17.04.2011 | 11:28

Полтавці побували на екскурсії в Чорнобилі

Делегація полтавців біля меморіального знаку Делегація полтавців біля меморіального знаку

Делегація ліквідаторів з Полтавщини з ініціативи обласного осередку «Союз «Чорнобиль» та за підтримки громадського об’єднання «Наш дім — Полтава» відвідала Прип’ять. Про що згадують люди, повертаючись через 25 років в зону відчуження?

Ліквідатори з Семенівського району, Лубен, Хоролу, Гадяча та з інших куточків нашого краю із задоволенням відгукнулися на запрошення поїхати в Чорнобильську зону.

— Хвилюючий момент — побачити Прип’ять через 25 років — каже ліквідатор Михайло Побережник.

КПП Дитятки — в’їзд в 30-ти кілометрову зонуКПП Дитятки — в’їзд в 30-ти кілометрову зону

Через чверть століття із ним пройшли спогади про участь у приборканні «мирного атома».

— Заїжджаємо у невеличке село, нема ні огорожі, нічого, сосна стоїть столітня, ялинка, коні ходять, якась там домашня птиця, тварини домашні, що їх не евакуювали, і бабусі з дідусями сидять під тином. Ми підходимо до них і питаємо: «Ви тут не бачили військових?» Вони кажуть: «Як німці пішли в 43-му, з тих пір ми їх і не бачили». Оце вразило, тому що ще тоді люди жили, не особливо сподіваючись на владу. Люди взагалі терплячі. Тоді сльозу прошибало, а зараз тим більше, тому що зараз яка тут природа, як гарно, які ліси. Ми приїхали подивитись, і мені хочеться порівняти, з тим, що я бачив 25 років тому, — розповів Михайло Побережник.

Михайло ПобережникМихайло Побережник

Подивитися Чорнобиль пан Михайло взяв з собою сина та дружину Ніну Іванівну. Вона говорить:

— Я приїхала, тому що чоловік 25 років назад був тут. І був він тут, коли мені було тяжко, коли дуже важко було без нього. Мені дуже хочеться побачити: як воно, що воно, де воно? Щоб я мала уяву — про що він так часто згадує...

Аварія на четвертому енергоблоці стала знаковою для всієї родини Побережників. Про ліквідацію згадує Анатолій, брат Михайла Побережника:

— Ми забезпечували свою дивізію обмундируванням та харчуванням. У нас був свій хлібозавод. У той страшний день, 26 квітня, мій автомобіль був завантажений — 80 мішків першосортного борошна. І крім того, 10 автомобілів з високосортним борошном підготували на хлібозавод для випікання хліба. Але потім з’ясувалося, що цей хліб набрався радіації. І поступила команда: вирити десь котлован в зоні, висипати цей хліб і зарити його бульдозерами, щоб його не було. Аж сльози на очах появлялися через те... Як його важко було добувати, цей хліб, а ми його закопували...

Дозиметр — такий фон при нормі до 30 мкрДозиметр — такий фон при нормі до 30 мкр

Тепер усе це - ніби страшний сон... Та чи не повториться страхіття завтра в Україні? В Японії із наслідками діяльності «мирного атому», вдруге після Хіросіми і Нагасакі, борються сьогодні...

Олена ЗАДОРОЖНА для «Полтавщини»

Суспільство