Ветерани про свято і владу
Полтавчани-учасники Великої Вітчизняної війни поділилися з виданням своїми думками про свято і нинішню владу
Нещодавно полтавська міська влада організувала урочистий прийом ветеранів Великої Вітчизняної війни, збройних сил та дітей війни.
У день свята Перемоги ми запитали у самих героїв, що вони думають про святкові заходи до Дня Перемоги і відношення влади до ветеранів взагалі.
Іван Коваленко
— Мені вручили Орден Богдана Хмельницького першого ступеню. Мені подобається те, як у нас відзначають День Перемоги. Хоча хотілося б більшої уваги до ветеранів з боку влади, не лише 9 Травня. Треба владі піклуватися найперше про тих, хто маленьку пенсію отримує, хто сам не може заплатити за комунальні послуги. Адже пенсія 800-900 гривень — хіба можливо вижити за такі гроші?
-
Анатолій Жук
— Мені сподобався сьогоднішній захід, все добре організовано. Дуже добре, молодці організатори. Зараз мені війна згадується, до війська мене забрали сімнадцятирічним. Спогади — як фотографії у моїй пам’яті. Нічого не забув. Я у дальній авіації вже після війни відлітав 35 років, уявляєте? Був учасником випробувань ядерної зброї на Новій Землі.
-
Ветеран ВВВ
— Мене сюди завжди запрошують, мені дуже подобаються, як сьогоднішня полтавська влада ставиться до ветеранів — з повагою і вдячністю. Хотілося б звичайно, щоб не тільки на свята про нас згадували, але й кожного дня не забували. Багато хто отримує таку мізерну пенсію, що аж соромно за нашу владу... Але я ж знаю, це не вина мера, а держави.
-
Давид Гофман
— Дуже добре, що дають нам можливість хоча б один раз усім зустрітися, згадати минуле. Столи так гарно поставили цього року — ми співали військові пісні, згадували минулі часи, як воювали. Я і ще один американець — всі, хто залишився із присутніх на Нюрнберзькому процесі. У всьому світі.
-
И вспомним Всех...
Звучат в эфире
Песни о войне,
А на экранах
В бой идут герои
И сердце вспоминает
Всё, что пережито,
И нет ему
От этого покоя.
Встаёт перед глазами
Сорок первый год...
Налёты, артатаки,
Грохот танков, взрывы,
И рад, когда оглянешься вокруг,
Что рядом ещё кто-то живы...
Ещё до мая 45-го
Так много испытаний,
И надо выстоять,
Всё вытерпеть,
Но только победить!
Иначе и не может быть!
... Давайте, люди, помолчим
И вспомним Всех,
Кого давно нет с нами,
Кто шёл к Победе под огнём
И ради жизни выносил страданья..
Вот потому и жить им
В светлой памяти веками!
Александра Викторовна БАСЕНКО, ветеран войны и труда
, «Полтавщина»