Арсенія Яценюка, лідера партії «Фронт змін», пов’язують із модним ім’ям людини з грошима (до того ж — дуже розумної, а це зараз приваблює) — Віктора Пінчука. «Фронт змін» називають політично-економічним проектом Пінчука?..Ви це не заперечуєте?

ГОЛОВКО: Якщо згадати кампанію президентську 2009 року і ви, мабуть, знаєте і люди України знають про це. З іменем Арсенія Яценюка пов’язували не лише Віктора Пінчука, а і пана Фірташа, і пана Ахметова. Це був пілотний проект, як вони казали, різних олігархів нашої країни. Але абсолютно самодостатня людина, як ви правильно сказали — розумна, дієва, молода і прогресивна. І я б не назвав сьогодні це проектом якимсь, це виклик життя і те, що зробив сьогодні Арсеній Петрович на політичному Олімпі України, не вдавалося нікому з попередніх політиків. В 35 років очолити політичну силу, яка сьогодні має досить високий процент підтримки електорату України, я вважаю, що це — досягнення велике.

ВЕД.: Певним досягненням є і те, що в обласній раді третій результат за кількістю голосів саме у «Фронту змін» ( після «Партії Регіонів» і БЮТу). Це — очікуваний для вас результат?

ГОЛОВКО: Абсолютно очікуваний, прогнозований, тому, що перша умова нашого здобутку — це наявність молодого, активного, прогресивного лідера, якого сьогодні вже підтримка збільшилася і має десь 10 відсотків підтримки населення України. По-друге, це — молоді люди, які зібралися в команду Арсенія Петровича, які знають про те, що необхідно, які зміни; знають, які це зміни і знають шляхи вирішення цих проблем, які пов’язані сьогодні з життям пересічного громадянина.

ВЕД.: Ввійшовши в обласну раду, ви зразу заявили про свою опозицію до влади місцевої і (принаймні, у нас вона уособлена в «Партії регіонів»). Хоча й залишили, так би мовити, двері фракції відчиненими для якихось споріднених політичних сил ( чи депутатів-мажоритарників). Такі знайшлися?

ГОЛОВКО: Дійсно так. Останнім часом ця робота проводиться більш жваво і інтерес до нашої політичної сили зростає. Головним критерієм є незадоволення своїх політичних опозиційних партій, роботи їх лідерів. Тому сьогодні єсть пропозиції від бувших членів партії «Батьківщина», від партії «Свобода», від бувших членів партії НУНСа. І, як прикладом, є сьогодні об’єднання, які в нас уже практично створені і остається юридично затвердити на сесіях. Це — місту Миргороду і по Лубенському району. Це будуть депутатські групи під гаслами «Фронту змін».

ВЕД.: Арсенію Яценюку під час президентських виборів закидали, що такий мілітаристський образ, який було обрано для «Фронту змін», нібито зіпсував його рейтинг. Мовляв, українці навіть асоціативно не сприймають мобілізацію. А вам такий образ «Фронту змін» подобався?

ГОЛОВКО: Ну мені дуже важко коментувати ці речі, бо я не політтехнолог, я — звичайна людина. Але ж те, що сьогодні цей технологічний хід зачепив свідомість людей, це вже непогано, мабуть.

ВЕД.: Знаєте, з приводу політтехнологій... Років з 10 тому, на чергових виборах одного з місцевих добре відомих вам політиків, вашого нинішнього соратника приїхали підтримувати політтехнологи із Москви. Їм здавалося, що вони в таку глибинку приїхали ... Глобино вони називали ГоблінО...

ГОЛОВКО: А Кобеляки називали Лошадіновка?

ВЕД.: .. я не знаю. І от вони привезли з собою великі такі пневматичні арки, їх накачували повітрям ( бабусі місцеві називали їх воротами). Арка така надувна, на якій було написано СДПУ(о). Селянам пропонували під нею фотографувалися. Ті ж взагалі не розуміли, що це таке і для чого це треба. А коли їм ще сказали, скільки це коштує.. Потім були такі катери на повітряних подушках, які п Кременчуцькому водосховищу плавали з великими такими стягами СДПУ(о) і бабусі виходили навесні на городи і, дивлячись на них, хрестилися. Вони просто не розуміли усіх оцих привезених російських політтехнологій великих міст. Можливо, у нас люди ментально до ось таких «нових» речей ще не готові?

