6.05.2011 | 16:51

У Полтаві відбулося «повернення до Нюрнбергу»

Йосип Давидович Гофман Йосип Давидович Гофман

Напередодні святкування 66-ї річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні полтавські податківці зустрічали особливого гостя, відомого ветерана, почесного члена Полтавського місцевого осередку ВГО «Асоціація ветеранів ДПС України» гвардії полковника, фронтовика — розвідника, учасника Нюрнберзького процесу Йосипа Давидовича Гофмана.

Поспілкуватися з героєм — визволителем напередодні свята до Державної податкової інспекції міста Полтави, де і проходила зустріч, прийшли близько 400 податківців: представники Полтавського відділення «Асоціації ветеранів ДПС України», Полтавської обласної ради Всеукраїнської профспілки ОДПС, керівники управлінь та відділів ДПА у Полтавськії області, ДПІ у м.Полтаві, Полтавської МДПІ та управління податкової міліції.

Біографію Йосипа Гофмана робить особливо визначною той факт, що на сьогоднішній день він є єдиним живим свідком знаменитого Нюрнберзького процесу. Майже 66 років назад Йосипу Давидовичу, 20-річному сержанту-фронтовику, який пройшов з боями усю Європу та розписався на рейхстазі, довірили охороняти на Нюрнберзькому процесі головного обвинувача від СРСР — Романа Андрійовича Руденка.

Нещодавно Йосипу Давидовичу пощастило ще раз відвідати Німеччину, Нюрнберг та той самий палац юстиції де все й відбувалося. Про цю подію було знято фільм «Повернення до Нюрнбергу», який податківці переглянули на початку зустрічі.

В ході зустрічі гість поділився з присутніми і цікавими спогадами про найвідоміший у світі військовий трибунал: «20 листопада 1945 року в єдиній вцілілій в Нюрнберзі будівлі — Палаці юстиції — почалося перше судове засідання Міжнародного військового трибуналу. Майже рік працювали для того, щоб злочинним керівникам нацистського режиму було винесено вирок. Відомо, що трибунал розглянув більше трьох тисяч справжніх документів, допитав близько двохсот свідків. 200 тонн паперу пішло на те, щоб задокументувати всі виступи на процесі, — зазначив Йосип Давидович, — На початку процесу Герінг відчував себе героєм. Другий чоловік після фюрера, він був обвинувачуваним № 1 і поводився відповідно. Незмінно приносив із собою в зал суду американську ковдру і клав її на лаву — не звик до жорсткого сидіння. Захоплено розповідав, як переслідував комуністів з перших днів свого приходу до влади. „Я створив концентраційні табори насамперед для того, щоб тримати там комуністів“, — заявив він військовому трибуналу. Свій захист, як, втім, і всі підсудні, він будував на повному запереченні агресії проти СРСР. Тому, як відомо, Герман Герінг і зняв демонстративно навушники під час промови Романа Руденко. Цим підсудний № 1 хотів показати, що вступну частину радянського обвинувача навіть не варто слухати. Настільки, мабуть, був упевнений, що всі повірять його словам про те, що до військового нападу на Німеччину готувався Сталін, а Гітлер був змушений почати оборонну превентивну війну, щоб „упередити російський удар“. Однак наш головний обвинувач надав суду протокол засідання у ставці Гітлера від 16 липня 1941 року, на якому обговорювалися питання післявоєнного переділу Радянського Союзу. Руденко обрушив на Герінга цілий каскад нокаутуючих питань, і той змушений був визнати справжні цілі розпочатої фашистами війни.»

Відвідуючи ДПІ у місті Полтаві, Йосип Давидович встиг поспілкуватися і з представниками регіональних мас — медіа: «Навіть не віриться, що вже 66 років нашої Перемоги! — дивувався Йосип Давидович під час інтерв’ю, — Автографи воїнів, у тому числі і мій, на Рейхстазі стерто, але ніколи не стерти, не викреслити нашу перемогу в смертельній сутичці з фашизмом. Ніколи не вщухне біль і скорбота за загиблими. Ми воювали. Ми перемогли. А Велика Вітчизняна війна була, є і буде для нас святе. Сподіваюся, що такою залишиться вона і для майбутніх поколінь. І тому, коли в День Перемоги мене іноді вітають з „праздничком“, я обов’язково нагадую, що це не „праздничок“, а свято з великих літер — ПЕРЕМОГА!»

Податківці, стоячи, із сльозами на очах, довго аплодували ветерану. Начальник ДПІ у м. Полтаві Богдан Лизун гаряче подякував Йосипу Давидовичу за цікаву розповідь та подаровану книгу, він висловив сподівання, що українці ніколи не забудуть подвиг учасників Другої Світової. Керівник податкової інспекції вручив гостю квіти, книгу, присвячену 20—річчю створення податкової служби України, та пам’ятний подарунок.

Спогади Йосифа Гофмана, зокрема, про те, як головного антисеміта Німеччини тягли до шибениці, публікувала «Полтавщина».

Тетяна ЄРМОЛЕНКО, «Полтавщина»

Суспільство