6.05.2011 | 14:31

Одного із перших податківців області надихнув подвиг Зої Космодем’янської

У Полтаві побачила світ книга «Я бачу сонце!» фронтовика Бориса Ковтуна. Першими із цією книгою познайомилися учні Полтавської гімназії № 32. Про це повідомили в управлінні масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПА у Полтавській області

Борис Петрович — почесний член місцевого осередку ВГО «Асоціація ветеранів Державної податкової служби України», учасник бойових дій ВВВ, керівник ветеранської організації облфінуправління. А ще поет і письменник. 

Ось що пригадав автор «Я бачу сонце!» про початок свого військового шляху: 

— Мені було 17 з половиною років, коли на очі мені потрапив нарис Петра Олександровича Лідова «Таня», що розповідав про страту фашистами в підмосковному селі Петрищеве дівчини-партизанки, яка назвала себе на допиті Тетяною. Тоді було ще не відоме справжнє ім’я загиблої, пізніше з’ясувалося, що страченою дівчиною виявилася московська школярка Зоя Космодем’янська. Прочитавши цю статтю, я подумав: якщо дівчина пішла цим шляхом, хіба можу я, хлопець, сидіти? І не чекаючи повноліття, добровольцем пішов на фронт.

Бойовий шлях Бориса Петровича проліг від Курської дуги до рідної Полтавщини. Звільняючи рідну землю, він був тяжко поранений і звістку про звільнення «перлини України» — саме так з любов’ю називає Борис Петрович Полтавський край — отримав у військовому шпиталі. Після одужання Борис Петрович не залишився осторонь військових дій, він брав участь у визволенні Будапешту, пройшов через Югославію та Австрію. Опису цих подій присвячено повісті, поезії, нариси збірки. В них — туга за загиблими товаришами, співчуття горю матерів і вдів, сльози дітей війни... Але понад усе — незламна віра в перемогу.

— Дуже сумно чути від молоді думки про те, що можливо, краще б ми не воювали з фашистськими загарбниками, здалися ворогу... Хочу нагадати, що за планом «Барбаросса» 80% населення західних областей України підлягали знищенню, а решта 20% мали б виконувати рабську працю. Чи була б тоді наша держава, чи народилися б покоління, що прийшли в життя після цієї страшної війни? Тому найбільше мені хочеться, щоб нинішнє молоде покоління зрозуміло: перед вами відкрита безліч можливостей, яких ми не мали свого часу. Над вашими головами ніколи не будуть свистіти кулі та снаряди, вам не треба іти у бій. Вам треба тільки бути розумними, впертими і наполегливими, щоб своїми досягненнями збагачувати рідну землю, — говорить ветеран.

Погоджується з думками Бориса Петровича і секретар Полтавського осередку ВГО «Асоціація ветеранів державної податкової служби України» Володимир Литвиненко, який став автором вступного слова до презентованої літературної збірки: 

— Необхідність у виданні повного зібрання творів Бориса Петровича, на наш погляд, обґрунтована високою літературною, громадянською та патріотично — виховною цінністю його віршів та прози. Якби молодь частіше читала подібні твори, то і відношення до ветеранів тієї страшної війни було б іншим.

Андрій ПЕТРОВ, «Полтавщина»

Суспільство