ГОЛОВКО: Ну, по-перше, я вважаю себе українцем, а націю нашу — самодостатньою. І, як то кажуть, знаєте, «то, что русскому хорошо, немцу — смерть». Це, мабуть, той приклад, коли те, що добре в Росії , абсолютно не спрацьовує на Україні. Бо, дійсно, нації, яка самодостатня, яка поважає себе, гордиться цим, вона має свій менталітет. Я думаю, що це так.

ВЕД.: Зараз, на даному етапі, ваше життя, за великим рахунком, відбулося. Ви як політична фігура (принаймні, місцевого політичного істеблішменту), відбулися. Ви відбулися як підприємець... (думаю, ви не боїтеся за завтрашній день, бо на хліб з маслом у Вас є). Чого хочеться? До чого прагнете?

ГОЛОВКО: Ви знаєте, з приводу того, що Ви сказали... Сьогодні уже дійсно дивишся на речі більше, ніж на свій обідній стіл. І не думаєш там про хліб, про масло... Але дуже сьогодні викликає стурбованість життя звичайного громадянина, звичайного українця. На жаль, наша держава, наше керівництво держави, уряд наш абсолютно не звертають уваги на ті проблеми, які сьогодні єсть у кожній родині, в кожній людині. І їм треба подумати про те, що дійсно сьогодні не у всіх є на столі свіжий хліб, на столі є свіже масло, не кажучи вже про м’ясо і решту. Тому основне переживання — за людей-українців, за людей, які поруч з тобою, бо це — головний скарб нашої держави, ці люди.

ВЕД.: З понеділка у Полтаві стартує одна акція. Я вам від ініціативної групи, яка за цим стоїть, хочу зробити пропозицію, від якої ви, звісно, можете відмовитися. Але ця пропозиція відкрита для всіх політичних сил, не лише для «Фронту змін». Ініціативна група, до якої входять кілька жінок-художниць, безкоштовно береться розмалювати, зробити такі українські світлиці для обласного психоневрологічного дитячого відділення, поліклініки на Нікітченка і інтернату на Монастирській. Підприємці Полтави зголосилися дати гроші на акрилові фарби. Міський голова підтримав цю ініціативу. У Полтаві ми проведемо кілька заходів таких мистецьких,можливо, концертів благодійних. На них плануємо зібрати дитячі іграшки і книжки. Ця акція називається «Кольоровий світ», проходить вона під гаслом «Додай світу кольорів!». Тому я вашій політичній силі, всім, хто нас зараз чує, чи, можливо, читатиме сайт «Полтавщина», роблю пропозицію взяти участь у цьому проекті ( контактний телефон. 7-32-71).

ГОЛОВКО: Ну я не буду довго думати з цього приводу. Я приймаю ваше запрошення і візьму дуже активну участь у цьому заході.

ВЕД.: Акцію ми плануємо завершити до 1 червня, Дня захисту дітей. Вона буде прозорою — хід подій можна буде відстежувати на нашій сторінці у Facebook, яку вестимуть журналісти радіостанції «Ваша хвиля». Отже, акція «Кольоровий світ». Ми будемо раді бачити усіх в нашій компанії.

ГОЛОВКО: Знайте, що у вас точно є ще один прихильник і ще один активний учасник цієї акції.

ВЕД.: Дякуємо. І на цій мажорній ноті, думаю, саме час перейти до анкети Марселя Пруста, якщо ви не заперечуєте. Отже, знак Зодіаку?

ГОЛОВКО: Стрілець.

ВЕД.: Кішки чи собаки?

ГОЛОВКО: Ну так сталося , що в моєму житті, в житті моєї родини з’явилась кішка, тому я скажу — кішка.

ВЕД.: Авангард чи класика?

ГОЛОВКО: Авангард.

ВЕД. Блондинки чи брюнетки?

ГОЛОВКО: Ну, якщо слухає моя жінка, то звичайно — брюнетки.

ВЕД.: А якщо не слухає?

ГОЛОВКО: Брюнетки!

ВЕД.: М’ясо чи риба?

ГОЛОВКО: Зараз піст і я людина віруюча, на даний час — і ні риба, і ні м’ясо.

ВЕД.: Шампанське чи горілка?

ГОЛОВКО: Трошки горілки.

ВЕД.: Синиця в руках чи журавель у небі?

