«Як ми кіно знімали!» — цікаві зустрічі в МЕС
У понеділок 27 квітня студійці взяли участь у майстер-класі справжніх професіоналів кінематографічної справи — режисерів та постановників документальних фільмів Наталії Іванченко та Дмитра Старікова
Емоційні розповіді про знімальні експедиції — жах Соловецького острова та радянської системи, що знищувала інтелектуальний потенціал України, зйомки на болотах та вражаючі масштаби Карелії, краса її природи та, водночас, смертельні вироки людських доль — на кожному кроці. Білі ночі Петербурга...Ризик зйомок на вулицях саме вночі...
Одне безперечно — все, що було побачене і втілене у стрічках, пройшло крізь душі та серця авторів. Можливо, саме тому глядачі відчувають катарсис після перегляду, можливо, саме тому глядачі аплодують стоячи, можливо, саме тому в залі не залишається байдужих. Головне покликання мистецтва — розбудити людські душі. Це виходить не у кожного режисера.
Протягом двох годин автори фільмів з тремтінням у голосі згадували всі етапи створення кінострічок — від виникнення ідеї до фінальних титрів...Демонстрували фрагменти, розповідали про засоби передачі подій. Знову і знову, як вперше, проходили нелегкий авторський шлях, емоції бриніли в тиші зали, де МЕСівці, затамувавши подих, слухали досвідчених митців.
Була можливість ставити запитання — абсолютно про все. І ми дякуємо Наталії Іванченко та Дмитру Старікову за відвертість. За лаштунками знімального майданчику завжди багато і трагічного, і кумедного — як і у житті.
Ми так захопилися спілкуванням, що навіть забули зробити фото. Проте, кожен бажаючий мав можливість потримати медаль Фелліні — відзнаку ЮНЕСКО, яку отримали наші гості.
Таємниці кінознімальних експедицій та зворушливі подорожі шляхами героїв фільмів глибоко вразили студійців. Дякуючи пані Наталії та пану Дмитрові за щирість спілкування, радимо всім поціновувачам вкотре переглянути стрічки ОДТРК «Лтава».
«Три літа Тараса Шевченка»
У те літо 1843 року молодий талановитий поет і художник Тарас Шевченко мріяв побувати в Італії. Але доля прокладе йому дорогу додому, в Україну. Він приїде на Полтавщину до Євгена Гребінки, потрапить на бал у Мосівці, і ті перші знайомства визначать для Шевченка не лише географію його майбутніх зустрічей на полтавській землі. Вони принесуть в його життя глибокі душевні переживання і потрясіння, захоплення і розчарування, міцні духовні зв’язки і зраджені надії. Він житиме цими пристрастями усі наступні роки — аж до заслання. Тут, на Полтавщині, Шевченко-художник напише чимало живописних портретів, залишить в альбомі акварелі, малюнки і сепії. А його поетична душа, увібравши весь біль свого народу, вибухне такими поезіями, за які Тараса Шевченка ще за життя українці назвуть національним пророком. Але він не ікона. Він любив і ненавидів, був легковажним і безкомпромісним, запально-відвертим і недовірливим, мовчазним і вибуховим. Був живим! Саме таким постає Шевченко у фільмі Наталії Іванченко та Дмитра Старікова «Три літа Тараса Шевченка».
Три літа Тараса Шевченка 1 серія
Три літа Тараса Шевченка 2 серія
«Соловецькі в’язні з України. Микола Зеров»
Його творчість не вивчали цілі покоління — ім’я Миколи Зерова було під забороною. Поет, перекладач, літературний критик, блискучий оратор і публіцист... Саме завдяки його перекладам «заговорили» українською поети стародавнього Риму і Еллади. Він мріяв побороти невігластво, несмак і непрофесіоналізм у письменницькому середовищі. Він сповідував майстерність класики і міг стати класиком своєї епохи. Але його спіткала доля покоління «розстріляного відродження»: Соловки і останній притулок у Карельських лісах Сандармоху. Фільм від режисерів-постановників Наталії Іванченко та Дмитра Старікова, сценариста Ольги Ніколенко — про нашого видатного земляка, уродженця Зінькова Миколу Зерова — з циклу «Соловецькі в’язні з України».
"Соловецькі в'язні з України. Микола Зеров" фільм перший
«Більше, ніж життя...»
Фільм про долю героя Захара Хіталішвілі — пілота літака, збитого фашистами у 1941 році в селі Михайлівка...Про його спасіння...про українських жінок, які з ризиком для власного життя врятували його. Про кохання, яке не стало реальністю...Про повернутий зір та відібране почуттями серце...Про двох українських матерів молодого грузина...Все це — у розповіді його сина та старих друзів — з першоджерел.
"Більше, ніж життя" (фрагменти)
Фільм має відзнаку ЮНЕСКО — медаль Фелліні
