Андрій Мартенс вважає, що кодексоманія породжує кодексофобію
Уряд Азарова хворий на важку форму кодексоманії: щопівроку влада народжує новий документ. Він наштовхується на опір громадян, нищівну критику експертів та збирає майдани
Так сталося з Податковим кодексом: після вето президента, Податкового Майдану та після визнання самою владою його недосконалості, влада так і не зробила висновків.
Рік Януковича у владі довів — у президента немає команди, яка може генерувати реформи, і через це довіра народу просто тане на очах. Проте замість перезавантаження владної команди, замість того, щоб дійсно «почути кожного», влада випустила у світ новий кодекс, тепер Трудовий.
Опозиція цілий рік закликає президента почути мільйони українців і дати відповідь на прості запитання: яку країну будує партія влади і чи готовий глава держави відповісти за кожного свого «будівельника». Складається враження, що в уряд запросили не професіоналів, а банальних писак, які закидають нас новими кодексами. Проте вся ця писанина — не реформи.
Уряду нарешті треба усвідомити глибину соціальної і економічної кризи, в якій завдяки його «проффесіоналізму» опинилася Україна. Ми майже вдвічі відстаємо від країн, що розвиваються, в рості ВВП. Кожні 2 долари з 8-ми, що позичаються у світі, бере в борг Україна. На обслуговування боргів ми витрачаємо на місяць стільки ж, скільки на рік виділяємо на фінансування медицини. Безробіття впевнено зростає щороку на третину. Ми купуємо гречку в Китаї, Картоплю у Єгипті, овочі в Туреччині, масло в Білорусі. Уряд закриває школи та лікарні. Злочинність зросла на третину, розкриття злочинів впало наполовину, в міліцейських казематах від катувань помирає удвічі більше людей. Україна вимирає. І цей уряд вже довів, що зупинити цей процес просто нездатний.
Проте влада, замість затягнути пасок, зосередитися на створенні внутрішнього виробництва, робочих місць і збільшення надходжень до бюджету, збільшує витрати на себе: на президента — на третину, на ВРУ — на 20%, на Кабмін — на 12%, на прокуратуру — 80%, на лікування депутатів — 82%.
А для видимості реформування — продукує «паперові» реформи. Обговорення кодексів нагадує телевізійну гру «Що? Де? Коли?», — такі кодекси по-українськи. Наприклад, чиновники взялися підкилимно проштовхувати новий Трудовий кодекс, попередньо приватизували інститут профспілок, поставивши їх перед вибором дати «українцям поганий чи дуже поганий Трудовий кодекс».
Очевидно, що Трудовий кодекс покликаний впровадити «трудове рабство» в Україні. Робіть висновки самі: кодексом пропонується збільшення робочого часу до 12 годин, нівелювання ролі профспілок, збільшення випробувального терміну удвічі. Кодексом збільшується матеріальна відповідальність працівників (а це порушення Європейської хартії «Про захист заробітної платні»), а роботодавці тепер можуть прослуховувати телефони своїх працівників та спостерігати за ними через камеру. При цьому укладання колективних договорів не буде обов’язковим.
Країна постала перед вибором — або президент проведе кадрову революцію, або революцію проведе народ. Уже зрозуміло — цей уряд не здатен зупинити кризу і забезпечити розвиток країни. Слово за президентом. У нього ще є шанс вберегти країну.
Андрій МАРТЕНС, депутат Полтавської міської ради,
член Політради Партії «Фронт Змін»,
член «Уряду Змін»