ГОЛОВКО: Знаєте, як людина, яка вже має за плечима певний життєвий досвід, звісно, хочеться журавля, але ж те, що ти сьогодні маєш синицю — теж непогано.

ВЕД.: Дія чи споглядання?

ГОЛОВКО: Дія.

ВЕД.: Принцип чи компроміс?

ГОЛОВКО: Як чоловік, як людина нормальна... кожен з нас має якийсь життєвий принцип. Але ж є такі ситуації, коли виникає.. то краще компромісна домовленість, ну якийсь нормальний,розумний компроміс.

ВЕД.: А я, до речі, хотіла запитати вас на початку, коли йшлося про політику. Історія, в якій ви не брали безпосередньої участі, тому що, нібито, були за кордоном ( маю на увазі голосування за голову обласної ради). Принаймні, в себе в фракції ви з’ясували стосунки ( хто з ваших, попри партійну домовленість, проголосував за представника ПР)?

ГОЛОВКО: Я перегорнув цю сторінку, і ми рухаємося далі. Тайне голосування воно і єсть тайне.

ВЕД.: Ваше життєве кредо на даному етапі життя?

ГОЛОВКО: Ну головним критерієм в цьому питанні, мабуть, те... майже завжди досягаю тих цілей, тих задач, які перед собою ставлю

ВЕД.: Ваші кумири серед історичних особистостей (якщо, звісно, такі є).

ГОЛОВКО: Є. Уїнстон Черчілль.

ВЕД.: Що Ви змінили б у собі, якби мали таку можливість? Я про зовнішність, а не про зміст. Про форму.

ГОЛОВКО: Мабуть, більше б часу уділяв би сім’ї, близьким, рідним, дітям. Брак часу сьогодні. Мало буваю дома, мало спілкуюся з батьками, ще менше спілкуюся з дітьми. Це, мабуть, головне.

ВЕД.: Без чого Ви не можете вийти з дому?

ГОЛОВКО: Ну, як завжди, виходячи з дому, я цілую свою жінку і гладжу кішку.

ВЕД.: Що може змусити Вас розсміятися?

ГОЛОВКО: Добрий настрій друзів, добрий настрій людей, які на вулиці. Я людина весела, улибчива.

ВЕД.: Улюблені кольори у вас є?

ГОЛОВКО: Є. Це — синій, це — зелений, це — жовтий і білий.

ВЕД.: Майже як «Фронт змін»! Ваш найстрашніший сон?

ГОЛОВКО: Найстрашніший сон? Знаєте, я дуже часто думаю про майбутнє України і це пов’язано з цим. Прокинутися не в Україні, прокинутися не українцем.

ВЕД.: Зараз іноді страшно прокидатися і в Україні...

ГОЛОВКО: Я про це й кажу.

ВЕД.: Що для Вас щастя?

ГОЛОВКО: Ох, питання таке... Одним словом і не скажеш. Ну для мене — людини, яка в цьому житті чогось досягла, яка має якісь здобутки, це, мабуть, щастя людей, які поруч з тобою: коли вони посміхаються, коли вони радуються, коли вони здорові, коли вони себе відчувають захищеними. Оце, мабуть, щастя моє.

ВЕД.: Ваша родина — це хто?

ГОЛОВКО: Ну, слава Богу, в мене живі батьки.

ВЕД.: Вони живуть в Полтаві?

ГОЛОВКО: Вони живуть в Полтаві. Я приїжджаю до них кожного тижня, спілкуюся з ними, допомагаю їм. Це — моя жінка, це — мої діти, це — моя теща. Це — мої друзі, це близькі до мене люди.

ВЕД.: У вас діти віку шкільного, чи вони вже закінчили школу? Чим вони займаються по життю?

ГОЛОВКО: В мене син — йому майже 24 роки, він працює в Києві, на порозі одруження. Так що зараз сімейні клопоти...

ВЕД.: Валерію Анатолійовичу, ви після школи дуже швидко зробили свій майбутній професійний вибір? Хто на нього впливав?

ГОЛОВКО: Мабуть, головний вплив на мене — на протязі всього мого життя — це моя мама, це мій батько, але ж стосовно професійності моєї, це — мій брат.

ВЕД.: А ким Ви стали, куди Ви пішли навчатися? Ваша альма-матер?

ГОЛОВКО: Я пішов навчатися в наш Полтавський кооперативний (на той час) інститут. Закінчив його. Після цього працював на державній службі два роки, а потім за пропозицією брата ми створили спільний бізнес і працюємо...

ВЕД.: Це було в 90-і, коли ви зрозуміли, що вже треба починати щось своє?

ГОЛОВКО: Десь з 92-го року. Ми працюємо з братом разом вже 19 років. Це, як приклад, як два брата досягають якихось успіхів у житті і в бізнесі.

ВЕД.: В 90-і можна було, нічого не маючи (стартового капіталу), відбутися, бо ситуація так в країні складалася, що багато стартів мали добрі підґрунтя, щоб на той час почати власний бізнес.

ГОЛОВКО: Ну, скажу вам, у нас був нетрадиційний початок нашого бізнесу. Бо моя мама майже 40 років відпрацювала на підприємстві — завод деталей, батько майже 40 років відпрацював звичайним монтажником у будівельній компанії. Тому, самі розумієте, ніякого стартового капіталу в нас не було.

ВЕД.: Тобто, якраз склалися так зірки, час... і ви змогли правильно, розумно скористатися ситуацією?

ГОЛОВКО: Так.

ВЕД.: Ваше життя складається настільки спокійно, ви настільки впевнені в собі, що можете дозволити собі нічого не боятися, чи є якісь речі, які час від часу стукають у Вашу свідомість, сумління, ви чогось у цьому житті остерігаєтеся?

ГОЛОВКО: Останнім часом переживання торкаються мене все більше й більше. Я вже не почуваю себе так захищеним, як почував 5 років назад, більш того — 10 років тому назад. Саме життя підтверджує мої слова сьогодні.

ВЕД.: Зараз в Україні, нібито, мають відбутися радикальні зміни. ПР, принаймні, декларує, що прийшов час і вже нікуди відкладати. Навіть якщо буде втрачати рейтинг, зміни все одно на часі. Але, разом з тим, багато аналітиків коментують, що це не ті реформи, на які заслуговує Україна, які їй потрібні. Наводять приклади таких країн, як, наприклад, Грузія. У Грузії і України був приблизно однаковий старт, одинакові стартові позиції. Інші аналітики кажуть: «Грузія в десять разів менша, їм легше. Вони взяли собі за зразок економічну модель Гонконгу, чи Сінгапуру і роблять свою нову економіку».

ГОЛОВКО: В кожній державі, мабуть, є своя специфіка і, дійсно, реформи, які проводяться сьогодні в Грузії, мабуть, не приживуться в Україні. Чи ті реформи, які проводяться в Росії, — вони не приживуться теж в Україні. Ну саме головне, що сьогодні уряд не пропонує нам реформи і ми їх не бачимо. Можна було б казати — гарні вони чи погані вони, чи потребують якогось удосконалення. Їх взагалі немає. І ті гасла, під якими ПР, партія влади, ішла до влади — про розбудову України, про нову Україну — я не знаю, про що взагалі йшла мова. І хто взагалі з українців розуміє, в якій країні ми сьогодні живемо? Жодної реформи, жодної програмної речі, жодних перспектив я сьогодні не бачу в Україні.

ВЕД: Арсенію Яценюку, вашому лідеру, часто закидають, що він на посаді спікера теж міг би був дещо зробити і чого не зробив, не скориставшись можливістю...А зараз активно звинувачує тих, хто при владі...

ГОЛОВКО: Ви знаєте, я не хочу вступати сьогодні в полеміку з приводу , що робив на посаді спікера А.Яценюк. Він з цього приводу не раз давав коментарі, не раз зустрічався з журналістами. Ну те, що він зробив за той час невеликий, коли був спікером, я вважаю, це дуже добре. А до цього він працював в Національному банку і був в групі тих експертів, які спасли Україну від дефолту.

ВЕД: Що у собі ви б хотіли змінити ( тепер уже не про форму, а про риси характеру)? Чи вас абсолютно все влаштовує і ви вважаєте себе ідеальним?

ГОЛОВКО: Знаєте, я завжди ставлю перед собою дуже великі задачі, піднімаю дуже велику планку. Мабуть, не потрібно так робити, бо це краде мене у сім’ї, це краде мене у друзів, у близьких людей. Мабуть, з цього приводу я хотів би щось змінити.

ВЕД: Чого найбільше не любите в інших, які риси характеру?

ГОЛОВКО: Ну, головне, — це зраду не терплю, не терплю нещирість, не терплю байдужість.

ВЕД: Хто із сучасників викликає у вас захват?

ГОЛОВКО: На жаль, нема.

ВЕД: Вони на якомусь етапі «стратили», зарекомендували себе не кращим чином?..

ГОЛОВКО: На жаль, так.

ВЕД: На даний момент, яким є ваш внутрішній стан?

ГОЛОВКО: Хвилювання. Ви знаєте, немає впевненості в завтрашньому дні і це відчувається в розмові будь з ким.

ВЕД: Які якості найбільше поважаєте в чоловіках?

ГОЛОВКО: Твердість, принциповість, чоловік без принципів життєвих — це не чоловік, відвертість, ну і... можливість досягати результату в будь-якій справі.

ВЕД: А у жінках?

ГОЛОВКО: Ніжність, щирість, добропорядність. Жінку можна, ви знаєте, розписувати, як отой букет... Дуже багато... Те, що я сказав про чоловіків, інша половина — це займає все жінка.

ВЕД: Де і коли ви відчували себе найщасливішим?

ГОЛОВКО: Щасливі моменти в моєму житті — це коли ми збираємось у батьків, приїжджають онуки, вже єсть правнуки, коли збирається вся родина — це, мабуть, найщасливіші дні чи часи в житті.

ВЕД.: У Вас є улюблені письменники?

ГОЛОВКО: Пушкін.

ВЕД.: Ваш улюблений літературний герой.

ГОЛОВКО: У Акуніна є Фандорін. Мабуть, Ераст Фандорін.

ВЕД.: Яку музику Ви слухаєте, коли випадає час?

ГОЛОВКО: Ви знаєте, будь-яку: буває і класичну, все залежить від настрою, від завантаження. Абсолютно різну.

ВЕД.: Про що у своєму житті шкодуєте найбільше?

ГОЛОВКО: Ви знаєте, не шкодую ні про що.

Вед: Все, що було, мало відбутися?

ГОЛОВКО: Так, мало місце. І якщо б видався такий час, щоб повернути все спочатку, то, мабуть, так і пройшов би весь свій життєвий шлях.

ВЕД.: Якби хтось всесильний гарантував вам виконання одного-єдиного бажання. Як би воно могло звучати?

ГОЛОВКО: З приводу переживання за майбутнє України ... я все ж таки хочу ... і ми це заслуговуємо, українці, — кращого життя.

ВЕД.: Не про себе, а про країну було б?

ГОЛОВКО: Так, про людей, звичайних людей.

ВЕД.: У яку епоху хотіли б жити, якщо була б така можливість — обирати?

ГОЛОВКО: Важче всього жити в часи змін. Так, хотілося б трошки спокійніше, впевненіше. Але те, що сьогодні маємо, — те й маємо. Я задоволений своїм життям.

ВЕД.: Ким ви мріяли стати в дитинстві?

ГОЛОВКО: Військовим.

ВЕД.: Рейтинг власного життєвого успіху за десятибальною шкалою?

ГОЛОВКО: Не посоромлюсь, — мабуть, вісім.

ВЕД.: Можете не соромитися! Більше того,якби сказали, що десять, то треба було б до вас іще пильніше придивитися. У Вас є якийсь улюблений анекдот чи притча? Із пристойних, які можна озвучити в ефірі.

ГОЛОВКО: Ну не буду згадувати. Я не дуже розповідаю анекдоти.

ВЕД.: Тоді у вас є можливість звернутися до слухачів, до потенційних читачів, із побажаннями.

ГОЛОВКО: Я дуже вдячний за запрошення сьогодні до цієї студії. Дуже приємно було спілкуватися. І я хочу побажати нашим співгромадянам триматися, бути впевненими, що сьогодні є люди, які хочуть змінити ваше життя і своє життя на краще. Тому я бажаю всім успіху і всього самого доброго.

ВЕД.: Сьогодні з вами, шановні наші слухачі і потенційні читачі сайту «Полтавщина», був голова Полтавської обласної організації політичної партії «Фронт змін», депутат обласної ради Валерій Анатолійович Головко. Дякую Вам за те, що знайшли час для нас.

ГОЛОВКО: Дякую вам!